Минув цілий рік після початку прискорених переговорів між Америкою і талібами. Америку представляє Залмай Халілзаде, його коріння — із Афганістану. Його внесок в управління окупованого Афганістану був немалим.
Переговори проходили у Досі, і принц Катара зіграв роль спонсора переговорів. Цього разу, після кропітких і інтенсивних переговорів, сторони досягли домовленості про семиденне перемир’я. Це перемир’я повинно послужити основною для підписання сторонами всебічної мирної угоди у лютому 2020 р. Підписання даної угоди привітали американська адміністрація, керівництво «Талібану», посередники і агенти.
Ясно, що Америка прагнула завершити переговори і добитися успіху. Америка проігнорувала порушення переговорів з боку талібів, коли були вбиті американські солдати. Проковтнувши образу, Америка продовжила переговорний процес, поки не було досягнуто офіційного семиденного перемир’я.
Адміністрація Трампа підписує угоду з рухом, незважаючи на складність політичних і економічних перспектив. Адже вона бажає покласти край 19 рокам невдалої військової окупації, яка не принесла належних плодів, а втрати Америки у ході неї були непомірними. Адже у ході цієї окупації було вбито 4 тисячі американських військових, марно витрачені десятки млн. доларів, знищена немала кількість військової техніки і спорядження.
Америка, яка зазвичай хизується, що бореться з Ісламом під гаслами «тероризму», «фундаменталізму», «екстремізму», своїм закликом до демократії, розширенню прав і можливостей жінки, сьогодні безпорадна перед рухом «Талібан». Америка вимушена прийняти «Талібан» таким, який він є, вона навіть відмовилась від усіх вимог у відношенні жінок, але ж довгий час Америка клеймила «Талібан» ворожістю до прав жінок, зокрема — заявляла про те, що таліби позбавляють жінок права на освіту.
Це здача позицій перед талібами вважається головним доказом того, що Америка піклується лише про свої інтереси, її не цікавлять права людини, зокрема — права жінок! Коли мова заходить про загрозу американським інтересам, Америка іде на поступки. Що стосується її ахіллесової п’яти, то нею стало пряме зіткнення на полі битви, адже вона не знайшла сил для боротьби з муджахідами. Війна на протязі 19 років вивила ступінь американської військової уразливості, хрупкість її можливостей, поразку її найманців, готовність іти на принизливі поступки, навіть якщо зачіпається її гордість.
Те, що Америка втратила на полях битв, можливо, зможе отримати за столом переговорів, тому вона спокусила «Талібан» сісти за стіл. Вона пообіцяла талібам повне виведення своїх військ, визнання за ними права управляти Афганістаном, дати можливість іти по шляху міжнародного визнання. У результаті таліби прийняли американську пропозицію з причини своєї політичної необізнаності. Таліби порахували таке положення речей вигідним для себе, проте вони не усвідомлюють, що Америка розуміє лише мову інтересів, саме тому вона тягне талібів за стіл переговорів. А переговори — це її улюблена гра!
У переговорах Америка добилась чотирьох важливих речей:
1) Заборона нападу на американських військових у будь-якому місці.
2) Неприйняття ніяких інших ісламських рухів на афганській землі.
3) Прийняття переговорів з урядом американського агента Ашрафа Гані.
4) Прийняття міжнародних стандартів для концепції держави.
Прийняття талібами американських умов означає, що вони відмовляються від джихаду та ісламського ідеологічного зв’язку, а також означає, що таліби прийняли концепцію національної держави згідно з міжнародними стандартами. Усе це однозначно вказує на те, що таліби потрапили у чергову американську пастку.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хутвані
2 Раджаба 1441 гр.х.
26.02.2020 р.
