Коли 30 червня 1989 р. Умар аль-Башір узурпував владу у Судані, то брехливо і пихато назвав свій новоутворений режим «Урядом порятунку».
Насправді, цей режим якщо і врятував щось, так це колонізаторські проекти Америки, надавши їй усі ресурси країни. І, звичайно ж, банда аль-Башіра не забула і про свою частку від грабежу цих ресурсів.
У суботу 17 серпня 2019 р. дві протиборчі сторони — Військова Рада, яка утримує у своїх руках владу, і прибічники Декларації свободи і змін, опозиційні їй — підписали два спільних документи: конституційний і політичний. Це підписання було названо остаточним, тому що після нього був сформований урядовий комітет, обрана влада та її вид строком на перехідний період, який повинен продовжитись 39 місяців. Під час перехідного період влада у країні буде розділена між Військовою радою і прибічниками Декларації свободи і змін, отримавшими 21 і 18 місць в уряді відповідно.
Підписання документів було засвідчено низкою представників урядів регіонального і міжнародного рівня. Ця подія була так оприлюднена, що день підписання був названий історичним і об’явлений «днем радості» Судану! Але чи дійсно цей день — радісний ? Чи можна назвати радісним підписання документів, які віднімають права мусульманського народу Судану і продовжуючих позбавляти його справедливості Ісламу іще з епохи тридцятирічної давнини по приходу до влади т.з. «уряду порятунку»? Невже народ Судану тріумфує з нагоди виключення Ісламу із його життя ? Чому радіти? Або ж ми проморгали ту мить, коли навколо справедливість покінчила з тиранією у Судані? Змінились старі обличчя і прийшли нові, але режим продовжив бути на кшталт колишнього — ось і усе, що було досягнуто. По суті, новий режим став продовженням старого.
Можна з упевненістю сказати, що 17 серпня 2019 року — це «день скорботи», тому що у цей день проект колонізаторів по виключенню Ісламу із життя суданців був успішно реалізований так само, як 30 років назад мусульмани Судану буди обдурені піднесенням «уряду порятунку» під керівництвом Америки, а Іслам був видавлений із життя мусульман, і на його місце прийшла світськість. Сьогодні прийшла така ж світськість, яка продовжує традицію попереднього режиму, а обдурена молодь тріумфує, вважаючи, що перемогла. Мине трохи часу, і люди зрозуміють, що були обдурені.
17 липня були підписані перші пункти угоди між сторонами. У той день, тільки у другій кімнаті, за подіями пильно спостерігали посли із США, Британії, ОАЕ та Саудівської Аравії. Через місяць буди підписані остаточні документи та угоди по цим питанням. Британія і Америка — справжні автори колонізаторського проекту у Судані — проявили максимальну увагу по захисту світського режиму «порятунку», щоб мати можливість у майбутньому і надалі його використовувати для досягнення своїх цілей.
Конфлікт між Британією та Америкою за вплив у Судані відомий. Відомо, що Америка займає сторону Військової Ради з перших же днів, тому що поширює свій вплив у Судані за допомогою підкуплених військових осіб, таких як Умар аль-Башір та інші. Це не секрет. Також відомо, щ Британія прагне вирвати вплив Америки із Судану, для чого опирається на прибічників Декларації свобод і змін, що ясно простежується у її заявах та вчинках, лояльних їм.
Але найважливіше, чого бажає Америка — це захистити світську конституцію та режим, який на неї опирається. Також вона прагне послідовно усувати усі закони Судану, які заважають відокремленню релігії від життя. Безперечно, підписаний нещодавно конституційний документ у Судані вигідний Америці, бо дозволить їй розширити своє колонізаторську вторгнення у країну, як, наприклад, поширити ідею про федералізацію Судану, яка послабить його і у випадку необхідності посприяє розділенню країни, як це вже трапилось з Південним Суданом.
Хто бажає справжніх змін у країні, той повинен мати правильне політичне мислення, яке, у свою чергу, повинно цю людину підвести до наступних: яким є суданський режим? Він провальний, він зіпсований, чи він здоровий? Після відповіді і почнеться діяльність по зміненню режиму і правлячих осіб (або лише правлячих осіб ). Якщо режими здоровий, то досить замінити правителів. Але у випадку з режимом «порятунку» очевидно, що він провальний і зіпсований, тому що правлячі особи не підлягають у ньому покаранню, незважаючи на ті злочини, а отож, повинні піти не лише вони, але й увесь режим.
Окрім того, у першому ж абзаці конституційного документу говориться, що Судан є національною, світською державою... Судан визнається мультикультурною країною, громадянство у якій вважається основою для розгляду прав і зобов’язань... Це означає, що для Судану не Іслам є основою, а мультикультурне громадянство, що вже само по собі означає світськість, тобто відокремлення релігії від життя. Захід повністю усвідомлює велич Ісламу і принципову точність його законів, які не дозволяють чомусь іншому, окрім Ісламу, бути основою прав і обов’язків людей...
Захід розуміє, що Іслам не визнає мультикультуралізму, прописаного у конституції Судану, тому як мультикультуралізм у суданському форматі означає рівноправність усіх релігій у лоні світської держави, тобто мультикультуралізм вважає Іслам, християнство, іудаїзм та язичництво рівними між собою, і жодну із цих релігій не вважає краще інших, а отож, необхідно їх усіх відсторонити від правління з урахуванням усіх інших питань і суджень... І це відбувається при тому, що Аллах Всевишній говорить:
إِنَّ الدِّينَ عِندَ اللَّهِ الْإِسْلَامُ
«Воістину, релігією у Аллаха є Іслам» (3:19),
وَمَن يَبْتَغِ غَيْرَ الْإِسْلَامِ دِينًا فَلَن يُقْبَلَ مِنْهُ وَهُوَ فِي الْآخِرَةِ مِنَ الْخَاسِرِينَ
«Від того, хто шукає іншу релігію окрім Ісламу, це ніколи не буде прийнято, і в Останньому житті він опиниться серед тих, хто зазнав збитку»(3:85).
Звертатись до правління і суду Ісламу — ваджиб, а звертатись до мультикультурності — це означає відокремлювати релігію від життя, що заборонено Аллахом Всевишнім, Який сказав:
أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ ۚوَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللَّهِ حُكْمًا لِّقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Мультикультуралізм означає визнання усіх релігій правильними і дозволяє закликати до них усіх, поширювати їх, зрікатися від Ісламу, стати атеїстом і навіть визнати гомосексуалізм! Тому ми не здивуємось, якщо одного разу наступить день у Судані, коли Захід почне вимагати від нас жити як в Європі, закріпити права за гомосексуалістами і атеїстами, дозволити їм піднімати свої прапори, створювати свої центри і вільно вести пропаганду свого образу життя під міжнародною опікою... Ось що означає мультикультуралізм, який пропонує панування людині, а не Шаріату, про що приховано говориться у 4-й статті: «Панування належить народу».
У 2-ї статті, у пункті «а» говориться, що конституція Судану 2005 р. і конституції провінцій скасовуються при умові, що видані на їх основі закони залишаються у силі доти, доки не будуть скасовані чи змінені. Це означає, що несправедлива економічна система, заснована на поборах народу, залишиться у силі, починаючи від митних зборів, закінчуючи податками на товари і послуги, що, власне кажучи, і призвело до підвищення цін, а потім — і до революції. Виходить, не буде більше у Судані безкоштовної освіти і медичного обслуговування. Тому можна зробити висновок, що капіталістичний несправедливий режим продовжує жити так само, як і раніше.
Широко відомо, що особа, яка буде займати пост прем’єр-міністра і міністра фінансів, буде мати широкі зв’язки з міжнародними фінансовими інститутами! Але хіба не ці ж самі міжнародні фінансові інститути привели мусульманські народи до статусу країн «третього світу»? Хіба не вони ввели Судан у боргову яму по відсотковим кредитам? Хіба не у їх руках контроль економіки Судану, через що вони змогли зломити її як таку? Хіба не свідчив такий же капіталістичний економіст Джон Перкінс у книзі «Сповідь економічного вбивці» про те, яку роль грають ці інститути у вбивстві економік цілих народів? В усьому цьому міститься попередження про майбутні зміни, які призведуть у майбутньому до найпотужнішої корупції у країні.
Вище були перераховані лише окремі фрагменти цих документів, яких досить, щоб усвідомити незаконність їх змісту. Відповідно, рано радіти, поки не буде скинутий штучний режим, якому допомагає невірний колонізатор, а потім не буде встановлений Праведний Халіфат за методом пророцтва. Ось тоді віруючі дійсно зрадіють!
Газета «Ар-Рая»
Абдуллах Абдар-Рахман (Абу аль-Ізз)
Член Ради Совета Хізб ут-Тахрір у Судані
27 Зуль-хіджа 1440 р.х.
28.08.2019 р.
