Біля двох тижнів назад були проведені дві важливі конференції. Перша із них проходила під егідою Америки у польській столиці Варшаві під назвою «Мир та безпека на Близькому Сході», у якій взяли участь понад шістдесяти країн світу, включаючи арабські, такі як Бахрейн, Саудівська Аравія, Оман, Йорданія, Ємен та інші.
Другою була 55-а Мюнхенська конференція по політиці безпеки, яку по щорічній традиції проводила Німеччина у Мюнхені.
Той, хто спостерігав за цими двома конференціями, помітить, що загальною лінією між ними є «боротьба з тероризмом», під якою мається на увазі боротьба з Ісламом. Хоча конференція у Варшаві під егідою США була присвячена протистоянню Ірану та його ядерній діяльності, проте очевидно, що Іран, починаючи з революції Хомейні, лише чудово грає роль опудала, яким користується Америка подібно тому, як вона користувалась «Аль-Каїдою», «Талібаном», «ІД» і приводом наявності в Іраку зброї масового знищення. Варто відзначити, що усі нинішні розмови навколо Ірану націлені лише на нормалізацію та природність присутності «Ізраїлю» у регіоні. Звідси конференція переслідувала дві важливі цілі:
1) Забезпечення прийнятності участі сіоністського утворення «Ізраїль» у подібних заходах, щоб мусульмани звиклись з його присутністю на міжнародних конференціях і зустрічах. Це було видно по тому, що міністр закордонних справ Ємену сидів поруч з Нетаньяху і простягав тому свій мікрофон, коли той хотів сказати свою промову. А також по Аделю аль-Джубейру, який на питання журналістів: «Чи побачимо ми нормалізацію відносин Саудівської Аравії з «Ізраїлем»?», — ухилявся від відповіді в очікуванні вказівок з цього приводу з боку панів із Америки. Тут хочеться процитувати поета часів джахілії:
«Я буду з цим племенем, навіть якщо вони відступлять від прямого шляху,
Якщо вони відійдуть від прямого шляху, я теж відійду, а якщо підуть по ньому, я теж піду».
На конференції Помпео говорив про «Угоду сторіччя» і врегулювання палестинського питання. Таким чином, метою проведення Америкою даної конференції була публічна заява про нормалізацію арабсько - «ізраїльських» відносин, тим більше,що Америці відоме завзяття правителів арабських держав до нормалізації відносин з окупаційною владою «Ізраїлю». Нормалізація відносин Ібн Сальмана, Ібн Зайда та Кабуса з ними теж не за горами.
2) Із назви Варшавської конференції розуміється головна мета її проведення, а саме — боротьба з Ісламом у межах так званої «боротьби з тероризмом». Америка розуміє, що світ неминуче стикнеться з мусульманами після встановлення єдиної держави. Тому Вашингтон робить із цього проблему і створює такі альянси, як і вдається до таких заходів, як «Арабське НАТО», «Нараду у районі Мертвого моря» і «Боротьба проти Ірану», і усе це робиться заради однієї мети — боротьби проти Ісламу.
Мюнхенська конференція, організована при підтримці Європи та Німеччини, зачіпає тему «боротьби з тероризмом», говорячи про бороти з «ІД», а не з Іраном, як це обстоїть з конференцією у Варшаві. На Мюнхенській конференції Іран представляв міністр закордонних справ, але при цьому Іран не був запрошений на конференцію у Варшаві. Незважаючи на те, що на Мюнхенській конференції у декількох виступах зачіпалось питання про біженців, кордон та балістичну зброю, усе ж таки ця конференція також мала у назві пресловуту «боротьбу з тероризмом». Варто відзначити, що голова Мюнхенської конференції виступив з наступним важливим зверненням: «Існують ознаки розпаду міжнародного порядку, і Європі доведеться взяти на себе пошук нового міжнародного порядку». Європа визнає, що усі дії, вжиті Америкою, або більша їх частина, були здійснені з метою нанести удар по Європі для її розколу. Наприклад, вихід США із американсько-російської угоди про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (1988 р.) — це нова гонка озброєнь, яка робить Європу мішенню Росії.
Вихід США із ядерної угоди з Іраном, підписаної у 2015 році, також скерований проти Європи та діючих в Ірані європейських компаній, які були більше піддані санкціям, аніж їх американські колеги, окрім того, що Америка ввела митні збори на європейські товари, що обчислюються мільярдами. Якщо додати до усього переліченого загрози Америки про вихід із НАТО, ВТО і т.д., то стає очевидним, що Європа більше не почуває себе у безпеці з Америкою. Відносини між Європою та Америкою опинились під питанням, що намагався виразити канал «SkyNewsArabia», а також російський президент у зверненні до Європи під час своєї промови: «Ви не хочете, щоб на вашій території з’являлись американські ракети. Де ж тоді ваш суверенітет?».
Але усе ж таки Америка та Європа воюють на декількох фронтах. Перший і найважливіший фронт — це фронт боротьби проти Ісламу та його народу, а також протидія виникненню Єдиної Ісламської Держави. Другим фронтом є їх суперечка,яка почала спливати на всезагальний огляд і була викликана конфліктом їх інтересів. У результаті те, що відбувалось раніше за лаштунками, сьогодні робиться на виду у громадськості, а звідси слідує, що, можливо, найближчі місяці будуть наповнені протиріччями у різноманітних їх проявах.
Об’єднуючим чинником для безбожних держав є спільний ворог в особі Ісламу, його доктрини і народу. У протилежному випадку конфлікт між ними досяг би масштабів Першої і Другої світових війн. І якщо б вони не знали про наближення встановлення Ісламської Держави, то їх ворожість до Ісламу та Умми не була б такою сильною і такою вираженою. Хіба це не привід мусульманам відновити свою довіру до релігії Іслам? Велич Уммі поверне лише держава, без якої вона буде залишатись подібно морській піні, не маючої ваги і цінності. Мусульман Єдиною Уммою робить Халіфат, у якому полягає гідність і недоторканість і який вимушує безбожників трястись від страху, якщо халіф мусульман зайнятий підготовкою армій до відкриття нових територій для Ісламу.
إِنَّهُمۡ يَرَوۡنَهُۥ بَعِيدٗا ٦ وَنَرَىٰهُ قَرِيبٗا
«Вони вважають його далеким. Ми ж бачимо, що воно близько» (70:6).
Газета «Ар-Рая»
Абу аль-Мутазз біллях аль-Ашкар
22 Джумада ас-сані 1440 р.х.
27.02.2019 р.
