Хіджра господина людства

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Дев’яносто років назад по хіджрі видатний вчений і засновник Хізб ут-Тахрір шейх Такиюддін ан-Набхані, нехай змилується над ним Аллах, написав статтю, опубліковану в газеті «Аль-Джаміа аль-іслямія» №515, випущеної 1 Мухаррама 1353 року по хіджрі, що відповідає 15 квітня 1934 року.

Ми ж побажали опублікувати його статтю у цьому номері газети «Ар-Рая» з нагоди приходу нового року по хіджрі:

Арабські лідери квапились на зібрання. Вони готувались укласти важливу для них угоду. Між ними розгорілись суперечки. Конфлікт загострився. Піднялась буря розмов і діалогів. Що вони зроблять з Мухаммадом, справа якого так бентежить їх? Вони зрозуміли велич його заклику, відчули, як світло нової релігії знищує їх омани, як полум’я істини спалює їх брехню. Якщо вони дадуть спокій Мухаммаду, то їм прийде кінець. Вони втратять своє майно, якщо будуть безпечними до ньому. Із їх вуст почало виходити зло. Їх роти наповнились лавою. Від них посипались пропозиції подальших дій.

Вони готові були жертвувати, щоб тільки позбутися від свого кошмару. Першим був готовий кинутись у смертельне полум’я Абу Джахль, оскільки він більше усіх боявся втратити свою славу. Він встав на зібранні і сказав, що його лють заспокоїться тільки тоді, коли вони покладуть край справі Мухаммада. Потім він запропонував вибрати від кожного племені по юнаку, щоб усі вони чекали біля двері Мухаммада, а коли він вийде — вдарили його одночасно своїми мечами.

Так, на його розсуд, кровна помста розсіється між усіма племенами, і мстити буде нікому. Як тільки почалась злобна промова Абу Джахля, люди в залі залікували від радості, оскільки почули думку, яку давно шукали. Підтримавши цю думку, учасники зібрання розійшлись. Озброївшись мечами, відібрані юнаки направились до дому Мухаммада. Але до нього зійшло Одкровення, і він дізнався про змову. Йому було наказано здійснити хіджру (переселення) до ансарів в фортецю Ісламу, де релігія набуде сили, щоб висвітлювати шлях усьому світу. Мухаммад встав зі свого ліжка в останню частину ночі, взяв купку землі і підійшовши до очікуючим його юнакам, насипав її їм на голову. Після цього їх охопила дрімота, і вони заснули. Посланець Аллаха (с.а.с.) пройшов між ними і поквапився до своєму другу Абу Бакру, і вони разом вирушили в Медину.

Юнаки прокинулись лише вранці, і, усвідомивши, що вони усе проспали, тут же увійшли в дім і побачили в ліжку Алі. Вони поквапились донести усім невіруючим про те, що Мухаммад пішов. Їх лідери покликали до себе найсміливіших із числа арабів. Потім вони кинулись шукати його серед гір, пагорбів і долин. Вони шукали того, хто наважився кинути їм виклик. Вони жадали відрубати йому голову, але їх мріям не судилося збутися. Після тривалих спроб знайти Мухаммада вони розчарувались. Декілька разів вони знаходили слід, але все одно не могли наздогнати втікача. Вони пройшли печерою, в якій укрився Мухаммад зі своїм другом. Аллах обернув їх підступи проти них же. Він був зовсім поруч з переслідувачами, але Аллах уберіг його.

Як тільки голоси переслідувачів вщухли, а самі вони зникли з поля зору, Мухаммад сказав своєму другу: «Чи не говорив я тобі, щоб ти не сумував, адже Аллах з нами?». Два друга вирушили у дорогу, і в їх серцях не було ані краплі страху. Вони не сумували через побоювання. Отож, вдалині вони побачили фортецю мусульман — місто ансарів і почули піснеспіви. Радості мединців не було меж. Мухаммада зустрічали вигуками привітання під гуркіт барабанів. Серця людей переповнились почуттями, і вони співали нашід: «Зійшов Місяць над нами». Він вирішив зупинитись там, де опуститься верблюд. Потім він негайно взявся підносити славу і велич арабів. Він посадив саджанець релігії і зростив могутнє дерево, плоди якого приносили користь мусульманам і усьому світу на протязі довгих сторіч.

Найвидатніший реформатор взявся рятувати людство від омани і брехні, від відсталості і дикості. Він поверг невігластво і показав людям праведність, знання і добро. Він приніс ліки від усіх хвороб. Він воював з курайшитами до тих пір, поки вони не залишили свої омани і невігластво і не прийняли Коран. Решту ж арабів він закликав до істини і світлу. Такі плоди принесла хіджра. Ми радіємо, згадуючи хіджру, і пам’ятаємо найвеличніший день в нашій історії. Починаючи з хіджри, мусульмани набули знання і сили. Тоді уперше було піднято стяг Ісламу і слава мусульман розійшлась по усьому світу. Хіджра нагадує нам про перемогу істини над невір’ям.

Нам треба згадувати цю велику подію на початку кожного року, і навіть святкувати її як найвеличніше звершення в історії мусульман. З хіджрою у Іслама з’явилась міцність і сильна опора. С хіджрою пошарпані араби набули слави і величі. Тому варто пам’ятати цю подію. Адже араби виправлять своє положення тільки завдяки тому, завдяки чому виправили своє положення перші мусульмани.

 

Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Такиюддін ан-Набхані

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая