Стійкість в ідеї та методі є запорукою успіху при випробуванні, а схилення на бік тиранів і звернення до їх суду надасть їм владу над тобою

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Сунна Аллаха Всемогутнього (закономірність, з якою створений цей світ) є такою, що якщо хтось бажає допомогти релігії Аллаха, то вони будуть піддані випробуванням, щоб відокремились правдиві люди від брехунів, щоб група віруючих, яка зайнялась даною справою, заслужила честь перемогти на цьому шляху, довівши свою щирість.

Наш Всемогутній Господь повідав нам у Своїй Книзі історії пророків, історії про те, як вони терпіли страждання від своїх народів, і про те, на які гоніння вони наражались з їх боку за несення заклику до релігії Аллаха. Пророки переносили великі випробування і труднощі, якими Аллах (с.в.т.) зміцнював їх разом з віруючими, які пішли за ними.

Так само і наш Пророк Мухаммад (с.а.с.) разом з його благородними сподвижниками наражався на жорстокіші гоніння і великі лиха, проте усі ці випробування не відхилили їх від релігії і не позбавили упевненості в обіцянці Аллаха, а навпаки, додали їм віри, упевненості і стійкості у релігії і на цьому шляху.

У «рік печалі» Посланець Аллаха (с.а.с.) втратив дві свої опори у житті: внутрішню і зовнішню. Внутрішньою опорою була його дружина, мати правовірних Хадіджа (р.а.), а зовнішньою — його дядько Абу Таліб, після смерті якого курайшити наважились на те, на що не могли відважитись при його житті. Проте Посланець Аллаха (с.а.с.) продовжував залишатись стійким і терплячим, повторюючи свою знамениту фразу:

وَاللَّهِ إِنِّي لا أَزَالُ أُجَاهِدُهُمْ عَلَى الَّذِي بَعَثَنِي اللَّهُ لَهُ حَتَّى يُظْهِرَهُ اللَّهُ لَهُ أَوْ تَنْفَرِدَ هَذِهِ السَّالِفَةُ

«Клянусь Аллахом, я буду боротися за те, з чим послав мене Аллах, доки Аллах не пошле перемогу або доки я не втрачу голову».

Про одне із таких випробувань, які спіткали Пророка (с.а.с.), розповідає Імам Бухарі, який передає від Урви: я спитав Амра ібн аль-Аса: «Який найбільш жорстокий вчинок скоїли курайшити особисто на адресу Пророка (с.а.с.)?». Амр відповів мені: «Одного разу, коли Пророк (с.а.с.) знаходився у Кааби, до нього підійшов Укба ібн Абу Муиіт і накинув свій плащ йому на шию, після чого почав з усіх сил душити його. Підбіг Абу Бакр (р.а.) і своїм посохом почав захищати Посланця Аллаха (с.а.с.), сказавши: «Ви вб’єте чоловіка лише за те, що він говорить: «Мій Господь — Аллах»?».

Коли Аллах Всемогутній наказав Пророку (с.а.с.) починати пропонувати себе арабським племенам у якості правителя, закликати їх прийняти Іслам і встановити Ісламську Державу, адже ця релігіє потребує держави, яка реалізувала Іслам і втілила б його на практиці у житті, щоб люди почали жити у затишку єдиної системи життя, якою задоволений Аллах, і несли послання Ісламу далі у світ закликом і джихадом, то зустрів разом зі своїми сподвижниками найжорстокіше протистояння і найрізноманітніші способи відштовхнути їх від Ісламу, проте це лише надало їм іще більше віри, стійкості і упевненості у правоті їх справи.

Коли Посланець Аллаха (с.а.с.) вирушив із Мекки у Таіф, скеровуючись до лідерів племені Сакіф у надії на те, що ті нададуть йому допомогу після того, як у ній відмовили ватажки Мекки, то він не побачив від жителів Таіфа нічого, окрім знущань і глузувань. Таіф нацькував на Пророка (с.а.с.) дітей і дурнів, які почали кидати у нього каміння так, що Пророк (с.а.с.) був вимушений покинути місто з закривавленими ступнями. Він повернувся додому у Мекку, проявляючи терпіння і уповаючи на Аллаха, сказавши:

إِن لَم يَكُن بِكَ غَضب عَلَيَّ فَلَا أبالِي، لَكَ العُتبَى حَتَّى تَرضَى وَلَا حَولَ وَلَا قُوَّة إِلَّا بِكَ

«Якщо Ти не гніваєшся на мене, то решта для мене не лихо. Тобі приноситься покаяння, щоб Ти був задоволений. Немає сили і могутності, окрім як у Тебе!».

У ці складні для заклику роки були ниспослані три сури, які носили імена трьох пророків: Худ, Юнус і Юсуф. Ми знаємо, що Коран був ниспосланий на серце Пророка (с.а.с.) як керівництво до прямому шляху, зміцнюючи його. Так, у сурі «Худ» Аллах Всевишній сказав:

فَاسْتَقِمْ كَمَا أُمِرْتَ وَمَن تَابَ مَعَكَ وَلَا تَطْغَوْا ۚإِنَّهُ بِمَا تَعْمَلُونَ بَصِيرٌ ﴿١١٢﴾وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ اللَّـهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ

«Будь же твердим на прямому шляху, як тобі велено, разом з тими, хто покаявся поруч з тобою. І не переступайте кордонів дозволеного, адже Він бачить те, що ви робите. Не схиляйтесь на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів і помічників, окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:112,113).

Більша частина тлумачів Корану говорить, що Пророк (с.а.с.) посивів після отримання цих аятів, а Ібн Аббас (р.а.) сказав, що найбільш жорстким аятом, який був посланий Пророку (с.а.с.), були слова «Будь же твердим на прямому шляху».

Стояти прямо на наказі Аллаха, прямо і твердо дотримуватись ідеї і методу Ісламу — вже само по собі випробування і труднощі. Хто бажає стати гідним перемоги і допомоги від Аллаха, повинен проявляти стійкість у дотриманні ісламської ідеї і прямо триматись ісламського методу, не сходячи з нього ані на крок. Та і як ми можеш відхилятись від цього шляху, коли він є законом Аллаха, Який наказав тобі прямо дотримуватись Ісламу?! Ти ніколи не досягнеш перемоги, утвердження на землі і вдоволення Аллаха, доки не візьмешся за справу, яку тобі наказав виконати Аллах, і не будеш триматись рівно при її виконанні, при слідування шаріатському методу, приписаному Всевишнім. Аллах зобов’язав тебе дотримуватись цього методу, яким би важким він не був, скільки б жертв не довелось віддати на шляху його слідування і яким би спокусам не довелось протистояти.

Посланець Аллаха (с.а.с.) є для нас кращим прикладом того, як треба триматись прямо згідно наказу Аллаха Всевишнього. Він пропонував себе у якості правителя арабським племенам, тим самим займаючись пошуком тих, хто допоможе йому у його справі. Він просив допомоги у двадцяти з гаком племен, зіштовхнувшись за цей період з великими труднощами. Деякі племена нацькували на нього своїх дурнів і дітей, інші сипали йому землю на голову, але були і ті, хто відповідав гідно. Були і такі, хто під час переговорів з Пророком (с.а.с.) пропонували йому допомогу в обмін на успадкування правління після нього. На цьому шляху він наражався на різноманітніші смути і спокуси: йому пропонували стати правителем, вручити величезні суми грошей і віддати йому багато найвродливіших жінок, аби тільки він відмовився від свого проекту. На подібні пропозиції він відповів:

السَمَاءُ أَقرَب إِلَى الأَرضِ مِمَّا يِدعُونَنِي إِلَيهِ

«Небо ближче до землі, аніж я до того, що вони пропонують».

Йому пропонували іти на поступки, але він рішучим чином відмовився від подібного, хоча і гостро потребував підтримки. Були і ті, хто пропонував йому часткову допомогу, але він відповів:

لَن يَقُومَ بِهَذَا الأَمرِ إِلَّا مَن أَحَاطَهُ مِن جَمِيع جَوَانِبِهِ

«Ніколи не допоможе цьому проекту (справі) той, хто не огородить його з усіх боків».

У відповідях деяких племен Пророку (с.а.с.) на його пропозицію встановити Першу Ісламську Державу ми можемо прочитати практично однакові відповіді, які дають сьогодні деякі інші: «Невже ми підставимо свої шиї під мечі арабів, а потім цей проект буде належати не нам? Ми не маємо потреби в тобі!».

Пророк (с.а.с.) відмовився від того, щоб за надання йому допомоги іти на які-небудь компроміси на користь людей, які бажали потім отримати владу і правління у якості плати за свою допомогу і підтримку Ісламській Державі. Пророк (с.а.с.) оповістив нас про те, що влада належить Уммі, і ні у кого немає права розпоряджатись нею у відриві від волевиявлення Умми. Лише Умма вирішує, хто буде правити нею по Шаріату.

Так само аяти із сури «Худ» застерігають нас від тиранії:

وَلَا تَطْغَوْا ۚإِنَّهُ بِمَا تَعْمَلُونَ بَصِيرٌ

«І не переступайте кордонів дозволеного, адже Він бачить те, що ви робите» (11:112).

У цю тиранію, у цю несправедливість впали багато, хто отримав у руки хоч якусь силу і за допомогою неї захопив владу над мусульманами, узурпувавши цю владу. У цьому випадку вони вчинили не краще, аніж тиранічні режими, які створили таємні в’язниці і обклали непомірними податками мусульман. Усе це є тією самою несправедливістю і тиранією, про яку нас попереджав і яку забороняв Всевишній у Корані. Нехай же вони знають, що Аллах знає про їх вчинки... вчинки, через які до них не приходить ані допомога Аллаха, ані утвердження на землі, через що вони не можуть іти прямо на шляху Аллаха, адже до цього вже відхилились від Його Шаріату та ісламського методу під приводом користі і т.п.

Також ці аяти нам говорять, що неможна опиратися на беззаконників, на несправедливих тиранів, тому що це призведе до загибелі як у цьому світі, так і у наступному. Схилятися на бік тиранів означає поставити в залежність від них рішення Умми, означає поставити в залежність від них її майбутнє і відкрити дорогу ворогам проти неї. Якщо ми станемо поводити себе так, то ніколи нам не досягти перемоги.

Хоча Всевишній застеріг нас від цього, більша частина сучасних мусульман, отримавши владу, усе ж таки скоїла дану помилку, після чого вони почали уходити кудись убік, втратили колишні орієнтири і витратили марно жертви, які принесла Умма, врешті решт не приносячи їй перемоги. Не буде у нас перемоги і не буде нам надана допомога у справі реалізації ісламського проекту та у його дотриманні, доки ми не встанемо і не підемо рівно, як к нам велено, доки не відкинемо допомогу держав-спонсорів, які змовились проти нас, доки не ухопимось усі разом за вервь Аллаха. Тоді Аллах Всемогутній вшанує нас перемогою, допомогою, і ствердженням на землі.

 

Газета «Ар-Рая»
д-р Мухаммад Хаурані
член Центрального комітету по зв’язкам Хізб ут-Тахрір у Сирії
24 Зуль-када 1440 р.х.
24.07.2019 р.х.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая