У світі, що керується інтересами, лише свідомий політик бачить реальність позиції країн на міжнародній арені, а також їх мотиви і цілі. Усе це залишається непоміченим рештою людей, які не цікавляться політикою і політичною грою.
Вони забули минуле, яке призвело до того, що спостерігається зараз. Ці люди вірять масовій пропаганді, яка становить собою ніщо інше, як густий дим, що приховує реальні цілі кожної позиції у міжнародному житті. Є багато прикладів тому, що називається політичним обманом, особливо у нинішніх демократичних системах, які продають людям ілюзії і обманюють кожного заради досягнення інтересів жалібних капіталістів.
Цей вступ важливий для того, щоб ми розуміли реальність того, що відбувається у Шамі, щоб жителі Шаму, особливо ті, хто постав проти зла і тиранії, знали, що у політичних іграх держави керуються не милосердям і нравами, а інтересами і вигодою. Ці держави досі не надають значення злочинам режиму Асада у відношенні сирійського народу, перебуваючи вже на порозі дев’ятої річниці революції, що супроводжується втратами, зрадництвами і змовами.
Сирійська революція спалахнула з чіткою метою, вираженою революціонерами у гаслі «Люди хочуть скинути режим», щоб відкрити нову епоху з надією повністю позбутися від зла минулого і насильства у Сирії, і у цілому — у регіоні. Змінення стало головною вимогою мусульман у низці країн, починаючи від Тунісу, Єгипту, Лівії і Ємену, і не закінчуючи Суданом і Алжиром, оскільки ця вимога незабаром пошириться на решту усіх інших ісламських земель.
Ми побачили консолідацію усієї міжнародної системи, щоб покінчити з революцією Умми у Сирії, тому що Шам має більш чіткий ідеологічний чинник, який визначає Іслам відправною точкою і центром прийняття рішень. Усі країни вступили у змову, щоб зломити хід революції. Одна за іншою у Сирію втручались держави, щоб протистояти революції, з одного боку, і залишати без допомоги революціонерів у найпотрібнішу мить — з іншого.
Усі ми бачили, скільки конференцій було проведено і скільки угод укладено для того, щоб увести революцію від головної мети — ґрунтовного знищення режиму. У цьому контексті пройшли конференції у Женеві і Астані, а також були укладені угоди у Сочі між Туреччиною і Росією. Мета останніх полягає у тому, щоб відкрити двері для реалізації американського політичного рішення — збереження правлячого режиму поруч з заміною деяких знеславлених осіб. Народ Шаму з самого початку відкинув подібне рішення, продовжуючи революцію з метою скинути режим повністю.
Отож, народ відкинув і Сочинську угоду, на що вказує подальша політична активність у Сирії. Тому країни змови змінили свою тактику у тому, як зробити Сочинську угоду вимогою сирійського народу, вторгшись у звільнені райони і примусивши повстанські угрупування відступити перед силами режиму і російською авіацією, що призвело до переміщення сотень тисяч людей і падінню цілих районів, які вважались фортецею революції в Ідлібі і Алеппо. Усе це викликало турецьку інтервенцію і відповідний ажіотаж у ЗМІ, особливо у заявах турецьких чиновників після бійні, влаштованої російською авіацією по відношенню до турецьких солдатів.
У цих заявах зазначалось, що Туреччина втрутилась проти сил Асада. Таким чином, турецькі сили почали наносити удари по режиму Асада, що призвело до загибелі багатьох урядових офіцерів і солдатів, знищенню транспортних засобів, автоколон і навіть літаків. Раніше влада Туреччини повторювала, що режиму Асада доведеться відповісти за смерть турецьких солдатів.
Поруч з цією обіцянкою, іще до спливання «крайнього строку у кінці лютого», поставленого перед режимом Асада, президент Ердоган у ході телефонної розмови з президентом Ірану Рухані заявив, що «політичне рішення — це єдиний спосіб покласти край сирійській кризі». Ця заява, яка показує реальність турецької позиції подалі від емоцій і почуттів, підтверджує, що турецький режим продовжує іти разом з рештою міжнародної групи, щоб покласти край революції і почати процес політичного врегулювання після того, як Сочинська угода стане вимогою сирійського народу. Отож, бомбардування і вбивства ополченців режиму Асада здійснюються у межах реалізації Сочинської угоди, яка вважається прелюдією до американського політичного рішення.
Питання полягає у тому, що буде після того, як туман розвіється і усі побачать реальність турецького наступу?Чи є турецький режим щирим у своїх обіцянках народу Шаму? Що буде з революцією на тлі поточних змінень?
У правди дуже висока ціна. Тому її приховують великим потоком брехні і навіть діями, які, здається, допомагають нам, але насправді здійснюються з метою захопити нашу волю і зв’язати наші руки іще більше. Таким чином, ми повинні говорити правду, наскільки б гіркою вона не була. Сьогодні на місцях відбувається перетворення Сочинської угоди в очах її жертв, щоб народ уявляв її не як зловісну змову, а як необхідне рішення. Нинішні зіткнення у Сирії відбуваються у межах Сочинської угоди між двома союзниками — Росією і Туреччиною.
Проте багато хто досі плекає надію на те, що метою втручання Туреччини є допомога революції у досягненні головної мети — скинення кривавого режиму у Дамаску. Але вимоги не досягаються бажаннями чи слідуванням за пропагандою. Корабель революції опинився перед небезпечною воронкою, і він не врятується, якщо щирі революціонери не попливуть у правильному напрямку, адже вони здатні утримати штурвал керівництва і повернути собі відняту волю. Такою є задача жителів Шаму, які можуть звільнити свої рішення із лещат держав і їх систем.
وَلَيَنصُرَنَّ اللَّهُ مَن يَنصُرُهُ إِنَّ اللَّهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ
«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах — Всесильний, Могутній» (22:40).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Муаз
16 Раджаба 1441 р.х.
11.03.2020 р.
