Один із незаперечних фактів, що став аксіомою, з якою згодні люди усіх рас, мов і культур, полягає в тому, що не може бути держави, армії, партії чи групи без свого керівництва, яке організує його справи.
І, незважаючи на те, наскільки це керівництво авторитетно і високопоставлено, його дії приводять підопічних до одному із двох варіантів: або до успіху і безпеки, або до поразки і загибелі.
Наведемо щодо цього два приклади із життєпису нашого Пророка ﷺ:
До Абу Джахля, лідера курайшитів, дійшли новини про Абу Суфьяна, який вів курайшитський караван з грошима і товаром із Шаму, що Посланець Аллаха ﷺ разом з загоном мусульман вийшов у пошуках цього каравану. Абу Джахль зібрав армію у тисячу або більше людей і вирішив виступити на захист каравану. Через короткий час Абу Суфьян послав повідомлення, що він повів караван по узбережній дорозі, чим убезпечив його. Проте Абу Джахль не відклав похід і наполіг на зустрічі з мусульманською армією.
Утба ібн Рабіа, один із старійшин курайшитів, прийшов до нього і його оточення і сказав: «Залиште Мухаммада і те, до чого він закликає. Якщо він візьме верх над арабами, то його влада — це ваша влада, а його слава — ваша слава. А якщо араби візьмуть над ним верх — то це те, чого ви бажаєте. Що стосується нашого каравану і майна, то вони практично повернулись до нас, так що пов’яжіть мені голову (тобто вчиніть так, як я сказав)». Вони ж відповіли: «Утба злякався». Абу Джахль відкинув пропозицію Утби, був упертим і не послідував його пораді. Він думав, що знищить Пророка ﷺ.
Армія Мекки вирушила під головуванням Абу Джахля, і разом з нею пішов і Утба, який тільки-но радив Абу Джахлю не висуватись. Реальність цих лідерів була схожа на реальність мусульманських правителів сьогодні: вони — аутсайдери, вони заклопотані лише показухою, своїм авторитетом і шлунком. Їх війна проти заклику Пророка ﷺ була заснована на дрібних мотивах, оскільки цей заклик ніс загрозу їх особистим інтересам і торгівлі, і вони більше усіх вилучали вигоду із існуючого режиму і були зацікавлені в тому, щоб зберегти усе як є, щоб керівництво не перейшло від них до іншим.
Армія вирушила на поле битви, і Абу Джахль промовив відомі слова, які виявляють його безуспішність, дурість, безрозсудства і недбалості: «Якщо ми битимемося з Мухаммадом, то ми переможемо. Якщо ж ми битимемось з Аллахом, то ніхто не зможе перемогти Його. О, Аллах! Того із нас, хто перебуває в омані, зламай цього ранку»! Цією мольбою він бажав ввести народ в оману, приховуючи правду і скеровуючи його почуття до того, що він хоче, хоча він точно знав, що саме він перебуває омані, а Мухаммад — на істині. Результатом була нищівна перемога мусульман і ганебна поразка курайшитів. Це приклад невдалого лідерства.
Що стосується прикладу успішного лідера, який мислить прогресивно і відповідально, заклопотаний тими, хто з ним, і тими, хто стоїть за ним, з точки зору збереження їх життів, честі і майна, то це лідерство Пророка ﷺ в завоюванні Мекки. Він зачинив Мадину для відвідувачів, щоб засекретити плануємий похід, мобілізував воїнів, спорядив їх і приховав інформацію про кінцевий призначення. Потім він вийшов не у напрямку Мекки, розгорнув свою армію в дорозі, змінивши напрямок так, що навіть його сподвижники не були в курсі того місця, куди він збирався. Вийшло так, що Мекка нічого не підозрювала про мусульманську армію, поки не виявила її біля своїх воріт, у неї не було часу підготуватись до опору, тому що було занадто пізно.
Мусульманська армія тріумфально увійшла в Мекку у якості завойовника при мінімальних зусиллях, часі і витратах: не було ніякої битви чи опору з боку народу Мекки, оскільки він впав у її руки.
Це — успішне керівництво, представлене керівництвом Пророка ﷺ. Серйозна і ретельно вивірена тактика керівництва привела до завоювання Мекки і оберненню її народу в Іслам.
Отож, це керівництво, як успішне, так і провальне, на сучасній мові називається політичним керівництвом, оскільки саме воно управляє військовими, управляє справами підопічного йому суспільства, піклується про його інтереси, планує і організує дії, які забезпечують благополуччя тих, хто підкоряється цьому керівництву. Зараз ми переживаємо революцію Шаму, та й взагалі, ми як ніколи потребуємо успішного політичного керівництва, яке боїться Аллаха, вміє вести військових і громадянських осіб до благополуччя і приведе революцію Шаму до безпеки. Нам не треба політичне керівництво, створене руками Заходу, таке як світська коаліція, або комітет по веденню переговорів, або тимчасовий уряд порятунку, які слідують вказівкам своїх спонсорів, ведуть нас до загибелі і знищенню нашої революції.
О, наш народ в Шамі! Нижче перераховуються три основних якості, якими повинно володіти політичне керівництво, гідне того, щоб ви підтримали його і встановили на місце вашого нинішнього керівництва,яке поставило вас під загрозу і нехтує вашими принципами, не переймається вашими стражданнями і вчиняє з вами грубо і несправедливо:
Перше: щоб воно було носієм зрозумілого і ясного проекту, витікаючого із переконань Умми, який воно їй надає і пропонує усім прошаркам суспільства здійснювати цей проект і працювати над його ствердженням, а його прибічники не приховували своїх облич і ідей, не змінювали свою окраску під обставини, обманюючи вас, вводячи в оману і відволікаючи вас від мети вашої революції. Навпаки, вони повинні іти разом з вами в вашому проекті до кінця, проходячи «крізь вогонь і мідні труби».
Друге: це керівництво повинно складатись із ваших синів, яких ви знаєте, знаєте їх поведінку і принциповість, випробувавши їх на протязі усієї революції, щоб вони були із тих, хто не купується за гроші і хто не підкоряється ворогам в обмін на спонсорську «допомогу», не спотворює істину і не торгує кров’ю мусульман. Вони повинні бути обізнаними про міжнародну політику і розуміти події, які відбуваються всередині країни і за кордоном, і поруч з цим повинні бути вірними ісламським и принципам і не відхилятись від них за будь-яку ціну.
Третє: вони не повинні бути зв’язані з якою-небудь «дружньою» або ворожою державою, «співчуваючою» чи воюючою, і вони не приймають ніякої підтримки чи допомоги від кого-небудь, окрім вас і своїх родичів, щоб ця допомога була без «червоних ліній» або умов, і щоб вони вели свої і ваші справи згідно з постановами Ісламу, не приймаючи що-небудь, що суперечить Ісламу, і не залишаючи який-небудь закон Шаріату в стороні, не роблячи у цьому поступок, чим би вони не займались: чи укладають перемир’я, угоду чи роблять яку-небудь дію.
Будь-яке керівництво без вищеперерахованого — його реальність і результат сумно відомі. То, хто ухопився за вервь Аллаха, не розчарується і не програє, тому що в цьому полягає порятунок, полегшення після лих і нещасть, і це компас для загублених і заблудших, а ісход усіх справ буде тільки на користь богобоязливих.
Газета «Ар-Рая»
Нуруддін аль-Хаврані
04.08.2021
