На протязі довгих місяців і років положення міста Басра погіршувалось усе більше і більше у різних секторах кожної із сфер послуг, таких як охорона здоров’я,освіта і забезпечення безпеки.
Також місто довгий час страждає від таких явищ, як політичні вбивства і терор на адресу населення; місто переживає репресії і відчай, через що по суті припинило розвиватись. Складається враження, що хтось нібито квапиться навипередки покарати жителів Басри і привласнити собі управління усіма ресурсами міста, багатого нафтою, хоча і у решті регіонів Іраку положення справ не краще.
У четвер 7 березня 2019 р. у м. Басра, розташованому на півдні, люди вийшли на протести, вимагаючи від місцевої влади провести реформи у сфері послуг і надати населенню робочі місця. Інформаційні джерела повідомляють, що сили безпеки протидіяли протестуючим і розігнали мітинги дубинками і пожежними шлангами. Місцеві інформаційні джерела у Басрі заявили агентству «Al-ArabyAl-Jadeed» про те, що сотні цивільних осі, у переважній більшості — бюджетні працівники, вишли на мітинг перед будівлею ратуші провінції Басра у районі аль-Макаль у центр міста, вимагаючи зняти з посад і закликати до відповіді осіб, які відповідальні за погіршення положення у провінції,надати людям робочі місця, підвищити рівень обслуговування у лікарнях, забезпечити ліками хворих на рак і вирішити проблему з водо – та електропостачанням. Мітингуючі підняли гасла, об’явивши у м. Басра скрутне становище, вимагаючи від губернатора Асада аль-Айдані і Ради провінції подати у відставку.
У відповідь на їх вимоги сили безпеки розігнали демонстрантів сльозогінним газом і відкрили стрілянину у повітря, не давши їм наблизитись до урядових будівель. У зв’язку з протестами деякі політичні партії зміцнили будівлі своїх штаб-квартир і розташували своїх озброєних прибічників на дахах та біля дверей штабів в очікуванні нападу протестуючих. Заступник губернатора Басри Абдаль-Амір Наджм аль-Міяхі заявив в інтерв’ю агентству «Аль-Арабія», що мітинги, які трапились у четвер, були вираженням протесту проти поведінки місцевого уряду, зайнятого внутрішніми політичними конфліктами.
Він заявив, що, дивлячись на те, що відбувається у Басрі, на дії силовиків і протестуючих перед будівлею ратуші провінції Басра і будівлею ради, стає ясно, що ці протести є вираженням обурення проти дій місцевого уряду одразу після обрання нового губернатору провінції і голови Ради провінції. Він додав, що проблема Басри та її рішення полягає не в обранні губернатора або голови Ради, а у докладанні максимальних зусиль для реалізації проектів нормалізації сфери послуг, які безпосередньо зачіпають жителів Басри. Аль-Міяхі пояснив, що місцеві політичні сили конкурують між собою не заради служіння інтересам жителів Басри, а виключно заради своїх власних вузьких партійних цілей, заради панування над фінансами, виділеними на облаштування міста у 2019 р., які повинні були компенсувати людям відсутність основних послуг.
Усе, що відбувається у Басрі, вказує на зростаюче невдоволення населення діями уряду та тим, як цей уряд невдало намагається впоратися з кризою, роздаючи брехливі обіцянки. Басра, на околиці якої припадає 60% усієї розвіданої іракської нафти, родовища природного газу, також має іще і вихід до головному і єдиному іракському морському порту. Маючи подібні багатства, місто переживає такі протести, яких не було з минулого літа. Усе це відбувається з причини різниці, яку на власні очі бачать жителі міста між величезними економічними потенціалами Басри та її фактичним станом, особливо у сфері послуг. Незважаючи на те, що більша частина голів урядів, які змінювали один одного в Іраку після окупації 2003 р., заявляли про боротьбу з корупцією, по факту корупція неухильно росте, тому що Ірак офіційно зайняв 169 місце із 180 держав по мінімальному рівню корупції у списках «TransparencyInternational» у 2017 році.
Люди зневірились у тому, що центральний і місцевий уряди дадуть відповідь на їх вимоги провести реформи, і тому були вимушені виразити їх у вигляді протестів, починаючи від змінення статусу провінції до заклику по скинення режиму з усіма його прибічниками і партіями, які беруть участь у правлінні. Також лунали заклики проти Ірану за те, що він допомагає місцевим правлячим партіям.
«Щедрі» обіцянки, які роздав Абаді, колишній прем’єр-міністр, врешті решт ні чого не призвели, як і не призвели такі ж обіцянки нинішнього прем’єр-міністра Аділя Абдуль-Махді, який сформував комітет по нагляду і коректуванню міністрів, що займається рішенням кризи у Басрі зокрема, і у решті інших провінцій — у цілому. Щоб розрядити кризу влади, було виділено 210 млрд. динарів для фінансування проектів і покриття потреб населення міста, не рахуючи обіцянки про створення 10 тис. робочих місць. Правда ж полягає у тому, що усі ці заходи буди скеровані лише на те, щоб зменшити зростаючий гнів серед населення, тому і були роздані усі ті обіцянки з метою знизити напруженість у суспільстві на якийсь строк. Проте незабаром люди виявили брехливість обіцянок уряду, зрозуміли, що обіцянки ці — усього лише чорнила на папері, після чого знов прийшли до руху, погрожуючи силовим варіантом скинути правлячий режим, скасувати дію конституції, розпустити парламент і т.д.
Протестні рухи у Басрі та інших містах Іраку підсилились з наближенням літа, коли усі вони стикнулись обличчям до обличчя з колапсом сфери основних послуг: водо - та електропостачання. Дані протести є сильним попередженням для іракської влади та шиїтських парій, що шокували їх, тому що виникли у тих районах, які ці партії вважали центром своєї підтримки у народі. Жителі міста підняли гасла проти правлячих партій, дій найманців і навіть проти Ірану, який допомагає уряду. Усе це говорить про те, що майбутні протести стануть масштабними і жорсткими, тому що будуть відображати відчай народу у здатності уряду провести реформи, особливо якщо врахувати, що центральний уряд у Багдаді вже раніше роздавав брехливі обіцянки жителям півдня країни вирішити їх проблеми і покращити ситуацію, але не виконали сказаного.
Ірак живе під фактичною окупацією, а прибічники окупації знищують його в усіх сферах, тому що усе, чого бажає окупант-капіталіст — це отримати прибуток, а тому йому зовсім немає діла до милосердя, моральності чи гуманності. Він прагне отримати користь будь-якими шляхами, навіть ціною руйнування усієї нашої країни. З цієї причини він привів до влади над нами таких же людей, як і він сам, бажаючих того ж, що і він. Тому, якщо зрозуміти сутність нашого правлячого класу, то можна зрозуміти масштаби руйнування, що спіткало нашу країну. А інакше як при бюджеті, що перевищує 80 млрд. доларів на рік, не рахуючи 1 трлн. доларів від продажів нафти з 2003 по 2016 рр., іракський уряд не зміг облаштувати елементарну інфраструктуру, провести ремонтні роботи, підібрати необхідний для цього персонал і надати мінімальні послуги населенню?! Америка обіцяла, що зробить нашу країну прикладом для наслідування, але усе виявилось навпаки по спливанню десятиріч несправедливості, хаосу і відсутності безпеки через тих, кому вона ввірила правління в Іраку, або, точніше, намісництво, щоб ті виконували її накази і працювали день і вночі над реалізацією її огидних планів по розграбуванню наших багатств і віддаленню нас від Ісламу.
Дорогі жителі Іраку! Жителі півдня! Уряд на кшталт цього, нав’язаний невірним окупантом, не буде поводити себе з рабами Аллаха таким чином, яким наказав Аллах. Зло і нечисть цього уряду перетнули усілякі кордони. Сморід корупції і розкладу уряду більше нестерпні. Рішенням цієї проблеми не стане заклик лише до часткових реформ та зміщення деяких чиновників при тому, що сам порочний режим залишиться існувати і далі. Правильне рішення полягає у скиненні режиму з усіма його стовпами, символіками і діячами, у вигнанні невірного колонізатора та усіх його прибічників, у знищенні капіталістичної системи разом з її фундаментом та у втіленні справедливості Ісламу у затишку держави Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, який виконає закони Ісламу на практиці.
Газета «Ар-Рая»
Алі аль-Бадрі — Ірак
13 Раджаба 1440 р.х.
20.03.2019 р.
