У ці дні ми чуємо ворожі голоси низки людей, атакуючих Іслам під приводом того, що корумпований уряд аль-Башира є ісламським.
Вони говорять, що не бачать своє майбутнє з Ісламом, адже уряд аль-Башира викликав у них ненависть до нього, і що вони більше не обдуряться законами Шаріату. Більше того, вони почали нападати на кожного, хто пов'язаний з шаріатським правлінням або хто оцінює поточні події на основі Ісламу. Але гіршим був напад одного із них на слово «اِقْرَأْ» (читай), який заявив, що це іхванітський спосіб, знаючи, що 96 сура починається з цього слова, де Всевишній наказує нам докласти зусилля у вивченні і правильному розумінні.
У зв’язку з цим необхідно відповісти таким людям, щоб показати їх істинну позицію у відношенні Ісламу і показати, що їх ненависть викликана до організації «Брати-мусульмани», а не до Ісламу.
«Аль-Іхван аль-Муслімун» у Судані і Іслам — це різні речі, і між ними немає нічого схожого. Іслам — це релігія Господа світів. Іслам не несе відповідальності за праведність праведників і злочини злочинців. Іслам гласить, що якщо людина здійснить благе, то воно для неї самої, а якщо скоїть погане, то воно проти неї. Тому звинувачувальні голоси слабкі у своїй аргументації і логіці.
Свою відповідь я хочу почати з наступних питань: хіба уряд аль-Башира коли-небудь був ісламським? Хіба режим аль-Башира запроваджував Іслам? Яка світська реальність конституції 2005 року? Що означає республіканське правління у Судані? Хіба в Ісламі є парламент і законодавчі ради? Як можна порівнювати Іслам з правлінням МВФ і його хабарами, які зруйнували економіку Судану?
Питань багато, і якщо ти, дорогий читачу, знайдеш на них відповіді, то здивуєшся тому, як ці люди змогли приписати режиму аль-Башира ісламські якості. Адже з самого початку режим аль-Башира був світським, саме він утвердив світську конституцію і світську форму правління. Починаючи з першого дня колонізації Судану і по сьогоднішній день усі уряди були і продовжують залишатись світськими. Вони ніколи не правили і не правлять на основі Ісламу. У якості прикладу сказаному можна звернутись до конституції Судану, яка була встановлена колонізатором, починаючи з 1953 року і аж до 2005 року, і кожен побачить, що будь-яка із них була і є світською. У цих конституціях Іслам згадується лише тоді, коли мова йде про релігії суданців, або коли згадуються звичаї, традиції і так звані «добрі переконання». До «добрих переконань» відносяться будь-які погляди людей. Тому релігія Аллаха у конституціях Судану ставиться поруч з язичництвом, зі звичаями і традиціями, неправильними переконаннями, щоб обдурити і заплутати простих людей. І усе це провертають агенти колоніалізму в особі режиму та опозиції.
Треба розуміти, що Судан, починаючи з фізичного уходу колонізаторів і до дня падіння влади Умара аль-Башира, не вважався Ісламською Державою і не мав ісламської конституції. Доказом цьому служить (Перехідна) Конституція Республіки Судан 2005 року, про яку секуляристи заявляють як про ісламську конституцію. Якщо поглянути на зміст цієї конституції, то ми знайдемо, що в ній буде говоритись про Судан як про незалежну, суверенну республіку. Буде підкреслюватись, що Судан є демократичною державою, а «перехідна» національна конституція і вищим законом країни. У питанні джерела влади конституція вказує на народ, а демократія і політичний плюралізм визначені як основа влади. Також підкреслюється повага і заохочення до прав і свобод, закріплених у міжнародних правах людини.
У документі під назвою «Рекомендації конференції по національному діалогу» у розділі «Юридичні питання і результати національного діалогу» під №26 говориться: «Іслам, звичаї і добір переконання є джерелом законодавства у державі Судан». Таким чином, Іслам — релігія Господа світів — був поставлений в один ряд зі звичаями і неправильними переконаннями людей. А це є неповагою до Ісламу і мусульманам, адже Іслам неможливо порівняти з яким-небудь правлячим режимом, більше того, жодна із ідей чи програм не може перевершити Іслам у його величі.
Також режим аль-Башира не згадав, що ідентичність народу Судану — це Іслам, навпаки, він підкреслив, що ідентичністю є прихильність до держави,, куди входять як мусульмани, так і немусульмани. Усього цього досить як доказу світськості режиму аль-Башира. Так у тому ж документі («Рекомендації конференції по національному діалогу») у розділі «Комітет по ідентифікації» під №1 говориться: «Визнання того, що об’єднує суданців, які належать до географічної області, яка називається Суданом, це їх суданська ідентичність». Далі під №3 говориться: «Повне визнання усіх основних компонентів ідентичності і збалансований її вираз у політичному і культурному дискурсі на рівнях держави і суспільства».
Таким чином, ідея патріотизму стала зв’язком, який колонізатор нав’язав у межах угоди Сайкс–Піко, тим самим розділивши країни мусульман на дрібні держави, що є результатом політики «розділяй і владарюй». І це відбувається, незважаючи на те, що Іслам вже давно вирішив питання з ідентичністю мусульман, обмеживши усе Ісламом. Іслам не дивиться на колір шкіри, розріз очей, плем’я, національність чи расу. Адже Всевишній сказав:
إِنَّمَا ٱلۡمُؤۡمِنُونَ إِخۡوَةٞ
«Воістину, віруючі — брати» (49:10),
وَٱعۡتَصِمُواْ بِحَبۡلِ ٱللَّهِ جَمِيعٗا وَلَا تَفَرَّقُواْۚ
«Міцно тримайтесь за вервь Аллаха усі разом і не розділяйтесь» (3:103).
Також Посланець Аллаха ﷺ говорив:
مَثَلُ الْمُؤْمِنِينَ فِي تَوَادِّهِمْ وَتَرَاحُمِهِمْ وَتَعَاطُفِهِمْ مَثَلُ الْجَسَدِ إِذَا اشْتَكَى مِنْهُ عُضْوٌ تَدَاعَى لَهُ سَائِرُ الْجَسَدِ بِالسَّهَرِ وَالْحُمَّى
«У своїй любові, милосерді і співчутті по відношенню один до одного віруючі подібні одному тілу: коли одну із його частину уражає хвороба, усе тіло відгукується на це безсонням і температурою» (Муслім).
Партія аль-Башира («Національний конгрес») не була ісламською партією, навпаки, вона з самого початку була світською. Більше того, Іслам не був умовою для членства у її рядах, адже партія сама заявила, що виступає у ролі сосуду, який зібрав в собі мусульман і немусульман.
Також режим аль-Башира на законодавчому рівні заборонив створення партій на основі Ісламу. Наприклад, Хізб ут-Тахрір не був партією, якій була дана ліцензія. Причина тому — закон про партіях і «перехідна» конституція 2005 року, де говориться, що створення і реєстрація політичних партій, об’єднань і профспілок регулюються законом згідно з вимогами демократичного суспільства. Також жодна асоціація (партія) не може функціонувати як політична партія на національному рівні, або на рівні Південного Судану, або на рівні штату якщо її членство не відкрито для будь-якого суданця, незалежно від релігії, етнічного походження або місця народження,а також якщо програма партії суперечить положенням «перехідної» конституції 2005 року.
Важливо (про що сьогодні мовчать багато хто) те, що режим аль-Башира є уособленням республіканського правління. Про це прописано в офіційних документах (свідоцтво про народження, паспорт і т.д.), що вже є очевидним прикладом того, що режим аль-Башира — демократичний режим. Республіканська форма правління — це правління, де законотворчість знаходиться у руках людей, але ніяк не у владі Господа людей. Саме тому у республіці створюються парламенти і законодавчі ради. Саме ця форма правління і скоїла злочини у Судані. Прикладом тому служать злочини подібно відокремленню Півдня Судану, військовий конфлікт у Дарфурі, дозволеність лихварства, введення податків і митних зборів, закон про надзвичайний стан та інші неісламські закони. І усе це протягувалось через парламент і законодавчі ради.
І як після таких злочинів И режим аль-Башира буде ісламським?
Після усієї оповіді і деталей, згаданих нами, ми хочемо сказати, що конституція аль-Башира 2005 року є втіленням ідей його правління, основою його влади. А його режим є демократичним, світським і республіканським.
Так чому тоді деякі продовжують наполягати на протилежному?
Хто продовжує так стверджувати, той є одним із двох:
1) або невіглас в Ісламі,
2) або він зі тих, хто має програму по демонізації Ісламу, щоб віддалити його і не допустити до влади. Саме тому проводиться паралель між правлінням ісламістів і владою Ісламу.
Насправді, саме друга категорія вводить людей в оману, щоб щирим синам Умми не дати можливості звільнити мусульман з-під колоніалізму і не покласти край розграбуванню багатств Судану. Адже колонізатор бажає продовжити своє головування над Суданом, тому іноді вдається до ісламських гасел, а іноді — до розпалювання ворожнечі проти Ісламу. Проте при обох положеннях (ісламські гасла і ворожнеча до Ісламу) сам Іслам залишається чистим і ясним, як сонце у ясний день.
З нас досить світських режимів, ми — народ Судану — прагнемо до встановлення правління Ісламу і запровадження його законів під затишком Другого Праведного Халіфату, як заповідав нам наш Посланець ﷺ:
عَلَيْكُمْ بِسُنَّتِي وَسُنَّةِ الْخُلَفَاءِ الرَّاشِدِينَ الْمَهْدِيِّينَ عَضُّوا عَلَيْهَا بِالنَّوَاجِذِ
«Дотримуйтесь же моєї Сунни і шляху (сунни) праведних халіфів, відомих правильним шляхом. Тримайтесь за це корінними зубами».
І тоді ми станемо такими, якими хоче бачити нас Аллах: кращою общиною, виведеною для людей.
Газета «Ар-Рая»
Мухамммад Джамі (Абу Айман)
Помічник офіційного представника Хізб ут-Тахрір у Судані
10 Рамадану 1440 р.х
15.05.2019 р.
