Присутність Туреччини в Сомалі — в ім’я чиїх інтересів?

Цікавим є той факт, що журнал, присвячений американським питанням безпеки, розповідає про економічну політику і політику безпеки, яку Туреччина застосувала в Сомалі. Журнал високо оцінив «м’яку силу», яку використала Туреччина у протидії «тероризму», і народну підтримку на адресу Туреччини і сомалійської армії. Журнал зазначив важливість турецького внеску у розвиток сомалійської економіки, починаючи з 2011р.

Також буди відмічені зусилля Туреччини у розширенні можливостей Сомалійської армії, адже після виведення сил Африканського союзу із Сомалі уся відповідальність за безпеку лягла на плечі сомалійської армії. У статті говориться, що підготовка і оснащення сомалійських військових підштовхнули повстанський рух «Аш-Шабаб» внести змінення у свою тактику. Тепер «Аш-Шабаб» нападає не лише на громадянських осіб, але й на турецьких робочих.

Усе згадане у статті розкриває роль, яку виконує Туреччина в інтересах Америки. Остання веде активну боротьбу з рухом «Аш-Шабаб», який виступає за запровадження законів Ісламу в країні.

Варто відзначити, що у 1991р., після державного перевороту проти американського агента Мухаммада Барре, Туреччина закрила своє посольство в Сомалі. У 1993р. Америка сформувала альянс для проведення операції «Відродження надії». В альянс окрім Америки увійшли такі країни, як Туреччина, Єгипет, Пакистан і Малайзія. Це було зроблено з метою обдурити сомалійських мусульман, оскільки на кону стояло повернення впливу Америки в Сомалі через стратегічне розташування цієї країни на Африканському Розі.

Що стосується самої американської інтервенції, то вона почалась у серпні 1992. У виді відправки допомоги тим, хто постраждав від тривалої війни, а потім вже були відправлені військові сили. Подібна інтервенція не нова для Америки, точніше, це її звичайна практика. Американська інтервенція почалась з гуманітарної допомоги — це був перший крок, потім почалася відправка військових для захисту гуманітарних вантажів, далі здійснився третій крок у виді прямої інтервенції, але під різними брехливими назвами.

Але до введення військової сили президент Америки Буш-старший здійснив короткий візит у Сомалі нібито для контролю за гуманітарною допомогою; насправді він особисто хотів побачити обстановку на місці, щоб прийняти чи не прийняти рішення про інтервенцію. Але у 1994р. Америка зі своїми союзниками була вимушена покинути Сомалі через сильний опір з боку народу У цьому конфлікті по американським звітам Америка втратила 18 солдатів вбитими,а 70 було поранено. Подібні втрати стали найбільшими після В’єтнамської війни.

Необхідно зрозуміти, що надання гуманітарної допомоги у методиці колоніальних держав вважається одним із способів для головування, розширення впливу і можливості грабувати ресурси.

Що стосується протистояння між прозахідними польовими командирами у Сомалі, то воно тривало доти, доки у 2006р. «Союз ісламських судів» не зміг прийти до влади. Влада «Союз ісламських судів» змогла отримати при підтримці звичайних людей, торговців і лідерів племен з причини того, що рух бажав запровадити Іслам і зупинити хаос, створений польовими командирами. Тоді, завдяки навіть запровадженню усього лише низки законів Шаріату «Союз ісламських судів» зміг відновити безпеку, а голод і зубожіння зникли. Раніше саме безпека, голод і зубожіння були приводом для колоніальної інтервенції.

Але не варто забувати, що Америка і їй подібні не можуть допустити чию-небудь незалежність, тому вони під приводом боротьби з «тероризмом» вторгаються у різні країни. Що стосується Сомалі, то Америка підштовхнула африканські сили, зокрема — ефіопські і угандійські, вести боротьбу проти «Союзу ісламських судів». У результаті Америка зі своїми агентами змогла скинути владу «Союзу ісламських судів». Проте рух «Аш-Шабаб» продовжив вести боротьбу проти інтервенції і сей день, тому Америка продовжує наносити удари по руху з моря і повітря.

Тепер, щоб з’явилась стабільність для колоніальної присутності Америки, вона підштовхнула Туреччину до виконання ролі «м’якої сили». Внаслідок цього 19.08.2011 Ердоган відвідує Сомалі і знов відкриває турецьке посольство. Після цього візиту турецьке агенство Червоний Півмісяць і неурядові організації взяли участь у найбільшій кампанії по наданню допомоги за кордоном. Таким чином, починаючи з 2011р. і по сьогоднішній день надана допомога коливається у районі 1 млрд. доларів. Коли було підняте питання про надання допомоги мусульманам Сомалі, почуття мусульман Туреччини запалали, і під цим приводом з них були зібрані закят, добровільні пожертвування і т.п. речі.

Проте народ Туреччини не знав, що усе це здійснюється в інтересах зміцнення американського впливу у Сомалі і для запобігання приходу Ісламу до влади. Америка та африканські військові по сей день продовжують вдаватись до військової сили, але при цьому Туреччині відведена роль «м’якої сили» поруч з підготовкою сомалійських військових у боротьбі з ісламськими озброєними рухами.

Світський режим Туреччини використав ісламські почуття народу Сомалі; навіть на сайті МЗСу Туреччини говориться: «Відносини між Туреччиною і Сомалі мають історію, яка уходить в Османську імперію». Проте варто розуміти, що Османська держава і сучасний режим Туреччини — різні полюси, адже Османська держава запроваджувала Іслам в Сомалі і захищала його від португальських колоністів. Що стосується сучасної Туреччини, то вона, навпаки веде боротьбу проти запровадження Ісламу в Сомалі, більше того, сприяє зміцненню американського колоніалізму, який зазнав краху, коли застосував військову силу.

Сьогодні турецький режим пишається тим, що зміг створити свою найбільшу базу за кордоном, тобто у Сомалі, але від цього режим не перестав бути проамериканським, а отож, потенціал бази і присутніх там військових буде використаний в інтересах Америки, буде використаний у боротьбі з тими, хто бажає привести Іслам до влади. Так Так 27.11.2019 міністр закордонних справ і міжнародної співпраці Сомалі Ахмед Ісса Авад під час свого візиту в Анкару заявив: «Завдяки підтримці низки країн, особливо Туреччини, ми змогли вирішити проблему з терористичним рухом «Аш-Шабаб».

Таким чином, ми бачимо, що де б не з’явилась Туреччина, там одразу плетуться інтриги у відношенні мусульман. Туреччина починає використовувати османське минуле та ісламські настрої, щоб прикрити свою світськість і зв’язок з Америкою. У результаті цього Туреччина змогла обдурити багато ісламських озброєних рухів, зокрема — рухи у Сирії. У свій час Туреччина і Катар змогли обдурити «ХАМАС», підштовхнувши його взяти участь у виборах 2006р.; у ту мить президент Туреччини Абдуллах Гюль скрізь хизувався цим досягненням.

Народ Палестини, у тому числі — і жителі Гази, був обдурений Ердоганом, адже він заявляв, що підтримає їх, але при цьому він сказав: «Ізраїльско»- турецькі відносини мають найважливіше значення». У 2011 р. Туреччина змогла переконати «Братів-мусульман» у тому,щоб ті не запроваджували Іслам. Тоді Ердоган похизувався тим, що зміг схилити верховного наставника Мухаммада Махді Акефа у бік секуляризму. Далі Ердоган вирушив у Лівію, щоб вже там обдурити озброєні рухи, які бились проти американського агента Хафтара. У 2009р. був обдурений народ Азербайджану, оскільки Туреччина підписала угоди з Вірменією, тим самим косвенно визнавши окупацію 20% земель Азербайджану і погодившись з вигнанням мусульман з їх земель. У 2014р.

Туреччина залишила без допомоги Крим, дозволивши Росії окупувати його, більше того, Туреччина стала другом Росії. Також Туреччина видала Росії чеченських польових командирів і зрадила уйгур, заявивши, що Китай не переслідує мусульман, а бореться з «тероризмом».

Таким чином, ми не повинні довірятись якій-небудь країні і покладатись на неї, Туреччина чи хто-небудь інший, оскільки усі вони запроваджують секуляризм і використовують ісламські почуття в ім’я інтересів окупанта. І це повинно бути одним із базисів політичного розуміння.

Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
8 Шабана 1441 р.х.
01.04.2020р.