Низький попит, збільшення добування нафти в Саудівській Аравії і Росії, цінова війна між ними призвели до того, що ціна бареля американської нафти марки WTI впала до рівня менше долара.
Це означає, що виробники нафти були вимушені платити 37 доларів за барель покупцям, які можуть перепродати чи переправляти нафту із американських нафтосховищ.
Щоб усвідомити масштаби процесу, який трапився вперше в історії торгівлі нафтою, необхідно згадати декілька фактів. Почнемо з реакції американської адміністрації, яка не була на рівні «шоку і катастрофи», як очікувалось. Президент Трамп заявив, що його уряд купить 75 мільйонів барелів нафти, щоб поповнити запаси США. Потім він подав запит у Конгрес для отримання дозволу на компенсацію збитків нафтових компаній, щоб ті не постраждали. Він також підкреслив, що нинішня нафтова криза носить тимчасовий характер.
Щоб спробувати зрозуміти реальність і зазирнути у майбутнє, необхідно згадати зв’язок нафти з доларом, починаючи з 1973 року. По завершенню Другої світової війни Америка почала розробляти глобальну систему: політично — через Раду Безпеки ООН, а потім — через міжнародні альянси; фінансово — через Бреттон-Вудську угоду, Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк. Тоді долар іще був прив’язаний до золоту так, що унція золота була рівна 35 доларам.
Валюти інших країн були прив’язані до долару так, що і країни могли спочатку купити долари, а потім обміняти на золото, коли захочуть. Спочатку Америка викликала потребу інших країн в доларі та їх прагнення до американської валюти або через кредити, виплачувані в доларах, або через продаж своїх товарів і послуг за долари, а потім офіційно отримала дозвіл на випуск великої кількості доларів під приводом забезпечення валютних потреб усього світу.
Але приблизно через 25 років Америка стикнулась з дилемою, яка могла обернутись для неї справжньою кризою. У випадку, якщо будь-яка країна, яка накопичила долари, захотіла б замінити американську валюту золотом замість того, щоб купувати на ці гроші американські товари і послуги,Америка опинилась би під загрозою втрати своїх золотих запасів. Щоб уникнути цієї кризи, Америка побажала позбутися від Бреттон-Вудської системи. У серпні 1971 року президент США Ніксон в однобічному порядку зупинив конвертацію долара в золото, що раніше відбувало згідно з Бреттон-Вудською угодою, і з цієї миті золото стало звичайним товаром, яким можна торгувати, як і будь-яким іншим товаром.
Проте відкріплення долара від золота створило для Америки політичну і фінансову проблему, яка полягала у демотивації країн набувати і накопичувати долари. Здатність Америки накачувати світ доларами різко зменшилась б, і тоді, якщо долар, випущений Федеральною резервною системою (ФРС) США, не потрапить на світові ринки, це призведе до інфляції, яка перевищує економічні можливості країни. Тоді для збереження глобальної ваги долара з’явилась потреба в новій фінансовій політиці, оскільки потреба світу в американській валюті дозволяє США випускати величезну кількість доларів, щоб зберегти своє фінансове багатство, яке вона використовує для утримання світового панування.
Америка знайшла вихід із ситуації, яка склалась, помітивши гостру потребу світу в енергії і, отож, у головному джерелі енергії — нафті. Якщо Америка зможе влаштувати так, щоб нафта продавалась виключно в доларах, то вона збереже центральну роль долара у світі і продовжить друкувати свої папірці у величезній кількості, як мінімум, друкувати стільки, скільки необхідно для купівлі і збуту нафти. Америка використала Війну Судного дня 1973 року для підвищення ціни на нафту, у першу чергу — завдяки унікальним стосункам з Саудівською Аравією. Потім у серпні 1974 року їй вдалось укласти угоду, по якій Саудівська Аравія погодилась продавати нафту виключно в доларах. У 1975 році держави-члени ОПЕК також приєднались до Саудівської Аравії, погодившись продавати нафту виключно в доларах.
З того часу кожна країна, яка бажає купити нафту, повинна мати достатню кількість доларової валюти, щоб здійснити угоду. Це означало, що країни, які бажали купити нафту, повинні були взяти кредити в доларах, чи купити долари на фінансових ринках, чи добути їх будь-якими іншими способами. Таким чином, Америка гарантувала безперервну перекачку долара, а ФРС отримала можливість продовжити друкувати доларову валюту, незалежно від того, чи відбувається в Америці економічний ріст чи ні. Щоб остаточно полегшити процес збільшення кількості доларів по усьому світу, президент Рейган у 1983 році звільнив американську валюту від другої умови, а саме — від економічного росту.
З 1973 року не було ніякої занепокоєності, бунту чи протидії торгівлі нафтою у доларах. Лише інколи це питання піднімалось на рівні розмов. У деяких країнах світу, таких як Росія і Китай, інколи висловлювались думки з закликом відмовитись від торгівлі нафтою у доларах. Хоча багато заяв щодо цього і насправді схожі на політичні маневри, проте немає сумнівів у тому, що вони викликали побоювання серед американських політиків. Ця занепокоєність почала підсилюватись у зв’язку з наслідками пандемії, а також очікуваними фінансовими та економічними колапсами, особливо на ринку нафти після зниження попиту більше аніж на 30%.
Деякі економічні і політичні аналітики говорять про новий світовий порядок як на політичному, так і на фінансовому рівні. У той час як Кіссінджер у статті, яка була опублікована газетою «TheWallStreetJournal» 02.04.2020, пише по змінення політичного світового порядку, інші говорять про змінення глобальної фінансової системи.
Грег Росальскі, автор блогу «PlanetMoney» в журналі «NPR», в статті від 21 квітня 2020 року під заголовком «Чому ФРС відправляє мільярди доларів по усьому світу?» написав: «Для деяких, таких як історик Адам Туз, прийняття ФРС своєї позиції фактичного глобального кредитора останньої інстанції представляє собою дещо на кшталт революції у світовій фінансовій системі». У статті говорилось про створення між Федеральною резервною системою США і центральними банками країн світу «14 обмінних ліній», через які цим банкам надаються великі суми доларів в обмін на валюту країни.
ФРС працює над підключенням іще 170 центральних банків, щоб розподілити через них 20 трильйонів доларів по усьому світу. Здається, що Федеральна резервна система США працює над заміною того, що останні 25 років було відомо як «нафтодолари», тобто долари, які обмінювались на нафту. Якщо ціна на нафту рухне і закріпиться нижче 10 доларів за барель, тоді кількість доларів, яку ФРС може надрукувати, різко впаде.
Наприклад, при нормальних умовах щоденне світове добування нафти досягало 100 мільйонів барелів. Якщо ціна за барель складає 100 доларів, то ФРС може друкувати 10 мільярдів доларів в день, що еквівалентно 3,65 трильйонів доларів на рік. Якщо ціна впаде до 10 доларів за барель, баланс ФРС від продажу нафти впаде до 365 мільярдів доларів на рік. Це означає, що нафтодоларова політика стане тягарем для ФРС, а не чинником сили. Отож, необхідно замінити цю політику чи працювати над відновленням росту цін на нафту, як це трапилось після фінансової кризи 2008 року.
Деякі аналітики заявляють, що ФРС працює над зміненням ролі Всесвітнього банку і Міжнародного валютного фонду у глобальному кредитному процесі, щоб врешті решт ФРС забезпечувала більшу частину світу доларовими боргами. Це означає, що, якщо буде досягнута домовленість з 170 центральними банками світу, ФРС зможе випускати більше 10 трильйонів доларів на рік, що у декілька разів більше того, що вона випускала в обмін на нафту.
У будь-якому випадку, падіння цін на нафту до рівня нижче 10 доларів і навіть нижче нуля, як це трапилось у понеділок 20 квітня 2020 року, може відбити бажання таких країн, як Росія і Китай, навіть думати про заміну долара у торгівлі нафтою. Так Америка гарантує безперервне виробництво і перекачку долара без якого-небудь покриття. В іншому випадку вона готується до іншої альтернативи, яка полягає в політиці «долар в обмін на борги», за допомогою якої країни будуть закладати свої багатства і суверенітет, а народи стануть прислугами Федеральної резервної системи США.
Правда полягає в тому, що світ не звільниться від Америки, капіталізму і лихварства, поки не повернеться Іслам зі своєю фінансовою, економічною і політичною системою, ставши справедливим лідером усього людства.
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Джіляні
6 Рамадана 1441 р.х.
29.04.2020 р.
