18.02.2020 відбулась зустріч між американським послом у Лівії Річардом Норландом і командуючим Лівійської національної армії (ЛНА) маршалом Халіфой Хафтаром.
Це був перший візит американського посла у Східну Лівію після вбивства американського посла у Тріполі у ході нападу на американське посольство у 2012р. Цей візит здійснений з метою позиціонувати себе на стороні Хафтара після того, як трапилась маргіналізація Уряду національної згоди Лівії (ПНР). Америка обіцяла, що зустрінеться з Урядом національної згоди, коли будуть зручні умови з точки зору безпеки. Американське посольство об’явило, що посол Норланд з нетерпінням чекає подорожі у Тріполі, щоб зустрітись з прем’єр-міністром ПНР Лівії Фаізом ас-Сараджем, як тільки дозволять умови безпеки.
Це не перший ляпас уряду ас-Сараджа і тим, хто стоїть за ним, з боку Америки. До цього у телефонній розмові з Хафтаром Трамп відкрито заявив, що підтримує його, і це трапилось після нападу Хафтара на столицю Лівії Тріполі 04.04.2019. Напад було скоєно з метою взяти під контроль західний регіон Лівії, який на ту мить знаходився під контролем уряду ас-Сараджа. У тій телефонній розмові Трамп визнав істотну роль Хафтара у боротьбі з «тероризмом» і забезпеченні безпеки нафтових ресурсів Лівії.
Зустріч посла і Хафтара співпала з нападом сил Хафтара на порт Тріполі, який є головними вратами для транзиту продовольства, медикаментів і палива. Це було явне порушення і без того хрупкого перемир’я, яке було досягнуто 12.01.2020. Таким чином, даний напад став сигналом для уряду ас-Сараджа та ЄС, що у столиці немає стабільності, без присутності американського представника у Лівії. Це підштовхнуло уряд ас-Сараджа у вівторок відмовитись від переговорів у Женеві по припиненню вогню. Ас-Сарадж відвідав порт Тріполі, який наразився у середу на бомбардування, і звернувся до журналістів зі словами: «Спочатку повинен надійти чіткий сигнал від усіх міжнародних сторін, які намагаються поговорити з нами ». Ці слова були адресовані американському послу.
З 2015р. два уряди борються за владу у Лівії. Перший уряд — це Уряд національної згоди Лівії (ПНР), він був визнаний ООН і підтримується Англією. ПНР розташовується у Тріполі. Другий уряд — це уряд Хафтара, який підтримує Америка. Він базується на сході країни.
У травні 2014р. Хафтар почав військову операцію «Гідність Лівії» у Бенгазі, потім він скерувався у бік Тріполі. Таким чином, з 2014р. і по сьогоднішній день протистояння між Америкою та Англією на території Лівії підсилюється з кожним днем.
Що стосується решти країн, то вони мечуться з одного боку до іншого в залежності від своїх інтересів. Це положення було описано італійським міністром МЗС Луіджі Ді Майо на прес-конференції, яка відбулась 16.02.2020 після Мюнхенської конференції по Лівії. Ця конференція витекла із Берлінської конференції. На прес-конференції Ді Майо обговорив питання про контроль за ембарго на поставки зброї у Лівію. Він зазначив, що конфлікт у Лівії — це не громадянська війна, а опосередкована війна, тому необхідно призупинити поставку зброї конфліктуючим сторонам.
Америка змогла проникнути у британську фортецю (Лівію) після того, як на протязі десятиріч вона була неприступною. Зокрема, Америка змогла зробити це за допомогою свого агента Хафтара, який 12.12.2019 відновив військову кампанію проти Тріполі. Хафтар закликав свої сили просуватись у бік Тріполі для вирішальної битви. Кампанія стала можливою при підтримці російської інтервенції у виді приватної військової кампанії «Вагнер». Керівництво «Вагнера» близьке до Путіна. «Вагнер» співпрацює з російською армією, тому йому доручаються найбрудніші завдання. Це, у свою чергу, підштовхнуло ас-Сараджа укласти угоду з Туреччиною про її військову інтервенцію на боці ас-Сараджа. Втручання Росії і Туреччини примусило ЄС почати діяти, а Німеччина закликала до зустрічі у Берліні.
16.01.2020 німецький посол у Тунісі Андреас Рінке (Andreas Rinke) підтвердив, що первинна мета зустрічі у Берліні полягає у тому, щоб переконати зовнішню інтервенцію покинути Лівію і дати спокій лівійцям. А це підтверджує, що Берлінська конференція і зустріч в Алжирі між сусідами були скеровані головним чином проти іноземного військового втручання у Лівію, зокрема — проти втручання Росії і Туреччини. Цим ЄС намагається відгородити європейський вплив від американського впливу, адже остання за допомогою російського дубини бажає дисциплінувати ПНР Лівії. А сили, які захищають ПНР — тобто американці, — вирішили приручити за допомогою Туреччини, адже вона змогла стримати повстанців у Сирії. Ймовірно, Америка проверне сирійський сценарій у стримування ісламських груп у Лівії, зокрема — угрупування «Світанок Лівії».
Нещодавнє втручання Росії і Туреччини могло відбутись лише з дозволу Америки, щоб ті зіграли ту ж свою роль, що й у Сирії. У Сирії вони продемонстрували безпрецедентний успіх у зведенні нанівець сирійської революції і збереженні американського агента Башара при владі. Втручання Росії і Туреччини у справи Лівії — один із найсерйозніших проривів, здійснених у Лівії; також Росія і Туреччина стали учасниками у переговорах по врегулюванню конфлікту, при цьому обидві країни знаходяться на боці Америки. Французька газета «LeMonde», описуючи конфлікт у Лівії, пише наступним чином: «Біля воріт Європи лівійська порохова бочка загрожує обернутись міжнародним конфліктом і людською катастрофою, порівнюваною з Сирію. Прийшов час міжнародній спільноті, і зокрема — європейцям, які відвернулись, зібратись разом і здійснити ініціативи, щоб спробувати запобігти цій небезпечній спіралі». Також «LeMonde» описала Берлінську конференцію, яка відбулась 19.01.2020, як «позитивну подію».
За підсумками Берлінської конференції по Лівії прийнята спільна декларація із 55 пунктів, де робиться акцент на «припинення вогню», «ембарго на поставки зброї», «відновлення політичного процесу під егідою ООН», «реформи у сфері безпеки» та «економічні і фінансові реформи», «повага норм міжнародного права і прав людини». Дану декларацію прийняло 11 держав і 4 міжнародні організації, які взяли участь у конференції.
Хоча учасники конференції і домовились про створення міжнародного контрольного комітету, який буде щомісячно збиратись для оцінки виконання рекомендацій конференції, проте спецпосланець генсека ООН по Лівії Гассан Салама, заявив, що з 12 січня цього року на фронті Тріполі перемир’я було порушено 150 разів. Це доводить хрупкість досягнутих результатів, а зустріч в Алжирі, яка відбулась 23.01.2020, нічого не змінила.
Американсько-англійське протистояння буле тривати доти, доки щирі правнуки Умара аль-Мухтара не покладуть кінець їх протистоянню. Народ Лівії здатен власноруч зірвати зусилля наддержав по встановленню контролю над Лівією при умові, що народ не затягне процес мобілізації своїх сил під керівництвом свідомого, політичного згуртування, яке володіє ісламським культурним проектом по звільненню від колоніальних сил. Сьогодні наддержави реалізують свої проекти за рахунок своїх агентів і нерозумних людей. Отож, ми звертаємось до народу Лівії з закликом про те, що прийшов час позбутися від іноземного впливу та їх агентів. Всевишній сказав:
وَلَيَنصُرَنَّ اللَّهُ مَن يَنصُرُهُ ۗ إِنَّ اللَّهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ
«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах — Всесильний, Могутній» (22:40).
Газета «Ар-Рая»
Асад аль-Аджілі
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Тунісі
2 Раджаба 1441 р.х.
26.02.2020 р.
