Суть капіталізму — влада для компаній, а не для народу

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Та обставина, що американська демократична система переживає проблеми, будь то пов’язані з президентськими виборами, з серйозною напруженістю, яка їх супроводжує, або з нещодавнім нападом на будівлю Капітолія — штаб-квартиру Конгресу у Вашингтоні, округ Колумбія, не є швидкоплинною або навіть надзвичайною подією, а швидше, землетрусом у міжнародній політиці.

Адже дані події розвиваються у самому серці західного світу, оплоті його демократії, у центрі його геополітичної міці і ваги, а також у першій по впливу і активності у міжнародному положенні країні. Розкол і роздробленість відбуваються у найбільш розвинутій із західних урядових систем, що представляють демократію, а демократія є політичною платформою капіталістичної ідеї і найяскравішим її гаслом у процесах глобалізації, ідейної пропаганди і моделі системи.

Руйнівна сила цього землетрусу збільшується тим, що його фокус представляє собою ядро капіталізму, в якому трапився розкол і зіткнення між класами власників капіталу, і нещодавні політичні події є лише відображенням і проявом цього внутрішнього капіталістичного розколу і зіткнення.

Починаючи з першого десятиріччя нинішнього сторіччя американський капіталізм переживає гостре суперництво між двома класами капіталістів: класом капіталістів енергетичних, нафтохімічних, збройних, помисливих і харчових компаній, з одного боку, і класом капіталістів в області цифрових технологій з їх велетенськими компаніями і астрономічними фінансовими станами, такими як «Amazon», «Google», група компаній Ілона Маска, «Apple» і «Facebook», з їх швидко зростаючим багатством і впливом в області технологій в глобальній економіці, з їх колосальними обсягом електронної торгівлі, яка стала найбільшою капіталістичною ставкою майбутнього — з іншого.

Щоб створити фундамент для монополії своєї нечисленної олігархії і закріпити це положення. цей технологічний клас з 2010 року доклав величезні зусилля для завоювання допомоги і захисту у архітекторів економічної і торгової політики в США з метою закріплення своїх досягнень в політичному полі і коректування економічної системи в своїх інтересах. Їх задача — захистити вільний потік даних для збільшення прибутку своєї цифрової торгівлі, тобто повна лібералізація ринкової економіки і використання переваг цього глобального потоку даних поруч з існуванням правових і нормативних пробілів, тобто, що ці компанії неможливо було контролювати і обмежувати у довільному використанні даних, що збільшує їх прибутки.

Таке відбувалось у бутність адміністрації Обами. Усі міжнародні торгові угоди і договори з 2010 по 2016 рік служили інтересам цих компаній та їх цифровій торгівлі як результат зусиль ефективних лоббі (груп тиску), таких як «Інтернет - спільнота» і «Асоціація індустрії комп’ютерів і зв’язку», членством в яких володіють найбільші компанії сектору. Дійшло до того, що багато директорів американських офісів торгових компаній були колишніми посадовими особами іще одного цифрового лоббі — «Альянса компаній-розробників програмного забезпечення», під керівництвом якого була укладена угода між країнами Транстихоокеанського партнерства у лютому 2016 року, що стало першою рішучою перемогою компаній цифрових технологій.

Інтереси компаній, які займаються цифровими технологіями, полягають у тому, щоб бути вільними від будь-яких обмежень оскільки вони хочуть відкрити увесь світ як ринок для себе. Також ці компанії хочуть бути вільними від якої-небудь юридичної відповідальності за збір і обробку даних про мільярди людей — при їх щоденному підключенні до Інтернету — з бажанням націлитись на них як на споживачів і клієнтів цифрової торгівлі. Ця торгівля прагне до відкриття дверей усього світу, її не цікавлять джерело і походження товару, але цікавить розмір прибутку.

Це напряму суперечить інтересам енергетичних, збройних, промислових і харчових компаній, оскільки ці компанії знаходяться під ударами китайської і європейської конкуренції і фінансової кризи 2008 року, яка усе іще не ліквідована, і усе це усугубляється проблемами, викликаними коронавірусною пандемією. Стикнувшись з кризовою ситуацією, вони прагнуть зачинити американський ринок для своїх конкурентів, вдавшись до протекціоністської політики і обмеженню глобалізації.

Їх ставкою для досягнення своїх цілей був президент-республіканець Трамп, і фактично, з тих пір, як він вступив на посаду у 2017 році, він закликав до протекціоністської економічної політики і почав реалізовувати її на практиці. Тому він вийшов із Паризької кліматичної угоди в інтересах енергетичних компаній,відхилив усі заклики до легалізації зброї і вийшов із Договору про Транстихоокеанське партнерство 2016 року до його реалізації, що похитнуло існування технологічних компаній. А переговори по Північноамериканській угоді про вільну торгівлю (NAFTA) між Америкою, Мексикою і Канадою закінчились підписанням документа, який підсилює протекціоністську лінію, яка конфліктує з орієнтацією компаній цифрових технологій, особливо в області захисту джерел кодів і алгоритмів.

Більше того, ця протекціоністська політика підштовхнула Китай до створення і зміцнення своєї великої цифрової стіни («Великий китайський файрвол»), яка не дозволила таким провайдерам, як «YouTube», «Facebook» і «Google», отримати доступ до 700 мільйонам китайських Інтернет – користувачів,у той час як за цим бар’єром китайські компанії, такі як «Alibaba», «Baidu» і «Tansant», процвітали, створюючи передові технологічні послуги, що випереджають американських конкурентів більше аніж на один рівень. Ця протекціоністська політика нанесла болючий удар по американським компаніям, працюючим у сфері цифрових технологій, і володарі цих компаній були одними із найлютіших ворогів адміністрації Трампа і її протекціоністської політики.

Таким чином, інтереси капіталістів, володіючих компаніями цифрових технологій, стикнулись з інтересами енергетичних, збройних, промислових і харчових компаній, а внутрішня обстановка в США перетворилась на арену лютого конфлікту, який вилився у політичний розкол на президентських виборах між кандидатом капіталістичних компаній цифрових технологій — демократом Байденом, і кандидатом капіталістичних енергетичних, збройних, промислових і харчових компаній — республіканцем Трампом. І кожен клас використовує свої власні інструменти для вирішення конфлікту.

Капіталісти в області цифрових технологій вміло використали свої технології на президентських виборах, голосуючи по електронній пошті, а потім використали свою фінансову міць для реорганізації механізмів виборчої кампанії і завоювання народної підтримки. Найбільші технологічні капіталісти на чолі з групою Ілона Маска і велетнями «Oracle» і «Packard» вирішили покинути каліфорнійську Кремнієву долину і перебратись у Техас. Решта прагне перемістити туди свої штаб-квартири, що є сміливим кроком у боротьбі з енергетичними і промисловими компаніями, кістяк електорату яких розташовується як раз на їх вотчині — в Техасі. І нещодавнє зачинення комунікаційних платформ Трампа у соцмережах було нічим іншим, як частиною цього конфлікту.

Що стосується козирів енергетичних, збройних, промислових та харчових капіталістів, то їх «важкою артилерією» є викликаючі жах американські озброєні згуртування,чия чисельність у минулому оцінювалась між 200 та 600 тисячами, враховуючи різкий ріст цього числа за останні роки, причому приблизно четверту частину їх членів складають ветерани і співробітники служби безпеки, як повідомлялось у статті від «NewYorkTimes». Розрахунок був на експлуатацію страху громадянської війни, щоб залякати і подавити цим свої супротивників. Інший їх аргумент — проникнення у державний апарат і адміністрацію, що пояснюється в’ялістю як поліції, так і и служб безпеки у протидії нападу на Капітолій.

Це протиборство і цей конфлікт в інтересах двох класів розділили їх на ворогуючі табори, але найбільш глибинна і небезпечна проблема полягає у самій філософії капіталізму і його дарвінівському способі вирішення конфлікту, згідно якому результатом боротьби інтересів, що стикнулись, повинно стати виживання сильнішого, або капіталізм. Саме ця дарвінівська логіка дає зрозуміти масштаб загрози, гостроту розколу і його розповзання по вертикалі і горизонталі, в елітах і в народі. Це — та обставина, небезпеку якої відчули усі світові держави, тому після вищевказаних подій відбулись заяви британського прем’єр-міністра, канцлера Німеччини, китайців, росіян та ін.

На додаток до дискредитації західної демократії в лиці її домінуючої американської моделі, небезпека того, що відбувається, полягає у ризику відновлення американського сюжету в інших західних столицях, оскільки націоналістичні течії в Європі цілком здатні на такий крок, а культурне банкрутство та ерозія системи можуть послужити вирішальним чинником у цьому.

О, група ідейних політичних діячів, закликаючих до великому Ісламу! О,мусульмани, володарі відповідальності за усе людство!

Проблема Заходу усугубилась і перейшла фазу розкладу і гниття, проте смерть Заходу затягнулась по часу, супроводжуючись кров’ю, відірваними частинами тіл, стражданнями, нещастями, біллю і муками. Прийшов час для вашого благословенного розуму і стратегічного мислення взяти на себе ініціативу, щоб вивести людство із пекла невірного капіталізму. Але це відбудеться тільки у тому випадку, якщо буде виконаний найвеличніший обов’язок — встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва, за допомогою якого ви вирішите усі питання і розв’яжете вузли. Цією державою людство буде насолоджуватись, відчуваючи справедливість, безпеку і благополуччя так, що Земля виведе усе своє багатство, і проллє небо усю свою благодать, і влада Ісламу обійме усю Землю, іншаллах.

 

Газета «Ар-Рая»
Мунаджій Мухаммад
20.01.2021