Вбивство Джамаля Хашоггі у консульстві Саудівської Аравії у Стамбулі викликало велику стурбованість європейських країн. Європа знайшла можливість похитнути вплив у Саудівській Аравії та зміцнити свої позиції на Близькому Сході.
Вона вилучила із цього інциденту максимальну користь. Європейська преса стала роздувати цей випадок, створюючи громадську думку, яка вимагає не приховувати злочин Саудівської Аравії, а покарати її та покласти на її керівництво усю відповідальність за вбивство журналіста. Британія, Франція та Німеччина почали вимагати від Саудівської Аравії «детальні та негайні» відповіді з приводу смерті Хашоггі, рішуче засудивши версію королівства. Голоси в Європі стали закликати до більш активних дій по посиленню позицій у відношенні Саудівської Аравії.
Серед європейських лідерів найбільш блискавичною реакцією на цей інцидент відрізнилась канцлер Німеччини Ангела Меркель, призупинивши експорт озброєнь у Саудівську Аравію. Прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мэй заявила, що саудівська версія вбивства журналіста Джамаля Хашоггі «не заслуговує довіри».
Раніше, виступаючи перед Палатою общин Великобританії, Мей заявила, що її уряд утримується від участі в економічному форумі «Давос у пустелі», який відбудеться у Саудівській Аравії. Низка крупних британських бізнесменів та медіамагнатів на чолі з британським мільярдером Річардом Бренсоном (який призупинив усі справи з Саудівською Аравією, у тому числі інвестиції у «VirginAtlantic» у розмірі 1 млрд. доларів) на знак протесту проти вбивства Хашоггі об’явив про свій вихід із форуму. Цей ранній вихід британців із форуму спонукав і інші країни об’явити бойкот. Міністр іноземних справ Великобританії Джереми Хант вжив заходи у відношенні підозрюваних у вбивстві Хашоггі, заборонивши їм в’їзд у Великобританію. «Світ усе іще чекає відповідей по вбивству Джамаля Хашоггі», — сказав він.
Президент Франції Еммануель Макрон у телефонній розмові з королем Сальманом виразив свій гнів з приводу вбивства Хашоггі. Французький уряд заявив, що Макрон почав вимагати повного розкриття обставин цієї справи, і процитував його слова, що «Париж без коливань виконає міжнародні санкції у відношенні винних у вбивстві Хашоггі по домовленості з союзниками».
Три крупних європейські держави — Великобританія, Франція та Німеччина — одразу ж після злочину почали вимагати дати «детальну та повну відповідь» по цій справі. У заяві, опублікованій після спільного засідання, була підкреслена «необхідність провести розслідування, що заслуговує на довіру, щоб розкрити правду, визначити осіб, винних у зникненні Хашоггі, і закликати їх до відповіді».
Голова Європейської ради Дональд Туск застеріг країни Європейського Союзу від «лицемірства» у справі вбивства Хашоггі, сподіваючись, що країни та інститути ЄС уникнуть будь-яких «підозрілих ігор», і виражаючи свої побоювання з приводу того, що економічні інтереси візьмуть верх над здоровим глуздом. Виступаючи перед членами Ради Європи, Туск заявив: «Навіть найменший слід лицемірства зганьбив би нас. Моя роль — не у тому, щоб говорити про тих, хто хоче захистити свої інтереси, але знаю одне: єдиний європейський інтерес — розкрити усі деталі, незважаючи на те, хто стоїть за цим злочином». У проекті резолюції Європейського парламенту міститься заклик до проведення безпристрасного, міжнародного розслідування вбивства Хашоггі, до негайному призупиненню членства Саудівської Аравії у Раді ООН по правам людини і створенню «Списку Хашоггі», який включав би у себе осіб, втягнутих у цей злочин, щоб накласти на них санкції. «Вбивство одного журналіста — це напад на свободу вираження думок і напад на усіх нас », — сказала верховний представник Європейського Союзу по іноземним справам та політиці безпеки Федеріка Могеріні.
Менші європейські країни також зайняли відносно жорсткі позиції у відношенні Саудівської Аравії. Чехія відкликала одного із своїх дипломатів із Ер-Ріяду після того, як запросила посла Саудівської Аравії. Міністерство внутрішніх справ Данії викликало посла Саудівської Аравії. Нідерланди скасували усі спільні урядові заходи з Саудівською Аравією. Австрія, головуюча по ротації у Європейському Союзі, закликала усі країни ЄС припинити поставки зброї у Саудівську Аравію.
Що стосується європейської преси, особливо британської, то смерть Хашоггі стала головною обговорюваною темою в останній час. Усі свої нападки вона направила на Мухаммада ібн Сальмана, покладаючи на нього повну відповідальність і вимагаючи позбавити його статусу наслідного принца.
Наприклад,британська газета «TheTimes» опублікувала статтю під назвою «Прикрий принц», у якій пишеться: «Саудівський наслідний принц Мухаммад ібн Сальман опинився в епіцентрі драми, яка загрожує перерости у геополітичну кризу». Далі пишеться: «Витоки турецьких ЗМІ не залишають сумнівів у тому, що Мухаммад ібн Сальман наказав вбити саудівського журналіста-опозиціонера Джамаля Хашоггі». Наприкінці статті пишеться: «Вихід із цієї кризи полягає у тому, щоб наслідний принц покинув свій пост». Річард Спенсер написав у «TheTimes» статтю під назвою «Чи врятується наслідний принц Саудівської Аравії?», у якій пишеться: «Через випадок з Хашоггі у центрі уваги опинилась одна країна і одна людина. Країна — це Саудівська Аравія, союзник Сполучених Штатів та Великобританії, а людина — це наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммад ібн Сальман».
Таким чином, спалахнув конфлікт між Америкою, яка намагається приховати злочин, що навис над її першою людиною у Саудівській Аравії і навіть в усьому Близькому Сході, Мухаммадом ібн Сальманом, і між Великобританією та Європою, які прагнуть послабити американський вплив у Саудівській Аравії шляхом скинення Ібн Сальмана або послаблення його позицій.
Америка з усіх сил протистоїть європейській кампанії у ЗМІ проти Ібн Сальмана, захищаючи його усіма можливими способами і засобами, іноді сажаючи свої газети на європейську хвилю, іноді звинувачуючи якихось «ізгоїв» без вказівки їх участі у злочині, і час від часу стверджуючи, що це вбивство є найбільшим прихованим злочином в історії. Вона не пояснює, хто стоїть за вбивством, іноді повторюючи, що буде працювати над розкриттям злочинців та їх покаранням, але у жодному разі не звинувачуючи Ібн Сальмана і не бажаючи якимось чином включати його у список підозрюваних.
Насправді ж, питання не у особистості Ібн Сальмана, навіть якщо він і став предметом конфлікту; проблема також не пов’язана і з нападом на свободу печаті та журналістики, як стверджують європейці. Швидше,це питання боротьби за вплив у найбільш важливому та небезпечному регіоні у світі, приводом для чого став цей жахливий злочин.
Газета «Ар-Рая»
Д-р Ахмад аль-Хатвані
22 Сафара 1440 р.х.
31.10.2018 р.
