Ніхто не забув про жінок, які зібрались на вулицях та площах з вимогою скинення кривавих тиранічних режимів. Це явище було важливим знаком того, що суспільства у мусульманських країнах ідуть по шляху усвідомлення, і навіть якщо поки воно не досягнуто, усе ж таки, це — процеси істинного перетворення.
Масова участь жінок у протестних акціях Судану просто шокувала режими, але ж вони очікували, що жінки будуть проявляти обережність і не брати участь у публічних демонстраціях, які можуть становити для них небезпеку. Участь жінок у протестах привела у замішання каральні органи, а це, у свою чергу, показує те, наскільки народ ненавидить свої режими. Їх участь також показала, наскільки важлива роль жінки у перетворенні. Навіть політичні та просвітницькі еліти не очікували, що жінки розділять цей імпульс протестів, тим більше, враховуючи те, що відбувалось з жінками у сусідньому Єгипті, коли їх піддавали арештам та тортурам, і це примусило жінок відійти у бік від політичної діяльності, але як ми бачимо сьогодні, даний бар’єр страху здоланий. Тепер залишилось лише розширити необхідне усвідомлення, щоб добитися істинного перетворення.
Так, учать жінок у суданських протестах вражає; вони не погодились з жалюгідним існуванням, їх кількість у протестах — велика. Під час протестів їх арештовували, били та ображали. Сьогодні участь жінок в акціях протесту виглядає більш активною, аніж у минулому. Студентки та випускниці університетів, які не мають партійної приналежності, стали більш долученими та обізнаними про брехливу діяльність жінок-членів правлячої партії та жінок-парламентарів. Це вважається важливою подією, і, хоча подібне усвідомлення неповноцінне, усе ж таки, сама по собі участь жінок у політичному житті країни стало кроком у напрямку правильного усвідомлення, якого, врешті решт, необхідно досягти. Це дозволить звалити на свої плечі ініціативу по втіленню у житті проекту Ісламу (Халіфату), який надасть жінкам їх права, даровані Всевишнім.
Досі є жінки, які перебувають під арештом, серед яких жінки-лікарі, адвокати; вони проявили величезну рішучість у місцях позбавлення волі. В основному спецслужби тримають жінок недовгий час, але бувають і винятки; причина цього полягає у тому, що вони бояться обурення громадськості, адже це може призвести до швидкого скинення і без того хиткого режиму.
Арешти не стали соціальною стигматизацією для дівчат через розуміння їх батьків, адже несправедливість над людьми не залишила інших шляхів окрім як протестів. Навіть жінки тих районів Хартуму, де ніколи не укривались від спецслужб протестуючі, так як Беррі, Аль-Данакла, аш-Шабія, сьогодні відкрили двері своїх домів, щоб укрити протестуючих від переслідування з боку спецслужб. Також вони приносили протестуючим воду та їжу у якості своєї долі участі у протестах, а не лише на знак солідарності.
Ця участь жінок, безумовно, є відображенням того, що вони зазнали від тиранічного режиму аль-Башира, який кинув їх у зубожіння та безнадійність, коли — високі ціни та зниження купівельної спроможності фунту. Жінки були вимушені працювати у різноманітних сферах, отримуючи за це мізерну зарплатню, повертатись з робити пізно уночі, добиратися маршрутками у давці, а по поверненні встигати виконувати домашні справи. Настільки важкі умови існування вимусили жінок зв’язати себе з діяльністю по корінному перетворенню.
Так чому жінки зробили крок у бік протестів? Причина цьому полягає у тому, що вони, як частина суспільства, у більшій мірі і постраждали; саме вони у більшій мірі стали жертвами правлячого режиму, якому чужда людська гідність, співчуття, забезпечення гідним життям людей. Тому жінки стали головними, хто отримає користь від перетворення, тому що до них повернуться вкрадені статус та гідність, але це можливо лише з приходом до влади Ісламу як повноцінної системи для життя.
Добре відомо, що по законам Шаріату чоловіки і жінки мають право на політичне життя, адже Посланець Аллаха ﷺ вимагав від сподвижників, щоб вони давали йому поради, наставляння:
أَشِيرُوا عَلَيَّ أَيُّهَا النَّاس
«Порадьте мені, о люди!» (ат-Табарі).
Також позиція Умму Салями під час укладання угоди при Худайбії підтверджує це. У свій час жінки широко використовували своє право у громадських справах Ісламської Держави, вони присягали правителям, і правителі іноді відмовлялись від своєї думки на користь думку жінок. Іншими словами, історія мусульман повна прикладами, де жінки брали участь у політиці, адже саме Іслам поклав на них це. Всевишній Аллах говорить:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلنَّبِيُّ إِذَا جَآءَكَ ٱلۡمُؤۡمِنَٰتُ يُبَايِعۡنَكَ عَلَىٰٓ أَن لَّا يُشۡرِكۡنَ بِٱللَّهِ شَيۡٔٗا وَلَا يَسۡرِقۡنَ وَلَا يَزۡنِينَ وَلَا يَقۡتُلۡنَ أَوۡلَٰدَهُنَّ وَلَا يَأۡتِينَ بِبُهۡتَٰنٖ يَفۡتَرِينَهُۥ بَيۡنَ أَيۡدِيهِنَّ وَأَرۡجُلِهِنَّ وَلَا يَعۡصِينَكَ فِي مَعۡرُوفٖ فَبَايِعۡهُنَّ وَٱسۡتَغۡفِرۡ لَهُنَّ ٱللَّهَۚ إِنَّ ٱللَّهَ غَفُورٞ رَّحِيمٞ
«О Пророк! Якщо до тебе прийдуть віруючі жінки, щоб присягнути про те, що вони не будуть долучати співтоваришів до Аллаху, красти, перелюбствувати, вбивати своїх дітей, покривати наветом те, що між їх руками і ногами, і ослухуватись тебе у благих справах, то прийми від них присягу і попроси у Аллаха прощення для них. Воістину, Аллах — Прощаючий, Милосердний» (60:12).
Подібна присяга говорить про роль жінки у політичній діяльності у часи Посланця ﷺ як про реальну та втілювану на практиці справу. Також при Другій Акабі жінки дали присягу Посланцю ﷺ, яка вважається політичною угодою та колискою для встановлення Першої Держави мусульман у Медині. Адже загальновідомо, що під час присяги при Акабі йому ﷺ була обіцяна вірність і надання допомоги, а серед ансарів, які дали присягу, буди дві жінки. До того ж, цей аят був ниспосланий у день відкриття Мекки; тоді на горі Сафа жінки присягнули Посланцю ﷺ на вірність при будь-яких обставинах.
Присяга володарю влади має важливу особливість у загальній політиці держави. Так, під час свого правління Умар ібн аль-Хаттаб вирішив встановити межу для махру (шлюбний дар), і тому звернувся до людей зі словами: «Не проявляйте надмірність у махрі вашим дружинам. Адже, якщо це було б гідною справою у цьому житті та проявом богобоязливості у житті Останньому, то першим, хто вчиняв би так — був би Посланець Аллаха ﷺ». Після чого із жіночих рядів встала одна жінка і сказала: «Не тобі це робити, о Умар! Як ти можеш говорити таке, коли сам Аллах сказав:
وَآتَيْتُمْ إِحْدَاهُنَّ قِنطَارًا فَلَا تَأْخُذُوا مِنْهُ شَيْئًا
«якщо одній із них ви подарували кантар, то нічого не беріть собі із цього» (4:20)».
На що Умар відповів: «Помилився Умар, а жінка сказала правду!». Це була свого роду участь у політиці держави, і вона — така ж, як участь жінок у перетворенні і приході до влади Ісламу сьогодні. Жінки мають повне право брати участь в акціях протесту з метою приходу до влади Ісламу, адже це є її основним питанням.
Участь жінок повинна бути усвідомленою, вона повинна знати свої політичні права, надані їй Ісламом, вона не повинна допустити повторного приходу до влади тиранічних режимів, які пригноблювали та утискали її. Вони повинна вести діяльність для перетворення на основі світогляду Ісламу. І це перетворення полягає у встановленні держави справедливості і правосуддя, якою є Другий Праведний Халіфат.
Газета «Ар-Рая»
Гадат Абдуль-Джаббар (Умму Аваб)
24 Джумада аль-уля 1440 р.х.
30.01.2019 р.
