Чи є заяви Імрана Хана про ядерне озброєння початком штучної кризи, яка дозволить Індії у майбутньому приєднати до себе Кашмір?

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

На протязі останніх двох тижнів прем’єр-міністр Пакистану Імран Хан продовжував говорити про скорочення ядерного озброєння, приготованого проти Індії.

03.08.2019 Імран Хан заявив: «Ядерна війна — це не вибір. Пакистан готовий скоротити своє ядерне озброєння при умові, що Індія зробить те ж саме». Через два тижні, у відповідь на вторгнення Індії у Кашмір, Хан натякнув на можливість ядерної війни у випадку, «якщо конфлікт не припиниться і не буде вирішений на дружніх засадах».

Суперечливі висловлювання Імрана Хана відносно ядерного озброєння показують, що Імран Хан недооцінює усю цінність цієї зброї. Іще більшу занепокоєність викликає те, як швидко уряд Пакистану виявився згодним піти на поступки у такому життєво важливому питані, після того, як економіка країни погіршилась, а разом з нею послабшало бажання Пакистану вирішувати проблеми Кашміру і Афганістану.

Навіть якщо Індія і Пакистан вирішать проблему Кашміру мирним чином і укладуть угоду про дотримання безпеки між собою, то після цього усе одно у Індії немає ніяких підстав позбавлятись від ядерного озброєння, тому що ядерна стратегія Індії не зосереджена на Пакистані. Початковим стимулом, що підштовхнув Нью-Делі розгорнути у себе ядерне озброєння, став страх перед перевагою звичайних (традиційних) озброєних військ Китаю. Встановивши у себе ядерне озброєння, Індія відговорила Китай використовувати ядерне озброєння проти Індії.

Одним із нещодавніх ускладнень у розвитку ядерної програми Індії став тісний зв’язок між нею та Америкою. Через зближення їх відносин Росія та Китай відчули сильну небезпеку від довгострокових проектів, які Індія може виробити на майбутнє. Китай, бачачи зближення Індії і Америки у військово-морській сфері, вирішив у противагу їм зблизитись з Росією, щоб вирівняти шанси і протистояти будь-якій загрозі, яку може із себе представити американсько-індійський альянс, не важливо, будь то на рівні застосування цим альянсом звичайного озброєння чи ядерного. Таким чином, перспектива відмови Індії від свого ядерного арсеналу залежить від того, як вчинять у цьому відношенні Росія і Китай. Проте Росія і Китай, у свою чергу, навряд чи скоротять ядерне озброєння доти, доки його не скоротить Америка, щоб по суті, увесь світ залишився без ядерної зброї.

У зв’язку з цим факт слабкого розуміння Імраном Ханом усієї стратегічної важливості ядерного озброєння викликає, як мінімум, тривогу. Коли Імран Хан заявив, що «у випадку, якщо Індія позбудеться від ядерного озброєння, я вчиню так само», це означає, що він готовий поставити Пакистан під удар нападу Америки, Росії, «Ізраїлю» і навіть Китаю, які зможуть використати проти Пакистану не лише звичайне озброєння, але й ядерне. Звичайних озброєних сил Пакистану недосить для відображення атаки цих сил, недосить для того, щоб захистити країну від окупації чи розчленування, у результаті якого частина Пакистану відійде до Індії.

Тому для Пакистану вкрай важливо зберегти і навіть збільшити об’єми свого ядерного озброєння так, щоб він зміг його використовувати, якщо почнеться війна. Хороший приклад можна вилучити із того, як Північна Корея стримує Америку, також маючи ядерне озброєння. З іншого боку, відсутність ядерного озброєння таких держав, як Ірак, Сирія і Лівія, дозволило такій ядерній державі, як Америка, без усілякого страху за себе ввести туди війська. Складається враження, що простий розум Імрана Хана не усвідомлює усієї цінності ядерних боєголовок.

Окрім того, ствердження Імрана Хана про те, що страх перед війною з застосуванням звичайного озброєння може перевести цю війну у формат ядерної, недоречне. У часи серйозних криз держави, які володіють ядерним озброєнням, навпаки, прагнуть погасити фітіль напруженості і досягти миру, тому що наслідки ядерної війни відчують на собі усі протиборчі сторони. Ядерна війна виллється у такі масштабні руйнування, що ті перекриють будь-які очікувані матеріальні вигоди для переможця. Страх перед подібними наслідками штовхає протиборчі сторони припиняти конфлікт і повертатись до нормального життя. Наприклад, у конфлікті Індії і Пакистану за округ Каргіл у 1999 р. та у прикордонному конфлікті між Китаєм та Росією у1969 р. страх перед застосуванням ядерного озброєння сторонами конфлікту зіграв важливу роль у гасінні напруженості і досягненні миру.

Імран Хан часто хизується прикладом ісламського міста-держави, але у той же час поводить себе недбало відносно його ядерної програми. Ядерні зброя в Ісламі розцінюється як огидне зло, але мусульмани повинні це озброєння мати у нашу ядерне сторіччя. Основною цінністю цього озброєння є його здатність устрашати і стримувати інші ядерні держави, щоб ті не погрожували життєво важливим інтересам Ісламської Держави. Таким чином, у пріоритеті Ісламської Держави стоять дві задачі:

1. Вона повинна за будь-яку ціну не дозволяти ядерним державам завдавати шкоди єдності і цілісності Ісламської Умми.

2. Вона повинна створити умови, необхідні для глобального «обнуління», тобто вимусити усі держави на рівних умовах позбутися від ядерного озброєння так, що у світі його не залишилось зовсім і щоб світ став більш безпечним.

Невігластво Імрана Хана у законі Шаріату, пов’язаному з ядерним озброєнням, говорить про те, що у майбутньому воно відіб’ється на прикордонних відносинах з Індією, і та остаточно окупує Кашмір. Після цього Імран Хан підставить під удар ядерну стратегію Пакистану та його безпеку як країни. Ймовірно, Імран Хан дозволить Америці використовувати пакистансько-індійський конфлікт і сформувати серед пакистанців думку про згоду з офіційним приєднанням до Індії окупованого Кашміру. Така тенденція нагадує втрату Навазом Шаріфом усіх стратегічних досягнень у конфлікті за Каргіл, після чого індійська партія «Бхаратіяджанатапарті» перемогла на виборах, і це полегшило Америці налагодження стратегічних відносин з Індією. Подібно цьому і Імран Хан вже готовий повторити те історичне зрадництво!

 

Газета «Ар-Рая»
Абдаль-Маджід Бхаті
20 Зуль-хіджа 1440 р.х.
21.08.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая