В арабських країнах усе частіше посилаються на дотримання «прав людини», включаючи «права жінок», на Заході на усіх рівнях захоплюються ними.
Це справляє враження на деяких мусульман до такої міри, що ті намагаються за допомогою таких же цінностей та критеріїв досягти тих результатів в області прав людини, що і західний світ. А чи насправді життя західної жінки настілки ідеальне? Чи ведуть ті права, якими вона користується на Заході, до вищого ступню людяності, що забезпечувало б її безпеку та гідне життя? Чи дарують їй повагу та визнання ці уявні права?
Пошукавши на просторах Інтернету інформацію про порушення прав жінок на Заході, вражаєшся тому жорсткому обходженню з жінками, яке має місце у їх країнах. Чому ж тоді арабські країни вирішили переймати від Заходу, як вони вважають, високі моральні якості, дозволяючи тому на цій основі втручатись у справи мусульман, зокрема, коли мова йде про так звані «права жінки»? Так, ми стаємо свідками нетерпимості, що не піддається ніяким описам, на адресу західної жінки. Офіційні західні новини та дослідження говорять про приниження жінок та про різноманітні огидні способи та засоби, які позбавили її свободи і зробили її безкорисним тілом. Наприклад, одна із новин: британське дослідження показало, що «тривожно велика» частка молодих жінок та дівчат не відчуває безпеки на вулицях. У межах щорічного дослідження, яке проводиться британською асоціацією «Girlguiding», були опитані приблизно 2000 дівчат у Великобританії у віці від 11 до 21 року. Дві третини дівчат, що брали участь у дослідженні, не відчувають себе у безпеці або знають дівчину, яка боїться ходити одна. Більше половини молодих жінок заявили, що відчували насильство або знали дівчину, яка наразилась на насильство («BBC»).
Таким є життя жінки з її правами, яке Захід намагається нав’язати нам. Ці статистичні дані — лише верхівка айсберга, і вони постійно погіршуються, підтверджуючи, що низька повіденка по відношенню до жінок є їх культурним досягненням, а не виключною поведінкою деяких людей, як стверджують захисники Заходу та його цінностей із числа мусульман. Тому природно, що західні дівчата та жінки побоюються в одиночку ходити по вулицям. Виною тому — концепції свобод, які призвели до заміни благородних цінностей — честі, чистоти та взаємодопомоги між жінками та чоловіками — на цінності свободи, у том числі — свободи особистості. Ці низькі цінності створили нестабільність у суспільстві, негативно впливаючи на чоловіків, жінок та дітей, а також зруйнували правильний інститут родини, який складається із матері, батька, дітей та родинних відносин.
Чоловіки і жінки схожі по своїй людські природі, і у той же час у кожного є свої особливості. Томи повинні існувати такі норми і закони, які здатні регулювати відносини між чоловіками та жінками. Ці закони повинні враховувати природні відмінності кожної із статей. Проте капіталізм не визнав цей очевидний факт і не звернув ніякої уваги на це. Звідси виходить, що закони не були прийняті відповідним чином, навпаки, погляд на взаємовідносини між чоловіками та жінками у них став схожий на погляд кобеля на суку, тобто з урахуванням лише одного інтересу — статевого потягу.
Надавши жінці повну свободу, вони перетворили її на предмет збудження інстинктів. Окрім того, західне життя повне сексуальних думок у різноманітних оповіданнях, поезії, літературі і т.д. Так, серед представників Заходу без необхідності між чоловіками та жінками відбувається багато змішування у домах, парках, дорогах, плаванні в т.п., оскільки вони вважають це необхідним та навмисно створюють такі умови існування. Це є частиною устрою їх життя і частиною їх образу життя. Така реальність небезпечна для жінок, роблячи їх мішенню насильства, злочинів та приниження. Варто лише поглянути на офіційні дослідження, де відкрито заявляється про побоюванні за безпеку жінки. Де у такому випадку настілки оспівуванні права західних жінок?!
Іслам обходиться з жінкою як з людиною, і його погляд на відносини між чоловіками та жінками — це погляд, скерований на збереження людського роду. Іслам обмежує статевий зв’язок між чоловіком та жінкою шлюбом, за межами якого решта усіх інших зв’язків — злочин, за яким слідує суворе покарання. Потім, в Ісламі обговорюються і багато інших зв’язків, які є проявами інстинкту продовження роду, наприклад, батьківство, материнство, як бути сином, братом, родині зв’язки у степні дядька і тітки з боку батька і матері, зробивши це близькими кровними зв’язками, махрамами.
Іслам дозволив жінкам займатись торговими, сільськогосподарськими, промисловими та іншими видами роботи, відвідувати уроки науки, молитви, займатись закликом до Ісламу і т.д. він вважає жінку честю, яка повинна бути захищена, якщо знадобиться, навіть ціною власного життя, а хто помер, захищаючи честь, став шахідом. Численні війська мусульман під командуванням аль-Мутасіма виступили через ображання однієї жінки, незважаючи на те, що вона знаходилась на іншому кінці світу. Через напад на жінку Посланець Аллаха ﷺ вигнав плем’я Бану Кайнука із Медині. Халіфат, застосовуючи Іслам на протязі сторіч, став взірцем у дотриманні прав жінок, які зробили її прикладом для наслідування.
Таким є положення жінки в Ісламі, а у західній культурі вона — товар вдоволення потреб і засіб отримання прибутку, позбавлена людяності та чистої природи. Ісламський погляд підносить її і позбавляє від будь-якої спроби доторкнутись до неї під загрозою покарання, а погляд капіталістів принижує її і та виставляє у якості дешевого товару для вдоволення бажань чоловіків в ім’я свободи. Хіба рівні ці два положення?!
Сьогодні жінкам у мусульманських країнах не варто вимагати звільнення від Ісламу, потрапляючи у лапи дикого капіталізму. Вони повинні розуміти, що колоніальний капіталістичний Захід хоче їх свободи лише для того, щоб розбестити їх, а потім — усе суспільство. Так він полегшить собі шлях здійснення своїх колоніальних інтересів.
Мусульманці варто стерегтись від слідування закликам до захисту прав жінок на основі західного капіталізму, який своїми ідеями лише ускладнює життя жінки. Їй треба знати свої шаріатські права та обов’язки, щоб взяти на себе провідну роль разом з чоловіками у прагненні відродити Умму та втілити її культурний проект у життя за допомогою встановлення держави Ісламу — Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва. Так вона поверне образ благородних жінок Ісламу — Хадиіджи, аль-Ханси, Умм Аммари, Умм Салами та інших, приклади яких до сьогоднішнього дня продовжують залишатись світилом для мільйонів людей, нехай благословить їх Аллах.
Газета «Ар-Рая»
Гада Абдульджаббар (УммАваб)
8 Сафара 1440 р.х.
17.10.2018 р.
