Неможливо заперечувати, що на капіталізмі лежить відповідальність за поточну економічну ситуацію у світі, при якій через голод і недоїдання кожну хвилину помирає одна людина.
Всесвітній банк і Міжнародний валютний фонд є двома основними інструментами капіталізму, що несуть пряму відповідальність за складні економічні умови у країнах, які розвиваються, як в ісламських, так і в арабських. Тим більше, 500 мільйонів бідняків у мусульманському і арабському світі страждають від сильного голоду в Ємені, Судані, Джибуті, Мавританії, Йорданії, Саудівській Аравії, Тунісі, Марокко, Бангладеш, Індонезії та інших землях.
Взаємозв’язок між переважаючою у світі бідністю і найбільш потужним капіталістичним інструментом — Всесвітнім банком — є тісним і представлений у багатьох прикладах. Податкова криза і ріст цін в Йорданії та Судані сьогодні є найбільшим свідченням участи Всесвітнього банку у нав’язуванні голоду і зубожіння людям. Всесвітній банк та МВФ здійснюють свої злочини через так звані «програми структурної перебудови», які створили несправедливі умови і нав’язали змінення у макроекономічній політиці, зобов’язавши держави лібералізувати свою торгову та інвестиційну політику, щоб дозволити колоніальним компаніям грабувати багатства народів. По мірі того, як уряди скорочували митні збори на імпортуємі товари і підвищували субсидії на місцеві продукти, особливо на продукти харчування, вони скорочували значні площі сільськогосподарських земель і втягували країни у свою економічну і фінансову політику, що призвело до серйозних труднощів при погашенні кредитів. Кінцевим результатом цієї політики і позик є залежність від імпортних продуктів харчування і поставок капіталістичних компаній-велетнів, а також вплив глобальної капіталістичної гегемонії на переважаючі економічні умови бідності, голоду та епідемій у багатьох країнах, особливо — мусульманських.
Правила капіталістичної системи неминуче ведуть до зубожіння народів і голоду мільйонів людей. Єдиним способом розподілу матеріальних благ у капіталізмі є збільшення виробництва і багатства, закон попиту і пропозиції і система цін. Справа у тому, що число людей, віднесених до категорії бідних та голодуючих, продовжує зростати у затишку капіталізму, незважаючи на сталий ріст і збільшення багатства шляхом виробництва товарів та послуг на протязі останніх 100 років. Це явище несе глобальний характер, що включає в себе як дуже багаті держави, такі як Америка, так і бідні, такі як Гаїти, країни Африки до півдня від Сахари, Ліван, Йорданія і Судан.
Даний факт відображається у заяві Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО, англ. «FoodandAgricultureOrganization», FAO), у якій виражається глибока занепокоєність з приводу збереження голоду, що становить собою загрозу для суспільства: «Неприпустимо, що понад 800 мільйонів людей в усьому світі, особливо у країнах, які розвиваються, не мають досить їжі, щоб вдовольнити свої основні потреби у харчуванні, у той час як запаси продовольства у світі різко зросли. І, незважаючи на це, бідність і голод зберігаються». «Віра у те, що проблема голоду у світі може бути вирішена шляхом збільшення виробництва продуктів харчування, є необґрунтованим міфом. Справжня проблема бідності полягає у поганому розподілі продуктів харчування і багатств», — заявив директор Американського інституту політики в області харчових продуктів та розвитку. Капіталізм як система не вирішує проблему голоду, а навпаки, збільшує ймовірність того, що люди не зможуть вдовольнити свої нагальні потреби, і до того ж ця система не у змозі принести щастя, безпеку і процвітання мільярдам людей в усьому світі. Капіталізм сіє зубожіння, хвороби, війни, голод і спустошення.
Економічна система в Ісламі ж, як невід’ємна частина всеохоплюючої ісламської системи, забезпечує радикальне рішення проблеми бідності і голоду. Закони, які стосуються економіки і майна, пов’язані з іншими законами, такими як шлюб, родинні відносини, політика, концепція цінностей, віросповідання, переконання та інші. Закят є одним із стовпів економіки, і він був поставлений в обов’язок (фард) разом з намазом у понад аніж чотирнадцяти аятах, які звучать наступним чином:
وَأَقِيمُوا الصَّلَاةَ وَآتُوا الزَّكَاةَ
«Робіть намаз і сплачуйте закят» (2:43).
Годування бідняків, які не мають навіть денного прожитку, стало рішенням багатьох питань, таких як зихар:
وَالَّذِينَ يُظَاهِرُونَ مِنْ نِسَائِهِمْ ثُمَّ يَعُودُونَ لِمَا قَالُوا فَتَحْرِيرُ رَقَبَةٍ مِنْ قَبْلِ أَنْ يَتَمَاسَّا ۚ ذَٰلِكُمْ تُوعَظُونَ بِهِ ۚ وَاللَّهُ بِمَا تَعْمَلُونَ خَبِيرٌ﴿٣﴾فَمَنْلَمْيَجِدْفَصِيَامُشَهْرَيْنِمُتَتَابِعَيْنِمِنْقَبْلِأَنْيَتَمَاسَّاۖفَمَنْلَمْيَسْتَطِعْفَإِطْعَامُ سِتِّينَ مِسْكِينًا ۚ ذَٰلِكَ لِتُؤْمِنُوا بِاللَّهِ وَرَسُولِهِ ۚ وَتِلْكَ حُدُودُ اللَّهِ ۗ وَلِلْكَافِرِينَ عَذَابٌ أَلِيمٌ
«Ті, які об’являють своїх дружин забороненими для себе, а потім зрікаються від сказаного, повинні звільнити одного раба, перш ніж доторкнуться один до одного. Цим вас увещевають, і Аллах відає про те, що ви робите. А хто не здатен на це, тому належить нагодувати шістдесят бідняків» (58:3,4).
Це означає, що економічна система в Ісламі є частиною одного цілого. Вона пов’язана з концепціями, віровченнями та системами Ісламу, і вона не може бути вивчена і запроваджена у відриві від решти усього іншого. Економічна система в Ісламі може досягти справедливості і рівності, коли застосовується як частина повного втілення Ісламу. Економічні концепції Ісламу включають концепцію різку (багатства), рясності ресурсів, а не їх нестачу, бідність індивідів, а не суспільства, а також конкретну і реальну цінність товарів і послуг.
З точки зору Ісламу, проблема бідності — це коли бідні можуть вдовольнити свої основні потреби у їжі, одягу та житлі. Іслам розглядає бідність не як проблему суспільства, яке відчуває нестачу у природних ресурсах, а як проблему вдоволення потреб індивідуумів суспільства, кожного окремо. Іншими словами, Іслам стурбований проблемою бідних, що кожен із них міг вдовольнити свої основні потреби, і він відкриває можливості перед людьми для повного вдоволення ними своїх потреб у знаннях, роботі і зайнятості. Іслам у своїй економічній системі орієнтований на справедливий розподіл природних ресурсів таким чином, щоб вдовольняти основні потреби кожного члена суспільства окремо.
Іслам бореться з бідністю, прикладом чому служать слова Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:
لَيْسَ الْمُؤْمِنُ الَّذِي يَشْبَعُ وَجَارُهُ جَائِعٌ إِلَى جَنْبِهِ
«Той, чий ближчий сусід голодує, у той час як він сам ситий, не є віруючим».
В іншому хадісі:
مَا آمَنَ بِي مَنْ بَاتَ شَبْعَانَ وَجَارُهُ جَائِعٌ إِلَى جَنْبِهِ وَهُوَ يَعْلَمُ بِهِ
«Не вірує в Мене той, хто проводить ніч ситим, знаючи, що його сусід голодний».
Іслам рішуче бореться з голодом і бідністю у суспільстві, і кожного, хто допомагає у цій боротьбі, він пов’язав з уособленням віри у Всевишнього Аллаха. Зверніть увагу на те, як Посланець Аллаха ﷺ зв’язав неприязнь бідності з вірою та акидою. Він ﷺ не зробив це розуміння лише адміністративним правилом, що передбачає надання їжі для бідних, він ﷺ ґрунтувався на інтелектуальному фундаменті віри, яку він будував по цеглинці на протязі двадцяти трьох років лет. Потім він ﷺ, опираючись на цю доктрину, звернувся до людей,, нібито говорячи: якщо ви вірите в Іслам, як стверджуєте, то ви не будете спати спокійно і не залишите своїх сусідів голодними. Важливим чинником є те, що бідність абсолютно неприпустима у мусульманському суспільстві. Праведні халіфи, які правили після Посланця Аллаха ﷺ, суворо дотримувались даної концепції, продовжуючи стверджувати, що суспільство не повинно перебувати у бідності.
Що стосується капіталізму, то у ньому економічна стабільність суспільства визначається ступенем економічного росту, а ознакою здорової економіки у ньому є збільшення ВВП. У капіталістичному суспільстві починають бити тривогу. якщо економічний ріст уповільнюється або зупиняється на протязі тривалого періоду часу, у той час як в Ісламі б’ють тривогу увесь час, доки продовжує існувати голод. Іслам не дозволяє суспільству відпочивати доки існують голодуючі люди, чоловік це, жінка чи дитина.
Священний Коран визначив вісім категорій людей, маючих право на отримання засобів закяту, що збирається в Ісламській державі з багатих, а також приділив особливу увагу годуванню міскінів, щоб покращити їх положення, прирівняв даний вчинок до поклоніння, яке наближає до Всевишнього Аллаха.
فَلَا اقْتَحَمَ الْعَقَبَةَ * وَمَا أَدْرَاكَ مَا الْعَقَبَةُ * فَكُّ رَقَبَةٍ * أو إِطْعَامٌ فِي يَوْمٍ ذِي مَسْغَبَةٍ * يَتِيماً ذَا مَقْرَبَةٍ * أو مِسْكِيناً ذَا مَتْرَبَةٍ * ثُمَّ كَانَ مِنَ الَّذِينَ آمَنُوا وَتَوَاصَوْا بِالصَّبْرِ وَتَوَاصَوْا بِالْمَرْحَمَةِ * أُولَٰئِكَ أَصْحَابُ الْمَيْمَنَةِ
«Він не став долати круту тропу. Звідки ти міг знати, що таке крута тропа? Це — звільнення раба або годування у голодний день сироти із числа родичів або припалого до землі бідняка. А після цього треба бути одним із тих, які увірували та заповідали один одному терпіння і заповідали один одному милосердя. Такі є люди правої сторони» (90:11–18).
Іслам також приписав годувати міскінів у якості спокутування за пропущений день посту у місяць Рамадан, за порушення клятви і за зихар. Ці повеління Ісламу вказують на важливість боротьби з голодом у суспільстві і на те, що це є першочерговою задачею.
У книзі «Ідеальна економічна політика» (1963) Абдуррахман аль-Малікі дійшов висновку, що основною проблемою, яку вирішує економічна система в Ісламі, є проблема бідності індивідуумів у суспільстві. Перш ніж вводити закони і правила, створюються механізми для рішення проблеми бідності серед людей. Іслам підвищує серед членів суспільства рівень усвідомленості щодо проблеми голоду, а також підносить ступінь мусульманина, який витрачає (інфак) на бідних та знедолених, щоб забезпечити їх їжею і товарами. Іслам також піддав критиці суспільство Мекки за суворі дії у відношенні бідних, тих, хто у скруті, та сиріт, і поклав на мусульман відповідальність за очищення суспільства від будь-яких практик, подібних тим, які переважали у суспільстві курайшитів у відношенні бідних. Недивно, що в історії халіфи і правителі мусульман говорили про готовність вбити бідність, якщо б та була людиною, щоб покращити положення бідних.
У результаті Іслам забезпечив вдоволення основних потреб кожного індивідуума та ефективно боровся з голодом у часи свого втілення. Іслам спонукав індивідуума заробляти, шукати засоби до існування, утримувати родичів, виділяти певну суму грошей у якості закяту і давати садака бідним, а також зобов’язав виділення із громадської та державної власності для бідняків.
У справжній час увесь світ як ніколи раніше перебуває у зубожінні, бідності, голоді, занепаді моралі та цінностей. Сьогодні багатії чинять диктатуру над бідними. При цьому людство знаходиться напередодні розпаду імперій і руйнування ідолів. Це — сприятливий час для сходження системи Єдиного і Абсолютного Господа світів. Системи, яка усуває бідність і голод, яка не несе в собі тенденції упередженості або расизму. Це — час для появи нової системи, яка здатна знайти баланс у розподілі багатства і баланс між законами, і зробити їх єдиним мірилом, про яке говориться у Корані:
وَالسَّمَاء رَفَعَهَا وَوَضَعَ الْمِيزَانَ * أَلاَّ تَطْغَوْا فِي الْمِيزَانِ * وَأَقِيمُوا الْوَزْنَ بِالْقِسْطِ وَلا تُخْسِرُوا الْمِيزَانَ
«Він підніс небо і встановив ваги, щоб ви не перетинали кордонів дозволеного на вагах. Зважуйте неупереджено і не занижуйте вагу» (55:7–9).
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад аль-Джайляні
17 Джумада аль-уля 1440 р.х.
23.01.2019 р.
