5) Вплив на систему освіти з метою створити нову соціальну модель, яка буде проголошувати аморальні цінності:
У 14 статті конвенції Ради Європи про запобігання і боротьбу з насильством у відношенні жінок і домашнім насильством говориться:
«1) Сторони здійснюють, коли це доцільно, необхідні кроки по включення педагогічного матеріалу по таким питанням, як рівність між жінками і чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємна повага, врегулювання конфліктів у міжособистісних відносинах без застосування насильства, насильство по гендерній ознаці у відношенні жінок і право на особисту недоторканість, адаптованого до здібностей учнів, що розвиваються, в офіційні учбові програми і на усіх рівнях освіти».
Дана стаття вважається однією із найнебезпечніших у конвенції, тому вона викликала суперечки і незгоду навіть серед сторін, які підписали, таких як Туреччина і Польща. Уряд Польщі охарактеризував цю статтю як статтю, яка нав’язує викладання дітям статевого виховання і гомосексуального порядку денного, щоб діти прийняли і погодились з тим, що у Всесвіті 54 соціальних статі, а не просто чоловіки і жінки. Така програма дозволить демонтувати у дітей колишні цінності і мораль. Одним словом, подібна риторика — це балаканина у площині статевих відносин, яка не має нічого спільного з захистом жінок від насильства, а швидше, вона скерована на експлуатацію жінок в ім’я інтересів одностатевих відносин. Поборники ідеї одностатевих відносин намагаються втягнути жінку в ідеологічну війну з чоловіками, яка повинна дозволити просунути одностатеві відносини у суспільстві.
6) Примусові законодавчі змінення у судовій системі, щоб зруйнувати інститут родини і посіяти розбрат:
У 18 статті говориться:
«4) надання послуг не повинно залежати від готовності жертви в сунути звинувачення або свідчити у відношенні будь-якої особи, яка коїть акти насильства».
У 45 статті говориться:
«2) … позбавлення батьківських прав, якщо найкращі інтереси дитини, які можуть включати питання забезпечення безпеки жертви, не можуть бути гарантовані яким-небудь іншим способом».
Усе це підтверджує той факт, що конвенція встановлює нові механізми для розгляду справ про насильство у відношенні жінок і дітей з боку тих, хто проживає разом з ними, будь то батько чи чоловік. Конвенція долучає до цього приватні ЗМІ і знімає правову заборону на таємницю як у медицині, так і в інших галузях. Лікарі або інші фахівці повинні інформувати належні органи у випадку, якщо є підозра на домашнє насильство у відношенні жінок. Небезпека подібного зростає, коли ми розуміємо, що за цим може бути позбавлення отців їх батьківських прав, насильницька ізоляція отця від своїх дітей і дружини. Подібне положення несумісне з цінностями благочестя по відношенню до батьків, несумісне з любов’ю і милосердям між подружжям, які притаманні мусульманським родинам.
Виходячи із вищесказаного, стає очевидним, що ці дві статті створюють жахливий соціальний конфлікт, скерований на руйнування інституту родини, на сіяння фітни.
7) Заохочення аморальних цінностей, їх визнання і надання політичного притулку для їх носіїв:
У 60 статті говориться:
«Сторони приймають необхідні законодавчі чи інші заходи для забезпечення того, щоб насильство у відношенні жінок по гендерній ознаці могло б розглядатись як форма переслідування у значенні статті 1, A (2) Конвенції 1951 року про статус біженця і як форма серйозної шкоди, що викликає необхідність додаткового)субсидіарного захисту».
Дана стаття спонукає жінок із ЛГБТ-спільноти і надалі коїти свої пороки і непристойності, стимулюючи це за допомогою надання їм статусу, аналогічного статусу тих, хто шукає політичний притулок. Прошення про надання політичного притулку вимагає низки адміністративних процедур, у ході яких той, хто просить, повинен довести свою аморальність і отримати підтвердження від психолога.
Що стосується можливості просити політичного притулку неповнолітнім, то це було зроблено з метою посіяти серед молодого покоління порочність і підштовхнути його до повстання проти своїх батьків, щоб вдовольнити свої похоті і бажання. Але ж ці похоті і бажання виникли внаслідок культурної колонізації Заходу, рупором для якої стали ЗМІ.
8) Неурядові організації — зброя для позбавлення волі людей:
У 8 статті говориться:
«Сторони виділяють відповідні фінансові і людські засоби для адекватного здійснення комплексної політики, заходів і програм по запобіганню і боротьбі усіма формами насильства, що підпадають під сферу дії даної Конвенції, у тому числі — і тієї політики, заходів і програм, які здійснюються неурядовими організаціями і громадянським суспільством».
У 9 статті говориться:
«Сторони визнають і підтримують на усіх рівнях роботу відповідних неурядових організацій і громадянського суспільства, активно діючих у боротьбі з насильством у відношенні жінок, і встановлюють ефективну співпрацю з цими організаціями».
Дані дві статті небезпечні, тому що організації громадянського суспільства, такі як жіночі асоціації, правозахисні організації, створюються як співучасники у правлінні. Більше того, від держави вимагається їх фінансування.
Усе це проходить у межах так званої «представницької демократії», яка ігнорує роль ліберальних партій, оскільки вони зазнали поразки і вже не здатні контролювати вулиці і направляти громадську думку у потрібне русло. Тому на зміну їм прийшли організації громадянського суспільства, які спеціалізуються у багатьох областях, щоб мати можливість опинитись у коридорах міністерств, парламенту, президентських палацах, кабінетах суддів, кабінетах академіків та інших політичних еліт. Так вони прагнуть вплинути на них, а також спричинити тиск через співпрацю з деякими ЗМІ, щоб реалізувати західні проекти і програми.
Газета «Ар-Рая»
Ханан аль-Хамірі
Офіційний представник жіночого відділу інформаційного офісу ХТ в Тунісі
22 Джумада аль-уля 1442 р.х.
06.01.2021 р.
