Гучні заяви, а за ними — реалізація американських планів — усе це є спільною рисою Ердогана і Гамаля Абдель Насера.
Як повідомлялось нещодавно агентством «AlJazeera», президент Туреччини Ердоган пригрозив до кінця лютого 2020 року «вигнати із Ідліба сили сирійського режиму», які при російській підтримці з повітря почали люту кампанію проти останнього оплоту революції. Представник турецького президента сказав: «Ми передали російській стороні, що будь-яка помилка, допущена сирійським режимом, дорого обійдеться».
Сирійський режим прагне захопити останній оплот революціонерів — Ідліб, розгорнувши кампанію з такою жорстокістю, яка не має аналогів в історії. У цьому йому допомагають військово-повітряні сили Росії, які цілеспрямовано бомбардують громадянських, що підтверджує глибоку ненависть до Ісламу і мусульман, а також страх перед поверненням Халіфату. Як же Росії не боятись, адже вона після падіння Османської держави окупувала мільйони кілометрів ісламських земель і сотнями років мучить мусульманські народи. Нова кампанія сирійського режиму вимусила більше півмільйону людей покинуть свої дома.
Мета цієї жорстокої кампанії, що супроводжується падінням домів на голови жителів і вбивством невинних людей під приводом боротьби з «тероризмом», полягає у тому, щоб повернути увесь Ідліб під контроль сирійського режиму, а людей — до приниження, як це було раніше до того, як вони постали проти тиранії. Революція Шаму зірвала маски з облич і викрила прислужників Заходу, у числі яких — Ердоган і підтримувані ним угрупування.
Ердоган під приводом того, що він «друг сирійського народу» і бажає йому лише добра, добився розформування вірних своїй релігії, Уммі і народу Шаму повстанських бригад, які заважали планам Америки, і замінив їх іншими бригадами, які діють під диктовку Туреччини чи інших країн, які допомагають політичними грошима, незважаючи на заборону, яка є в Ісламі, приймати подібного роду підтримку. Всевишній Аллах говорить:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ الَّذِينَ آمَنُوا بِاللَّهِ وَرَسُولِهِ ثُمَّ لَمْ يَرْتَابُوا وَجَاهَدُوا بِأَمْوَالِهِمْ وَأَنفُسِهِمْ فِي سَبِيلِ اللَّهِ أُولَئِكَ هُمُ الصَّادِقُونَ
«Віруючими є лише ті, які увірували в Аллаха і Його Посланця,а потім не відчували сумнівів і бились на шляху Аллаха своїм майном і своїми душами. Саме вони є правдивими» (49:15).
У даному аяті Аллах говорить, що муджахіди б’ються «своїм майном і своїми душами», а не майном спонсорів, таких як країни Перської затоки чи інші. Чому муджахіди не визнають цього факту?! Адже очевидно, що спонсори нав’яжуть їм своє рішення. Саме це і трапилось з сирійськими озброєними загонами.
Ердоган майстерно реалізовує американські плани, приховуючи свій обман риторикою, як раніше це робив Абдель Насер.
Раніше Абдель Насер піднімав арабські вулиці від Іраку до Марокко з мікрофоном у руках, і через нього Америка змогла запровадити в оточення мусульман націоналізм, щоб розбродити їх і створити перешкоду на шляху до об’єднання в одній державі.
Зрадництва Абдель Насера тривали безперервно. Він закликав до проведення двох арабських самітів у 1964 році і привітав створення «Організації звільнення Палестини» на чолі з Ахмадом аш-Шукайрі, яка звузила і перемістила палестинську проблему із ісламської площини в арабську, а потім і взагалі у палестинську національну, представлену «ОЗП», яка згодом зайнялась ліквідацією проблеми, уступаючи землі Палестини сіоністам. Арабський націоналіст Абдель Насер зробив перший крок на шляху до ліквідації палестинської проблеми, перетворивши її у національне питання, обмежене самими палестинцями. З того часу арабські правителі підтримують Палестину лише фінансово та інформаційно, виключивши із списку ймовірність використання своїх армій у звільненні окупованих територій.
Таким чином, він відкрив для Ясіра Арафата і подальших палестинських правителів шлях до поступок по принципу «земля в обмін на мир», що врешті решт привело до «Угоди сторіччя», яка направлена на остаточне поховання палестинської проблеми. Саме Абдель Насер прийняв американський проект по створенню двох держав у Палестині: перша — сильна держава для євреїв, а друга — життєздатна держава для палестинців. Таким чином, він завдав руйнівного удару по британському проекту, націленому на створення єдиної держави під владою євреїв, серед яких повинен був розчинитись народ Палестини.
Абдель Насер порушив єдність між Єгиптом і Сирією, а також відокремив Єгипет від Судану. При Османському Халіфаті ці дві арабські країни були єдиним вілаятом і залишались такими аж до 1956 року, оскільки Єгипет призначав правителів Судану. Але коли до влади прийшов Абдель Насер, Судан остаточно відокремився від Єгипту і став незалежною державою. Проте обидві країни залишились під владою колоніального Заходу.
Ердоган пішов по стопам Абдель Насера, розкидаючись гучними заявами, які вводять в оману мусульман у Туреччині та в інших місцях тим, що він є прикладом, якому мусульманські правителі повинні подражати. Насправді, він зайнятий лише реалізацією планів Америки у регіоні.
Коли на землях Шаму у 2011 році спалахнуло повстання,і революціонери змогли звільнити 70% усієї території Сирії, то коли вони були у кроці від скинення режиму Асада, який не міг захистити себе навіть при військовій підтримці Ірану, загонів «Хізбалли» і Росії, тоді Америка вдалась до допомоги Туреччини. Прийшла черга хитрого лиса Ердогана, який почав заявляти, що він друг революції і сирійського народу. Спочатку він взяв під контроль повстанські загони, а потім разом з Путіним почав працювати над здійсненням американських планів. Ердоган втягнув революціонерів у переговори, такі як відкриття для режиму Асада міжнародних доріг, які проходять через звільнені райони, встановлення зон деескалації і пунктів спостереження.
Усе це привело до здачі режиму Асада однієї провінції за іншою. У ході турецької військової операції «Щит Євфрату» у 2016 році під контроль режиму Асада перейшов Алеппо. У ході операції «Оливкова гілка» у 2018 році Асаду були здані Східна Гута і схід від Хіджазької залізниці. У ході операції «Джерело миру» у 2019 році під контролем режиму Асада опинились північні райони Сирії. Сьогодні Ердоган знов розкидається гучними заявами, погрозами і холостими ударами по околицям Саракіба, щоб продовжити обманювати і зраджувати народ Шаму. При цьому відомо, що турецька армія здатна скинути напівзруйнований сирійський режим за декілька днів, не говорячи вже про те, щоб запобігти його просуненню углиб Ідліба.
Тепер замість того, щоб посилати свою армію звільнити Палестину від євреїв, Ердоган послав її вбивати мусульман Лівії і підтримати іще одну американську маріонетку Хафтара, прикидаючись, що Ердоган — з британським агентом Фаізом ас-Сарраджем, але граючи ту ж хитру роль, яку він грає у Сирії.
Мусульмани повинні усвідомлювати реальність ролі, яку грає Ердоган, щоб викрити його зрадництво і зруйнувати плани голів невір’я Америки. Мусульмани повинні усвідомлювати реальність ролей, покладених на кожного правителя мусульман, у першу чергу — на Ердогана, Рухані, ас-Сісі і Сальмана.
Якщо Ісламська Умма хоче досягти відродження і величі, тоді їй необхідно надати підтримку партії «Хізб ут-Тахрір» у встановленні Праведного Халіфату, який буде правити Ісламом і піклуватись про справи людей, а також звільнить Палестину та інші окуповані території мусульман.
Газета «Ар-Рая»
Д-р Шаіфаш-Шараді, Ємен
18 Джумада ас-санія 1441 р.х.
12.02.2020 р.
