Жінки у їх міжнародний день між Ісламом і капіталізмом

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Кожен рік 8 березня у світі відмічається Міжнародний жіночий день. Причиною появи цього дня став жіночий робочий рух. Незабаром цей день став щорічною подією, визнаною ООН.

У 1908р. на вулиці Нью-Йорку вийшло 15 тисяч жінок, щоб взяти участь у протестному мітингу з гаслами про рівноправність жінок. У ході мітингу були висунуті вимоги про скорочення робочого дня, надання рівних з чоловіками умов оплати праці і наданні жінкам виборчого права. Наступного року Соціалістична партія Америки об’явила національний жіночий день, який відмічався аж до 1913р. в останню неділю лютого. У 1909 році це було 28 лютого. Пізніше, у 1910р., він став міжнародним днем на Другій Міжнародній Конференції жінок-соціалісток, яка проходила у Копенгагені, Данія.

У 1911р. перший Міжнародний жіночий день відмічався в Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії. З 1975р. ООН зробила цей день офіційним і почала святкувати його, але для кожного року вибирались різні назви. Так першою назвою для цього дня у 1976р. стало «Святкування минулого і планування майбутнього». Причиною такої назви послужило недотримання прав західних жінок і необхідність позбутися від несправедливості.

У 2020р. тема Міжнародного жіночого дня «Я — покоління рівності: реалізація прав жінок» узгоджується з новою компанією Структури «ООН - жінки» під назвою «Покоління рівності», присвяченої 25-й річниці прийняття Пекінської декларації і Платформи дій — найпрогресивнішої дорожньої карти по розширенню прав і можливостей жінок і дівчат в усьому світі.

Як стверджують захисники прав жінок, 2020р. є ключовим роком для просунення гендерної рівності в усьому світі, оскільки світова спільнота оцінює прогрес, досягнутий у відношенні прав жінок після прийняття Пекінської платформи дій. Це також знаменує декілька інших важливих подій у русі за гендерну рівність: 5-річчя процесу по досягненню Цілей в області сталого розвитку; 20-річчя резолюції 1325 Ради Безпеки ООН про жінок, мир і безпеку; і 10-а річниця створення Структури «ООН - жінки».

Але якщо ми поглянемо на положення жінок, після стількох років при капіталізмі, чи дійсно вони отримали свої права і набули гідності? Чи дійсно вони отримали так звану «рівність» і прожили у благополуччі, до якого прагнули?

Жінка почала працювати у різних сферах, щоб добитися для себе економічної незалежності, і у той же час на ній лежить тягар дому і дітей. У результаті на неї збільшилось навантаження, фізична і психологічна втомленість, оскільки їй довелось шукати баланс між тягарем для родини і дому і тиском на роботі з її робочими обов’язками,тим більше, що капіталізм визнає лише матеріальну вигоду, навіть якщо для цього потрібно переступити через людину.

У результаті такого погляду знизилась цінність материнства і родини, оскільки ними довелось пожертвувати заради роботи, а отож, немає часу для належної турботи про дітей. Більше того, жінка почала прагнути зарекомендувати себе на роботі.

Також ми не забуваємо про атмосферу протистояння, яке переважає у подружніх відносинах. Причиною для протистояння послужили принцип рівності статей і викорінення гендерних стереотипів, віддати перевагу ролі кормильця, аніж бути матір’ю і хранителькою родинного вогнища. Бажання бути кормильцем примусило жінку сприймати роль матері і хранительки родинного вогнища як ображання, зниження її значущості і положення. Отож, вона повинна або позбутися від усього цього, або зменшити їх вплив.

Якщо поглянути на сам Міжнародний жіночий день, то ми побачимо, що тут і там відбуваються зустрічі, святкування, форуми, де обговорюється жінка, її права, усунення на її адресу несправедливості і насильства, скасування економічної, соціальної, спортивної нерівності, обговорюється роль жінки у суспільстві та її рівність з чоловіками. Іншими словами, усе іде до того, щоб вона відмовилась від своєї природи, яка напряму суперечить західним правам і гендерній рівності. Що стосується насильства, домагань, знущань, то Захід використовує їх як привід у нападі на Іслам і його закони, ніби Іслам у відповіді за ці злочини!

Слова Заходу не відповідають реальності, а погляд на його дії виявляє подвійні стандарти. Адже насильство, домагання, знущання у відношенні жінок у західних країнах просто рясніє, більше того, статистика говорить про те, що ці речі на Заході зростають з кожним днем. Ту увагу, яку Захід приділяє «боротьбі» з насильством, домаганнями, знущанням у мусульманських країнах, він не приділяє боротьбі з цим у своїх країнах.

Хіба не у його країнах права жінок попираються, ніби вони — другосортні істоти? Сьогодні жінки відчувають несправедливість на свою адресу через відсутність законів Ісламу у житті, а не через те, що Іслам попирає їх права. Захід намагається нав’язати мусульманкам, що уся проблема — в Ісламі та його законах. Захід навмисно приписує Ісламу ті звичаї, які діють у деяких регіонах, забороняючи жінкам навчатись, працювати, отримувати спадок, де на них дивляться зневажливо і з неповагою.

Причина цього полягає у тому, що Захід і його прихвосні усіляко намагаються віддалити мусульманку від її основної ролі, оскільки вони розуміють, що цим самим вони знищать ціле покоління, яке могло б повернути Ісламську Державу до життя. Вони розуміють, що зможуть перетворити молодь у тих, для кого приклад — це співак, футболіст, а також той, хто продав свою релігію і цінності. І це замість того, щоб для них були у якості прикладу Салах ад-Дін, Нусайба бінт Кааб, Хавла бінт аль-Азвар та інші.

На віддалення молоді від своєї релігії Захід витратив мільйони, використав різні способи і засоби у нав’язуванні своїх політичних рішень та угод, зокрема — CEDAW і Пекінську декларацію. Останні дві (CEDAW і Пекінська декларація) скеровані на демонтаж ісламської родини з подальшою її трансформацією у родину по стандартам капіталізму. І усе це провертається під приводом свобод, рівноправності, модернізації, прав та інших брехливих гасел. Захід побажав виховати покоління, яке не знає про закони Ісламу та його погляди.

Але ж Іслам не заявляє, що роль кормилиці — важливіша, аніж роль матері, хранительки родинного вогнища; навпаки, і те і інше доповнюють одне одного на благо родини і суспільства. Погляд Ісламу на жінку не ґрунтується на принципі «працююча жінка», навпаки, Іслам дивиться на неї як на мати, сестру, доньку … Отож, хранительки родинного вогнища, які не виходять на роботу, не відчувають себе неповноцінними, навпаки, вони займають високе положення і відчувають важливість своєї ролі як матері і виховательки, щоб у подальшому її діти стали праведними людьми, які несуть благо у суспільство. Такою є система Ісламу, яка звільнює жінок від оков капіталізму.

Вшанування жінок, матерів, дружині і доньок не повинно бути лише один день на рік! Не повинно бути так, щоб один день на рік по відношенню до них просипались почуття, а проповідники з мінбарів говорили про їх положення і статус, використовуючи пишномовні проповіді. А потім, у решту днів, жінки та їх тіла використовувались в ім’я користі, інтересів, хіті під приводом рівності, прав і свобод. Повага і дотримання прав жінок повинні бути на протязі усього року, але за допомогою законів Шаріату. А те, що ми бачимо сьогодні із приниження і несправедливості на адресу жінок — це наслідок відсутності у житті законів Ісламу та його принципів. З цієї причин ми почали згадувати про її права лише один раз на рік, ми відвели для цього лише один день.

Нехай згине Захід, його брехливі свята і гасла, і ласкаво просимо чистому Ісламу і його законам! Іслам, який є конституцією життя суспільства. О,жінки, покажіть, яким є ваш правильний шлях! Чи слідуєте ви йому, чи не обманюєтесь ви брехливими обіцянками і гаслами?

 


Газета «Ар-Рая»
Мусліма Шамі (Умму Сухайб)
16 Раджаба 1441 р.х.
11.03.2020р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая