Революція в Іраку, яка почалась у жовтні 2019 р., переступила поріг четвертого місяця з іще більшою рішучістю продовжити свої протестні рухи. Революція відкидає те, що відбувається у країні і вимагає відновлення колишньої «батьківщини», яка була викрадена корумпованими правлячими партіями.
Революція готова заплатити будь-яку ціну, про це заявляють протестуючі та активісти. Особливо це стало очевидним після жертв серед молоді у жовтні 2019 р. Тоді, у сукупності загиблими і пораненими, було підраховано постраждалих у районі 23 тисяч людей. Ці жертви були розцінені протестуючими як борг, який треба віддати сповна.
Усі ці вбивства були скоєні по іранській вказівці, руками озброєних формувань, які приписують себе до народних ополчень. Їх злочини варіювались від снайперських відстрілів до залякування, викрадень і огидних вбивств протестуючих. Ланцюжок цих злочинів продовжується і по сей день при повній солідарності і мовчанці правлячого режиму.
Більше того, правлячий режим вдався до деяких інструментів, які дозволили йому розділити участь у злочинах з озброєними формуваннями. Так нещодавно був викрадений один із впливових активістів Мухаммад Фаділь аль-Абуді (MohammedFadelAl-Aboudi). Потім, 10.01.2020, джерело із служб безпеки повідомило, що сили безпеки зайнялись розгоном протестуючих у Басрі і заарештували деяких із них. У ході протестів у Басрі невідомі озброєні люди вбили журналістів. Подібне також відбувалось і в Ен-Насірії.
Іракський письменник і мислитель Галіб аш-Шабандар в інтерв’ю телеканалу «AlSharqiya» сказав: «Політики та «ісламістські» політичні блоки намагаються обійти народний рух. Вони готові навіть спалити увесь Ірак, аби тільки залишитись у своїх кріслах».
Протестуючі звернулись з закликом до широкої громадськості, закликаючи її до активної участі в акціях протесту, а не обмежуватись лише підтримкою через соціальні мережі. Вони бажали виконати свою обіцянку зібрати мільйон людей у минулу п’ятницю, як у Багдаді, так і в інших мухафазах, з нагоди 100-го дня протестів. На заклик відповіли сотні людей, які заполонили площі у центрі і на півдні Багдаду, зокрема — площа Тахрір. Усі в один голос скандували «Ірак — так!», «Геть Америку та Іран!».
Народ відмовився перетворювати країну на арену для зведення рахунків, для ведення бойових, де він повинен виступити у якості палива для розпалювання війн.
Студенти університетів також відмовились відповідати на вимоги міністерства освіти — де говорилось про необхідність повернутись до учбового процесу — заради реалізації їх вимог.
Немає сумніву у тому, що вбивство Касема Сулеймані, «хрещеного батька» Ірану та архітектора зовнішньої іранської політики, направлено на створення плутанини і відволікання уваги від протестних рухів в Іраку, особливо після штурму американського посольства. Касем Сулеймані був убитий руками Америки, при цьому вона на протязі усієї його брудної діяльності зберігала мовчання. Але зі спливанням його терміну придатності Америка викинула його на звалище історії.
Зараз піднімається питання про долю і вимоги руху. Враховуючи урядову кризу, смерть Сулеймані буде ускладнювати досягнення консенсусу відносно форми нового уряду і того, хто очолить його. До цього той, хто був гнучким, тепер, після ескалації у країні, вже стане більш суворим. Швидше усього, вжиті заходи урядом будуть призупинені, плюс з’являється більша ймовірність того, що буде дана позитивна відповідь на вимоги розгніваної громадськості. Наприклад, вони можуть спробувати знайти альтернативу прем’єр-міністру Аділю Абдуль-Махді, внести поправки в закон По незалежну виборчу комісію та інші зобов’язання для виходу із політичного глухого куту. Аділь Абдуль-Махді не знає, що робити, адже Америка наказує одне, а Іран говорить інше.
Що стосується президента Іраку Бархама Салеха, то він продовжує мовчати, незважаючи на втрату конституційних строків для виконання того, що він повинен був зробити. Але ж було заявлено, що Бархам Салех є захисником конституції та інтересів народу. Нехай спотворить усіх їх Аллах, адже немає в них блага!
У той же час вбивство Сулеймані показало брехливість співчуття деяких політиків, яке вони виражали до народного руху. Вони не звинуватили Сулеймані у злочинах, навпаки, хтось скандував його ім’я у Раді представників Іраку, а шиїтські духовні лідери об’явили по ньому траур. З їх боку були висунуті вимоги,що протилежні вимогам протестуючих.
У даній ситуації найбільш близьким до реальності є сценарій, запропонований іракським політологом Васіком аль-Хашімі. Він вважає, що Аділь Абдуль-Махді залишиться на чолі тимчасового уряду для досягнення консенсусу. Але його знаходження у владі стикнеться з неприйняттям з боку протестуючих.
Після усіх цих подій один із активістів Хасан Наваф в інтерв’ю «DW» сказав наступне: «Протестний рух буде тривати! Протестуючі не приймуть повернення до початку після стількох жертв». Далі він додав: «Те, що відбувається між Америкою та Іраном, нас не стосується. Ми вимагаємо: сформувати уряд, який буде представляти нас; провести реформи; почати боротьбу з корупцією».
Також Хасан Наваф прокоментував відео, яке було опубліковане держсекретарем США Помпео у його «Твітері». На цьому відео деякі іракці виражають радість у зв’язку зі смертю Сулеймані. Він сказав наступне: «Не було ніяких святкових мітингів, на які сподівались у деяких ЗМІ. І не було ніяких святкувань у зв’язку з тим, що трапилось. Справа у тому, що деякі із протестуючих, які брали участь у сидячій забастовці, коли почули новину, зраділи. І це нормально, тому що вони вважають Сулеймані одним із супротивників свого руху. Але справа не дійшла до святкової ходи і тріумфування. Вимоги руху як і раніше ясні і залишаються колишніми».
Ось так обстоять справи у мусульманському світі, зокрема — в Іраку. Наші землі продовжують залишатись ареною боротьби колоніальних держав між собою при сприянні правителів мусульман. І Уммі не залишається нічого, окрім як переносити жахливі наслідки цієї боротьби. Нехай зійде кара на правителів мусульман, які задоволені своєю службою Заходу! Саме вони сприяли зміцненню своїх західних хазяїв в землях мусульман. Вони готові виконати будь-який наказ Заходу, навіть якщо це потягне за собою шкоду гідності і страждання їх народам. Проте, з дозволу Аллаха, є іще надія! Ми сподіваємось, що Аллах надасть допомогу тим, хто щиро веде діяльність по встановленню Другого Праведного Халіфату, який звільнить Умму від кайданів Заходу, покладе край злочинам невірних та їх приспішникам і принизить їх! Адже для Аллаха це не важко!
وَيَوۡمَئِذٖ يَفۡرَحُ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ ٤ بِنَصۡرِ ٱللَّهِۚ يَنصُرُ مَن يَشَآءُۖ وَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).
Газета «Ар-Рая»
Абдуррахман аль-Васік (Ірак)
20 Джумада аль-уля 1441 р.х.
15.01.2020 р.
