Результати тривалих війн часто дають людству багатий матеріал, із якого можна вилучити багато уроків і повчань.
Людина повинна вибрати із цього матеріалу ті результати, які несуть практичну користь, зводячи їх в статус отриманих шляхом досвіду фактів, із яких можна вилучити найважливіші висновки і істини в політичному і історичному контексті, щоб вони принесли користь суспільству в його відродженні, набутті незалежності і звільненні.
Війна в Афганістані є хорошим прикладом для виведення таких фактів, оскільки вона мала місце між зарозумілою наддержавою, що підтримувалась її лицемірним міжнародним і регіональним альянсом, з одного боку, і простим і скромнім ісламським рухом, який не знайшов нікого, хто підтримував би його, окрім свого бідного і задавленого народу.
Факт 1: великі сили можуть бути повержені малими силами, які мають волю до боротьби.
Крупні держави, озброєні сучасною смертоносною зброєю, такі як Америка, можуть бути повержені незначними у матеріальному обчисленні силами, як «Талібан», але їх істинна сила проявляється в волі, рішучості і терпінні. Принижений вихід американців із Афганістану, в повному змісті слова, є прикладом поразки і втечі від незначної матеріальної сили. І Байден признався в цьому,коли сказав, що у нього не було іншого вибору, окрім як піти, додавши: «Те, що ми бачимо зараз, доводить, що ніяка військова сила не може змінити хід подій в Афганістані, який відомий як цвинтар завойовників».
Факт 2: маріонеткові сили — це ламкі сили, які швидко розтрощуються.
Маріонеткові сили завжди ламкі і швидко падають, незалежно від того, наскільки вони накачані зброєю і спорядженням, наданим їм, просто тому, що у них немає своєї народної бази, на яку можна опертись, адже вони опираються на зовнішню колоніальну базу. Ця сила є найманою силою, чуждою організму нації ; силою, яка зрадила Аллаха і Його Посланця ﷺ, зрадила свій народ і Умму. Цим пояснюється швидке падіння маріонеткового афганського уряду і втечу його голови Ашрафа Гані, який залишив державу напризволяще бойовикам «Талібану», до боротьби проти яких він завжди закликав. Ці сили чисельністю в 300 тисяч солдатів випарувались, не показавши якого-небудь вагомого згадування опору, перед бійцями «Талібану», які складають менше половини від їх числа.
Факт 3: збереження ісламської ідейної міці і відсутність відходу від неї — головна причина перемоги і виживання.
Присутність ісламської думки в русі — навіть якщо вона обмежена — і її постійність в цьому допомагає йому вижити і вистояти. Що є головною причиною перемоги. Рух «Талібан» продовжує шукати ісламські знання, навчати своїх членів і людей, які перебувають під його владою, чи змішуючи її з західними концепціями.
З іншого боку, рухи, які відмовились від своєї ісламської культури і спробували примирити Іслам і західну культуру, іти в ногу з колоніальною культурою під приводом оновлення і сучасності, починаючи з рухів Мухаммада Абдо і Джамаль ад-Діна Афгані, закінчуючи рухом «Нахда» в Тунісі — усі вони розсипались і зникли, їх підсумком стало виродження.
Факт 4: вербальні гасла свободи, демократії, плюралізму, сучасності, розширення прав і можливостей жінок, а також прав людини — це ніщо інше, як велика омана в процесі звільнення і перетворення, що не має ніякої цінності.
Запуск цих оманливих гасел скерований на стримування процесу звільнення і відволікання руху від досягнення своєї цілі. Стало ясним, що це усього лише ілюзії, що не впливають на серйозний рух, який не буде звертати увагу на такі фальшиві гасла. Америка в своїх переговорах з «Талібаном» навіть не згадувала про них. Такі гасла просуваються тільки в інтелектуально несталому рідкому оточенні, яке приймає ті форми, в які його помістять інші. Що стосується «Талібану», то тут немає на них попиту, і Захід розуміє це.
Факт 5: хороша турбота про справи людей з боку руху підсилює громадську підтримку, розширює її і збільшує значущість руху в народній масі. А погана турбота відштовхує народну базу, робить її більш роз’єднаною і ворожою.
Безперечно, прояв доброти до людей, турбота про їх справи, захист їх майна і честі, застосування до них постанов Шаріату справедливо і неупереджено збільшує визнання руху в масах, перетворює їх в справжній «інкубатор» для нього. В той час як погана турбота і помста проти людей, які суперечать руху своєю думкою, позбавляють рух народного тилу і підтримки населення, серед людей виникає ворожість і обурення. Якщо рух проявляє хорошу турботу про інтереси суспільства, то люди приймають цей рух і задоволені його керівництвом, навіть якщо не згодні в чомусь з ним в переконаннях і ідеях. А якщо вони бачать з боку руху ігнорування своїх проблем, то вони його відкидають і налаштовуються вороже, навіть якщо вони згодні з ним ідейно.
Можливо, «ІДІЛ» є яскравим прикладом поганого догляду за територіями, які даний рух захопив в Сирії і Іраку, перш ніж був вигнаний із них. Люди на цих територіях так і не стали народною базою для «ІДІЛ» і не захищали його, незважаючи на його ісламську риторику. Тому що, хоча «ІДІЛ» і називав себе Халіфатом, про який мріяли люди, але усі відчували візуально, до якої міри жорстокості і помсти проти інакодумців дійшло це угрупування, арештовуючи і вбиваючи людей за підозрою.
Це підтверджує, що рух не повинен відхилятись від ідей Ісламу, а також змінювати або робити поправки своїм концепціям під приводом схвалення меншостей або співучасті в правлінні з тими, чиї ідеї суперечать Ісламу. Люди приймуть ісламське правління. Навіть якщо будуть невірними, при умові того, що воно буде запроваджене разом з турботою про людей.
Факт 6: міжнародні норми нав’язуються сильними світовими державами. Тобто, вони не міжнародні, а приватні. Тому ці норми повинні бути замінені за допомогою мудрості чи силою, якщо вони суперечать Ісламу.
Міжнародні правила не варто розглядати як універсальні постулати,які не змінюються і не мають альтернативи. Навпаки, необхідно провести роботу по їх викоріненню з першого дня приходу руху у владу, оскільки невірні держави розуміють тільки мову сили і підкоряються тільки силі. Рух «Талібан», який взяв під свій контроль Афганістан, безперечно, став сильним рухом, тому що він взяв під свій контроль усі компоненти держави і тому що разом з ним — не тільки його народ, але і півтора мільярди мусульман, які підтримали б його, якщо б він скасував несправедливі міжнародні закони, нав’язані невірними колонізаторами мусульманам. Найбільш небезпечними із них є закони, які стосуються кордонів, що розділяють народи однієї Ісламської Умми.
Наприклад, кордони, проведені англійськими колонізаторами для Афганістану, ізолюють і відокремлюють його від свого природного простору, що простирається на сусідні країни. Таким чином, вони відрізають Афганістан від джерела його сили, обмежуючи вузькою географічною зоною, щоб тримати його слабким і ізольованим від його природного ісламського оточення в Пакистані і країнах Середньої Азії.
Лінія Дюранда, яка окреслює кордони Афганістану з 1893 р., не повинна визнаватись. Необхідно розпочинати роботу по її скасуванню. Цей кордон був утверджений міністром закордонних справ Великобританії для британського уряду Індії майже сто двадцять років назад, щоб Афганістан залишався буферною державою між Росією і Великобританією в той час. Але сьогодні реальність інша, і Індія більше не британська. Разом зі зміненням реальності повинні змінюватись і довільні кордони,які намальовані іноземцем і розділяють країни регіону, обриваючи зв’язки між ними.
І на завершення наша порада талібам — активізувати свою дипломатію на предмет переходу зі своїми сусідами в Пакистані і країнах Середньої Азії на нові ісламські норми, засновані на єдності країн одного ісламського регіону, який годиться для створення ядра глобальної ісламської держави Халіфат.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Хатавані
01.09.2021
