Сьогодні серед людей поширюється ідея, що усе знаходиться в руках держав, які визначають міжнародну політику, і ми нічого не можемо вдіяти.
Народна база положення не змінює, і лояльний лідер повстанців теж не може порушити червоні лінії, тому що у цьому випадку йому доведеться стикнутись з міжнародною політичною системою, яка відстоює угоди і стоїть за зв’язаними з нею озброєними формуваннями, які перетворились на інструмент змови проти революції Шаму в руках ворожих країн.
Деякі дійшли до таких переконань, коли побачили, що обезголовлена революція Шаму замість народної бази почала опиратись на тих, хто її обезголовив і плете змови проти її синів, і що від цих змовників не очікується допомоги для революції, а максимум, на що можна розраховувати, це на покарання вбивць народу.
Звідси ми повинні розглянути три аспекти проблеми: перший стосується мотивів нинішнього «протеже» повстанців, другий — можливості одужання революції і повернення її в лоно народу, а третій — методика відновлення і розвитку здоров’я революції.
Що стосується першого аспекту, тобто міжнародної політичної системи, яка поквапилась прийняти революцію під свою опіку, то вона зробила це тільки для того,щоб ця революція не досягла своїх цілей, що загрожують інтересам даної системи. Вона поквапилась приборкати її і примусити увійти під свій контроль і управління, тому що вона не змогла загасити революцію військовою силою, використаною її агентом Башаром Асадом.
Якщо б революціонери усвідомили це слабке місце свого ворога, вони могли б плавно перейти до другому аспекту, який стверджує ідею про їх здатність вирвати революцію із рук ворога, якщо вони усвідомлюють свої сильні сторони, в яких ворог примусив їх зневіритись, а потім підсилив ілюзію і переконав їх в тому, що вони не можуть вийти з-під його опіки і управління.
Можливість виходу існує, тому що супротивник досі не зміг погасити революційний рух.
Що стосується того, як вибиратись з-під парасольки міжнародної спільноти в нинішніх обставинах, коли народ оплутаний спрутом отруйних ідей, що заполонили їх увагу, таких як ідея дружби міжнародної спільноти з нами, або ідея спільних інтересів між нами і цією спільнотою, або ідея про те, що міжнародна спільнота прагне зберегти нашу кров, або ідея про те, що революції не можуть набути успіху без зовнішніх союзників, як і інші подібні підступні ідеї, які транслюються в оточенні народної бази революції за допомогою супутникових каналів, звертань загонів до сирійців, проповідей лояльних ним шейхів і представників ЗМІ... Отож, який є вихід в умовах поширеності усіх цих ідей? Вихід починається з просвіти людей про шаріатську постанову, яка забороняє кидатись у руки Заходу і покладатись на нього. Всевишній Аллах говорить:
وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ اللَّهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ
«Не схиляйтесь на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів і помічників, окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:113).
Деякі можуть подумати, що цей вислів є гіпотетичним, умоглядним і непрактичним, але ми говоримо: протиставити місіонерській ідейній навалі можна тільки подібну ідейну боротьбу, ідеї повинна протистояти ідея, політику повинен протистояти політик. Ця ідейна складова буде першою ланкою методики виходу із західного капкана,з неї повинна початись друга ланка, яка дасть визначення революції після того, як її поняття було затуманене обманкою «друзів революції» та їх агентами із числа лідерів угрупувань, «шаріатських», авантюристів і шоуменів. Цього правильного визначення буде досить, щоб розпізнавати п’яту колонну і викривати цих ворогів революції всередині країни і за кордоном. Це стане пунктом плану, згідно якому народна маса зможе притягувати до відповідальності тих, хто її зраджує.
Отож, прийняття народом визначення революції як корінного революційного змінення існуючої системи і введення альтернативної системи підірве вплив міжнародної політичної системи з самого її заснування, оскільки вона є спонсором і батьком режиму, проти якого піднялась революція. І якщо дане визначення буде прийнято, а разом з ним — і константи революції, це направить боротьбу в правильне русло, а саме: це боротьба — за існування, а не за дрібні поступки, боротьба між добром і злом, а не компроміс між добром і злом, боротьба з міжнародною політичною системою, а не тільки з її жалюгідним стражником, таким як Башар Асад.
Але якщо ми не усвідомлюємо реальність таким чином, то незабаром прийде день, коли ми будемо аплодувати перемозі нашого ворога, думаючи, що перемогли самі!
До цієї миті докладається формування громадської думки, яка криміналізує будь-якого, хто закликає міжнародну спільноту до втручання, і вважає його ворогом революції і справжнім партнером режиму.
Що стосується третьої ланки, без якої неможливо обійтись, то це нагальна необхідність набуття народної бази і організації її рядів за видатними особами, молоддю, впливовими, щирими і свідомими особистостями, які дали революції правильне визначення і визначили усі її константи, що полягають у наступному:
1. Скинення режиму з його конституцією, структурою і символами.
2. Розрив співпраці з невірним Заходом.
3. Встановлення у владі альтернативної системи, яка виходить із віри народу Шаму, яка годиться для того, щоб Аллах прийняв справи людей, гідною тих жертв, які вони принесли не для того, щоб створити іще один режим, маріонетковий міжнародній політичній системі.
Відродження народної бази означає, що його представники відкидають менталітет наслідувача — «який заворушився після того, як інші заворушаться»! Адже цей менталітет не є менталітетом революціонера, який може радикально змінити, а швидше, пораженським менталітетом, який перетворює свого носія в наслідувача, що не досягає цілей революції з причини безініціативності і відсутності принциповості.
Отож, кожен член цього народного організму повинен бути свідомим і таким, що несе свої обов’язки, а також розуміє, що його зволікання і мовчання створять режим, який буде агентом міжнародної політичної системи, від якої нелегко буде здихатись в найближчому майбутньому. Кожен повинен розуміти, що революція без проекту подібна пір’ячку у повітрі, яке підкидується вітром, і подібна спиці в колесі Заходу, яка обертається разом з ним, куди б він не повернувся. Це виходить із ісламської віри і виходить із точних концепцій поняття революції та її констант. Кожен повинен розуміти, що напівреволюції мертві, що ціна, яку доведеться заплатити за змінення, сьогодні набагато нижча, аніж ціна за змінення завтра, і що немає напівреволюції і не має половини Ісламу.
Газета «Ар-Рая»
Мустафа Сулейман
25.08.2021
