Немає сумнівів, що міжнародна політика будується на прихованні істинних цілей та підступних намірів. Сьогодні вона будується на фундаментальній ідеї, мета якої — викоренити Іслам і не допустити його приходу до влади.
Так із покоління у покоління передають ненависть до Ісламу і боротьбу проти нього. Ці держави також використовують у своїй політиці лише один критерій — користь. Цей критерій вони загортають у красиву обгортку, яка дозволяє обдурити легковажних людей.
Сьогодні ми живемо в епоху однополярного світу, тому що з розвалом СРСР політика решти держав проходить у межах порядку денного США, або, принаймні, не становить собою для них ніякої загрози. Для цього Америка використала великий набір інструментів. Вона приховувала їх під різними термінами, які просувались у якості втіхи за нібито спільну участь. Подібне дуже схоже на мислення фараона:
ذَرُونِيٓ أَقۡتُلۡ مُوسَىٰ وَلۡيَدۡعُ رَبَّهُۥٓۖ إِنِّيٓ أَخَافُ أَن يُبَدِّلَ دِينَكُمۡ أَوۡ أَن يُظۡهِرَ فِي ٱلۡأَرۡضِ ٱلۡفَسَادَ
«Не заважайте мені вбити Мусу (Мойсея). Нехай він закличе свого Господа. Я побоююсь, що він замінить вашу релігію або поширить на землі нечестя» (40:26).
І у нашому з вами питанні явно простежується спотворення фактів, при тому іще і у найгіршій формі: війна з «тероризмом», права людини, свобода, справедливість. Усе це є Америки; при цьому відомо, що саме вона несе терор та поневолення народів.
Подобний вступ був необхідний для того, щоб ми могли уявити масштаби махінацій проти революції Шаму, щоб зрозуміти хід думки цього західного обману і розпізнати використані ним засоби та способи.
Спотворення фактів полягає у тому, що просте гасло саміту у Сочі (останній відбувся 14.02.2019) поклав край кровопролиттю, дозволив зберегти громадянське населення і надав політичне врегулювання. А повернення біженців — це взагалі розфарбований одяг для приховання наготи міжнародної спільноти, її цілей та процесу викривлення фактів. Якщо ми поглянемо на положення країн, які брали участь у саміті, то знайдемо, що кожна країна прагне здійснити свої інтереси у межах американського бачення у Сирії. Так, Росія зрозуміла, що влипла у неприємності, і тепер вона хоче вийти із Сирії якомога швидше, щоб зберегти своє обличчя. Вона також розуміє, що Америка не дозволить їй зробити цього, не дозволить вийти перед усім світом, піднявши прапор перемоги. Саме Америка втягла Росію у сирійський конфлікт. Розмова про відновлення контролю над Ідлібом поки є неможливим, принаймні — в осяжному майбутньому, або поки не завершиться доробка елементів американського політичного рішення. Америка нав’язала світу своє рішення та дії, тому Росія не зможе нав’язати військове рішення і закрити сирійське досьє. Це з одного боку.
З іншого боку, міжнародна спільнота повністю усвідомлює, що якщо сили Асада при підтримці російських та іранських сил візьмуть під контроль регіон через військову операцію, то вони не зможуть утримати його, особливо після того, як туди стеклись усі повстанці Шаму, адже навіть просте громадянське населення воює там проти кривавого тирана. І немає гарантії,що усе буде зберігатись під контролем, тому що вогонь революції іще полихає у серцях людей, і ніяка сила на землі не зможе потушить його, і те, що відбувається у Дераа — найкращий тому приклад. Відповідно, Захід під час свого контролю буде опиратись на сирійську північ, тобто на тих лідерів повстанців, які за жалюгідну ціну продали свої душі. Керівництво повстанців в очах Заходу є кращими людьми, хто зможе проконтролювати усе необхідне. І єдиним, хто залишиться у програші, буде народ Шаму та їх сини у загонах повстанців.
Іран, у свою чергу, намагається закріпитись у Сирії, тому що він розуміє, що одного разу він вийде звідти, тому він діє для змінення демографічного складу. Так багато із його послідовників отримали сирійське громадянство, і сьогодні Іран відчайдушно захищає кривавий режим, і якщо знадобиться винищити увесь сирійський народ, він зробить це.
Що стосується Туреччини, то вона займається тим, що її хвилює, а це підтримання безпеки і збереження своїх кордонів. Ці побоювання були вирішені гарантією з боку Росії на основі Аданської угоди, підписаної між Сирією та Туреччиною у 1998 р. В одному із пунктів цієї угоди передбачено право Туреччини переслідувати «терористів» всередині самої Сирії глибиною до 5 км, а також «вжити усіх необхідних заходів», якщо є загроза її національній безпеці».
Таким чином, ми бачимо, що саміт у Сочі призначений для досягнення інтересів сторін-учасників у ньому, і це відбувається за рахунок інтересів народу Шаму. Немає ніяких сумнівів, що усе проходить у межах американського бачення відносно Шаму, більше того, для здійснення її рішення створюється конституційний комітет, який сформулює конституцію та майбутню структуру держави.
Що стосується бойових дій, то інтенсивний обстріл територій, звірські вбивства, різанина та бездіяльність з боку лідерів повстанців говорять про те, що цим спричиняється тиск на народ, щоб підготувати його до наступного етапу, який вимагає значних поступок. Можливо, будуть взяти під контроль деякі області, щоб збільшити тиск і виправдати злочинні поступки. Перед обличчям цих фактів народу Шаму необхідно зрозуміти сутність їх боротьби, важливість їх проблеми, адже їх боротьба — це боротьба за існування, а їх проблема — це доленосна проблема. Вони також повинні знати, що у них немає друзів, а лише вороги зі своїми підступами. І після того, як вони зрозуміють суть своєї боротьби, впізнають своїх ворогів, вони у своїй боротьбі повинні опертися на Божественну силу, уповати на Аллаха належним чином, прийняти політичний проект Умми, який витікає із ісламського світогляду (акиди). Це проект повинен стати альтернативою світським проектам. І так повинно тривати, доки Аллах не дарує Свою перемогу, Свою підтримку. І тоді об’єднаються володарі сили і народна підтримка під свідомим, політичним керівництвом, щоб Божественний проект був встановлений на руїнах злочинного режиму. Лише так ми зможемо здійснити радісну звістку Посланця ﷺ в особі Другого Праведного Халіфату. І це для Аллаха не важко.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абдуль-Ваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
22 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
27.02.2019 р.
