Ідея і сила є стовпами будь-якої держави. Звідси слідує, що якщо один із цих стовпів почне превалювати над іншим, то держава почне страждати і руйнуватись.
Якщо ж обидва ці чинники будуть гармонувати один з одним, тоді держава буде сильною і успішною. У випадку, коли один із стовпів буде втрачений, держава рухне і зникне.
Діяльність по встановленню великої держави, яка проіснувала майже тринадцять сторіч і яка була номером один на політичній арені світу, Посланець Аллаха ﷺ почав з оголошення самої ідеї і згуртування навколо неї гідних чоловіків. Ця група людей повністю пропиталась даною ідеєю. Більше того, ця група вела діяльність по формуванню громадської думки, громадської свідомості, народної підтримки на користь ідеї. Потім ця група скерувалась у пошуках джерела сили, і Аллах дарував його. В результаті після об’єднання ідеї і сили була встановлена Перша Ісламська Держава в Медині. Далі ця держава почала розвиватись і розширятись, і в результаті її влада досягла трьох континентів світу.
Оскільки сила та ідея поєднались воєдино в Ісламській Державі, це дозволило їй проіснувати стільки сторіч і бути маяком світу.
Коли ж ідея ослабла у серця правителів і звичайних мусульман, а сила почала покидати державу, зовнішні сторони та їх агенти змогли без особливих проблем зруйнувати державу і покласти край формі правління в лиці Халіфату. На розвалинах Ісламської Держави Захід встановив деспотичне правління, яке будується на силі і примушенні. Сьогодні — річниця сторіччя, як деспотичне правління головує над мусульманським світом. Дивлячись сьогодні на існуючі режими в мусульманських країнах, кожному стає очевидним їх слабкість і розклад настільки, що будь-яке сильне потрясіння руйнує їх, тому вони не в змозі устояти перед майбутнім Другим Праведним Халіфатом, заснованим на методі пророцтва.
Якщо поглянути на режими з ідейної сторони, то навіть у свої кращі дні вони у повній мірі не могли опиратись на свої ідеї,вони лише опирались на них частково чи в загальній формі. Проте з плином часу і обставин дані ідеї показали свою неспроможність,непридатність і слабкість. Мова йде про такі ідеї, як патріотизм, арабський націоналізм, баасизм, соціалізм, демократію, секуляризм, поміркований Іслам … Разом з цим, свою брехливість і пороки показали ті, хто просував їх.
Що стосується найважливішої опори існуючих режимів в мусульманському світі, то нею є сила, а точніше — примушення мечем і вогнем. Ці режими опирались на залякування населення за допомогою масових вбивств, тортур, ув’язнень у тюрми, голоду… а також вони опирались на спецслужби. Цим вони змогли зміцнити переконання в народі, що немає порятунку від існуючих режимів. Проте з плином часу серед синів Умми з’явились чоловіки, які встали перед тиранами і сказали їм в обличчя слова істини, вони вразили тиранів своєю щирістю і стійкістю Ці чоловіки запалили іскру надії у серцях мусульман на майбутні зміни і перетворення, а потім трапились революції, які назвали «Арабською весною». І тоді люди побачили на власні очі те, наскільки ламкими і слабкими є правлячі режими. Це дозволило людям відновити упевненість в собі і в своїх силах на перетворення.
Незважаючи на усі спроби самих режимів і Заходу відновити престиж режимів і престиж спецслужб вже за допомогою масових вбивств, арештів і тортур, вони не змогли стерти із пам’яті людей, що режими слабкі і зможуть пасти на протязі одного дня чи тижня. По сей день Умма пам’ятає, як втікав Бен Алі, як був скинутий Хосні Мубарак,яким був кінець Муаммара Каддафі і Абдуллаха Салеха. Тому спроби прищепити людям почуття страху зазнають поразки. Більше того, сьогодні режими бояться людей більше, аніж люди бояться їх. Серед мусульман стало постулатом, що правлячі режими не зможуть протистояти народному гніву, оскільки у них відсутня істинна сила, яка підтримала б їх у критичну мить. Саме тому правлячі режими і Захід різними способами і засобами намагаються відстрочити час ікс, тобто віддалити час, коли Умма збере у кулак усю свою волю або коли частина володарів сили примкне до волі Умми і скине правлячі режими.
Режими і Захід розуміють, що Умма досягла найвищого ступені розуміння необхідності змінень і що вона бачить рішенням своїх проблем тільки Іслам. У першу чергу це штовхає їх підтримати помірковані і крайні рухи, щоб вони довгі роки могли водить Умму за ніс, поки не буде знайдена альтернатива Ісламу. Також режими і Захід розуміють, що Умма вже не відчуває перед ними страх, а отож, питання протистояння може спалахнути у будь-яку мить.
Якщо іще до питання і здатності залякувати Умму ми додамо розкриття планів режиму і Заходу і відсутність необхідної ідеї, навколо якої могли б згуртуватись народи, то стане очевидним те, наскільки нинішні режими нездатні протистояти Уммі і майбутньому Халіфату. З дозволу Аллаха, коли прийде час ікс, то в одній із мусульманських країн буде встановлений Другий Праведний Халіфат.
Структура правлячих режимів мусульманського світу сьогодні підточена черв’яком, тому вони усіма силами намагаються відстрочити свою участь і намагаються якомога довше усидіти у кріслах влади. Проте вони неминуче наближаються до своєму зникненню. Час тече, і його не повернути назад, а отож Умма вже не повернеться до стану колишнього страху перед змінами, а режими вже не зможуть нав’язувати у повній мірі свою волю.
Отож, як тільки, з дозволу Аллаха, буде встановлений Халіфат, режими та їх приспішники не знайдуть нічого кращого, аніж втеча, щоб не предстати перед судом Умми. Так, сьогодні режими бажають усидіти на своїх місцях, використовуючи для цього усе можливе, але це — усього лише їх мрії, не більше, оскільки незабаром грядуть кардинальні зміни в мусульманському світі.
Газета «Ар-Рая»
Бахір Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Палестині
26 Раджаба 1442 р.х.
10.03.2021 р.
