Неодноразові зустрічі змовників підтверджують наявність численних перешкод на шляху реалізації їх планів

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

У третій раз у цьому році президенти Туреччини і Росії зустрічаються, щоб обговорити сирійське питання, або, як вони іще його називають, «сирійська криза».

У минулому році між ними було проведено багато зустрічей, зокрема — вереснева зустріч у Сочі, де була підписана угода, реалізація якої повинна була відбутись до кінця 2018 р.

Ці численні зустрічі проходили для обговорення механізмів реалізації досягнутих угод, бо спроба просто нав’язати їх людям провалилась. Також неодноразові протидії з боку народу вказували на неприйняття турецьких контрольно-пропускних пунктів і неприйняття процесу відкриття державних трас.

Найважливішою річчю на останній зустрічі між ними, яка відбулась 08.04.2019, було об’явлення про спільне патрулювання у так званій «зоні деескалації». «IndependentArabia» та інші агентства опублікували, що Росія і Туреччина будуть проводити спільне патрулювання у сирійській провінції Ідліб.

Можливо, деякі зрозуміли, що патрулювання буде проходити всередині колись звільнених від Асада територіях. Так, це так, але мова іде про спільне патрулювання, що надасть легітимності знаходженню турецьких патрулів серед людей у випадку відмови російських патрулів патрулювати на цих територіях.

Незалежно від того, чи хочуть вони організувати спільне або роздільне патрулювання, їх угода призначена не лише для патрулювання, але й для реалізації мети, яку вони (Туреччина і Росія) планують досягти. Цією метою є завершення політичного процесу, який був позначений Америкою на «Женеві-1».

На останній зустрічі вбивця Путін заявив: «Зараз, коли основні сили терористів розгромлені, важливо зосередитись на остаточній стабілізації обстановки на землі і просуненні процесу політичного врегулювання згідно з резолюцією 2254 Ради Безпеки ООН» («RT Arabic»).

Хоча вересневі Сочинські угоди передбачали припинення вогню, проте режим Асада, іранські воєнізовані угрупування і ВПС РФ продовжувала вести бойові дії і бомбардувати звільнені райони, особливо на околицях державної траси, адже відкриття цієї траси було одним із пунктів Сочинських угод.

Сирійський центр моніторингу прав людини опублікував повідомлення (після опівночі 14.04.2019) про те, що були помічені нові порушення у районах російсько-турецького перемир’я. Так, бойові літаки нанесли низку повітряних ударів по цілям у північній частині району Еріха. У районі селища Урум аль-Джавз (Urumal-Jawz), що на півдні Ідлібу, літаки нанесли 14 авіаударів, що призвело до жертв серед мирного населення і пожежам у деяких домах. Також сили режиму піддали бомбардуванню райони поблизу нагір’я Джебель аль-Акрад у Латакії, у результаті чого загинула одна людина. Таким чином число жертв досягло як мінімум 587 людей, доки проходить процес реалізації угоди між Путіним і Ердоганом.

Читаючи увесь сценарій, ми знаходимо, що між інструментами американського політичного рішення мається чітка координація. Адже суть угод полягала у спробі завадити Росії захопити Ідліб військовим шляхом, але при цьому довести до досконалості інструменти політичного рішення. Це підтверджують президенти Росії і Туреччини на кожній зустрічі, і це те, до чого вони прагнуть у межах Сочинської угоди, навіть якщо їх способи різняться.

Ердоган визнав складності у реалізації угоди, сказавши: «Через присутність, на жаль, деяких терористичних елементів, робота у нас складна … Невірно говорити, що наша рішучість не змогла привести до результатам в Ідлібі  … Консенсус з Росією полягає у тому, що політичне рішення — це єдиний шлях, який покладе край сирійській кризі».

Звідси стає зрозумілим, що ті, хто бореться з революцією та її послідовниками, продовжать плести змови, незважаючи на труднощі, з якими вони стикаються. Це повинно стати стимулом для розуміння у народу Сирії, що він здатен протистояти підступним планам своїх ворогів, здатен взяти у руки шляхи рішення даного питання. Більше того, підступність ворогів повинна збільшити в народі прихильність революції та її цілям, підштовхнути його згуртуватись навколо ісламського політичного проекту.

Хто стежить на неодноразовими зустрічами президентів Туреччини і Росії, за їх координацією планів і способів реалізації Сочинської угоди, той розуміє, що революцію досі не змогли підкорити, що її дух живий у серцях багатьох людей, незважаючи на змови навколо неї. Революція іще здатна, з дозволу Аллаха, зруйнувати усі плани, продовжити свій переможний шлях, скинути кривавий режим Асада і встановити правління Ісламу при умові, що вона:

— буде шукати допомоги у Всевишнього;

— буде уповати лише на Нього;

— не забуде Його накази і заборони;

— згуртується навколо ісламського проекту у виді Другого Праведного Халіфату під егідою щирого, свідомого політичного керівництва;

— буде іди до своєї заповітної мети, не відхиляючись ані на йоту, у надії на допомогу Господа, Який обіцяв перемогу Своїм рабам.

 

Газета «Ар-Рая»
Мунір Насір
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
11 Шабана 1440 р.х.
17.04.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая