Палестинська адміністрація, «ОЗП», «ХАМАС», «Ісламський джихад» у Палестині, ЛАД і Туреччина — усі вони розцінили заяву прокурора Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда від 20.12.2019 про повний розгляд звинувачень у військових злочинах «Ізраїлю» як велике досягнення у процесі вирішення палестинської проблеми.
Одразу після цього газетні і електронні ЗМІ заполонили інформаційне поле висловлюваннями і статтями про «перемогу»!
Що таке Міжнародний кримінальний суд? Чи можна вважати, що приєднання Палестинської автономії до рішення суду приведе до вирішення палестинської проблеми і виправдає усі втрати мусульман вбитими, пораненими і полоненими? Чи побачимо ми, що після рішення цього суду винуваті понесуть покарання? На що цей суд вплине, якщо потім спалахне новий конфлікт? І взагалі,чи у змозі Міжнародний кримінальний суд надати рішення проблемі Палестини і допомогти їй?
Міжнародний кримінальний суд почав свою роботу 1 липня 2002 р. у якості роз’яснення т.з. «Римської хартії», яка заявила,що мільйони дітей, жінок і чоловіків по усьому світу у ХХ сторіччі стали «жертвами неймовірних злодіянь, які потрясли совість людства», а також що подібні злочини не повинні залишатись непокараними. Міжнародний кримінальний суд був заснований на засіданні Генеральної Асамблеї ООН в Італії у липні 1998 р., а у 2015 р. до нього офіційно приєдналась Палестинська адміністрація, ставши його 123-м членом.
Штаб-квартира суду розташовується в Гаазі, Нідерланди. Суд знаходиться під управлінням держав Західної Європи, діючих над тим, що зробити цей орган паралельним Міжнародному суду ООН, що знаходиться під управлінням США. Міжнародний кримінальний суд спеціалізується на відстеженні діяльності осіб, звинувачуваних у геноциді, військових злочинах та у злочинах проти людяності. Визначення кожному із цих злочинів суд черпає із «Римської хартії».
Чи можна вважати, що приєднання Палестинської автономії до цього суду є деяким поворотним моментом у вирішенні палестинської проблеми? Яку користь несе цей крок?
Здоровий глибокий погляд на заяву Фату Бенсуда відносно проблеми Палестини дає зрозуміти, що рішення Міжнародного кримінального суду є мильними міхуром, за який намагається ухопитися адміністрація Махмуда Аббаса. Влада Палестинської автономії свідомо перебільшує значущість рішення цього суду, щоб тим самим прикрити масштаби політичної кризи, яку палестинська влада переживає через те, що американський проект по створенню двох держав ніяк не реалізується при тому, що заради цього проекту влада автономії пожертвувала усім, чим тільки могла, пішла на численні компроміси, угоди і зрадництва.
І ось після усього цього Америка підсуває цей проект і пропонує укласти іншу злочинну угоду — «Угоду сторіччя», — публічно даючи владі Палестинської автономії ляпаса. Щоб розвіяти ілюзію про «велике досягнення», пов’язаного з рішенням міжнародного кримінального суду, яким так пишається влада автономії, ми пропонуємо розглянути наступні факти:
Міжнародний кримінальний суд визнає за єврейським утворенням право на існування на 80% територій усієї Палестини, що само по собі вже є злочином на адресу жителів Палестини та усієї Ісламської Умми. Відповідно, нещодавня заяву суду — пил у вічі, тому що вона обмежує злочини євреїв лише територіями Західного берега, які знаходяться під «владою» адміністрації Махмуда Аббаса, і сектором Газа, легалізуючи тим самим окупацію решти земель Палестини.
Максимум, на що здатен цей суд, це публічно розкрити факти злочинів і видати ордер на арешт окремих осіб, але ніяк не єврейських солдатів,як і не може закликати до відповідальності єврейське утворення як таке. Таке ставлення до справедливості є лицемірством, не говорячи вже про те, що воно ніяк не покінчить зі злочинами і агресією.
Міжнародний кримінальний суд не є захисником жителів Палестини. У протилежному випадку він би зробив усе можливе, щоб зупинити невпинні злочини, замість того, щоб сидіти і чекати, поки будуть проведені розслідування очевидних правопорушень, а потім займатись виданням меморандумів, висловлювати засудження злочинів і вимагати притягнення винуватих до суду. І навіть це можна зробити лише при умові дотримання неупередженого судового розслідування і силового притягнення винуватих до відповідальності, що є немислимим, тому що Міжнародний кримінальний суд є організацією, заснованою державами, які самі ж створили єврейське утворення у Палестині і захищають його усіма засобами і способами.
Лектор по міжнародному праву професор Вейл Шерон, яка спеціалізується в області права під час озброєних конфліктів, на механізмі забезпечення міжнародного права і його дотриманні, а також на законах військової окупації, у своїй статті, переведеної на каналі «Аль-Джазіра» з посиланням на французький сайт Oriean 21, під заголовком «Палестина і Міжнародний кримінальний суд» пише: «Міжнародний кримінальний суд є усього лише відображенням балансу сил, тому що одні держави він може притягнути до відповіді, а інші — ні». Вона заявила, що у відношенні єврейського утворення усі судові процеси завершуються невирішеними по строку давності, як, наприклад, це трапилось з доповіддю Голдстоуна, у якій він дав коментарі військової операції «Литий свинець» 2009 р. Тоді, по спливанню трьох років розслідувань, прокурор Міжнародного кримінального суду Луіс Морено Окампо заявив про некомпетентність доповіді, незважаючи на те, що останній рясніє описом фактів військових злочинів і злочинів проти людяності!
Чи можемо ми сподіватись після цього на те, що побачимо винуватих за ґратами у будівлі суду? Чи можемо ми сподіватись після цього на те, що рішення даного суду по факту вплинуть на конфлікт у Палестині?
Самі принципи, на яких ґрунтується Міжнародний кримінальний суд, дозволять єврейському утворенню уникнути його, оскільки судовий закон дозволяє цьому утворенню припинити розслідування, якщо воно оповістить цей суд про те, що має можливість самостійно провести розслідування, як це вже було 2002 р., коли Іспанія перешкодила розслідуванню суду. У своїй статті Вейл Шерон говорить: «По іронії долі міжнародний кримінальний суд має можливість розслідувати лише злочини, які коять палестинці, тому що сама система суду не здатна розслідувати злочини, скоєні єврейськими поселенцями».
Окрім того, «Ізраїль» не увійшов у склад держав, які підписали згоду з рішенням цього суду, і він не повинний видавати тих, хто ним звинувачується. Навіть низка членів Ради Безпеки ООН, такі як Америка, Росія і Китай, не примкнули до цього суду і мають можливість взагалі не дати початок розслідуванню або заморозити його на 12 місяців, що дає додаткову можливість єврейському утворенню піти від будь-яких його розслідувань.
Навіть якщо ми уявимо, що розслідування пройшли, єврейське утворення було засуджено і видало винуватих суду, то навіть це ніяк не змінить стан справ у Палестині, ніяк не змінить наслідки злочину Заходу, тому що Палестина продовжить залишатись під окупацією. Жителі Палестини так і будуть жити під репресіями, їх і далі будуть вбивати, осаджувати, переслідувати і депортувати, їх святині будуть попирати вдень і вночі, євреї будуть вільно витворяти з ними те, що витворяють на протязі вже десятків років, не втрачаючи можливості коїти усе нові і нові злочини на Західному березі та у секторі Газа.
Корінні рішення проблеми Палестини і справжня допомога для неї полягають у великому Ісламі, а не у законах ООН, Міжнародному кримінальному суді, Раді Безпеки та інших інститутах колонізаторів. Рішення полягає у тому, щоб вирвати сіоністське утворення із Палестини з корінням. У реальності це повинно виглядати у мобілізації армій мусульман для виконання ними свого прямого обов’язку звільнення Палестини. Усе інше — просто гра, цирк, нехтування проблемою Палестини та її розчленування між пазурами Європи і іклами Америки.
Газета «Ар-Рая»
д-р Ібрагім ат-Тамімі
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
6 Джумада аль-уля 1441 р.х.
01.01.2020 р.
