بسم الله الرحمن الرحيم
У цьому році між офіційними особами Саудівської Аравії і Ірану — двох головних суперників Близькому Сході — була зафіксована велика кількість проведених спільних зустрічей, аніж коли-небудь, а саме — за останні п’ять років.
На протязі року Багдад провів чотири зустрічі між саудівськими і іранськими офіційними особами, а п’ята зустріч пройшла за лаштунками засідань Генасамблеї ООН в Нью-Йорку, що свідчить про відлигу в напружених відносинах між двома країнами.
На тлі загострення відносин між двома країнами після винесення вироку саудівською владою про страту шиїтського релігійного діяча Німра аль-Німра і подальшого нападу іранських демонстрантів на посольство і консульство КСА в Ірані в 2016 році Ер-Ріяд об’явив про розрив відносин з Іраном. З тих пір напруженість між КСА та Іраном загострилась, і розбіжності між двома країнами збільшились по усім регіональним питанням, особливо по Ємену, Сирії і Лівану. Але, здається, що в останній час трапились деякі змінення у їх відносинах, особливо після заяви наслідного принца КСА Мухаммада ібн Сальмана, який виразив надію, що «переговори з Іраном призвели до дієвим результатам у зміцненні довіри і відродження двобічних відносин».
Щоб зрозуміти суть конфлікту і характер зустрічей, ми повинні більш уважно подивитись на політику Америки в регіоні. З часів іранської революції тільки адміністрація Обами більше решти інших розв’язала руки Ірану у відношенні сусідніх країн. Ця політика стала відома як «іранська роль» по єменському і сирійським питанням, до того ж в стороні не залишились Ірак і Ліван. Америка пішла на цей крок через політичні причини, які склались на користь Ірану, а також у зв’язку зі слабкістю американських агентів в регіоні і відсутності її впливу на деякі інші країни.
Таким чином, карта Ірану виступає у якості рішення усіх проблем регіону і їй необхідно зіграти в повному обсязі. Саме це послужило причиною для адміністрації Обами вирішити проблему Ірану і закрити питання його ядерного досьє. Іран втрутився в Сирію, Ірак і Ємен, а також значним чином вліз у Перську затоку, включаючи Саудівську Аравію, коли при владі перебував Абдуллах Аль Сауд. Іран тіснив інтереси сіоністського утворення і країн регіону, що відбувалось зі схвалення Америки, яка на усе це дала зелене світло. Але з початком подій, відомих як «Арабська я весна» (що в розумінні Заходу становило собою небезпеку в виді «ідеологічної і стратегічної загрози»), це примусило Америку швидко і масштабно реагувати на змінення в регіоні і вживати певних заходів, значним чином розв’язуючи руки Ірану.
У своїй відповіді на питання амір Хізб ут-Тахрір, видатний вчений Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, нехай береже його Аллах, сказав: «Що стосується нових виняткових причин, то це «Арабська весна». Америка стикнулась з небезпекою нового виду. Повстання «Арабської весни» спалахнули в Тунісі, Ємені, Єгипті, Лівії і Сирії раптовим чином, і Америка не була готова захищати свій вплив перед цими народними повстаннями, які смертельно загрожували її впливу. Америка не може використовувати війська для захисту свого впливу через ті розлади, що переживає американське суспільство з причини іракської проблеми, як і не має достатніх сил на місцевому рівні, які б належним чином захищали її вплив, а її найважливіші агенти в регіоні — правителі Єгипту і Сирії — опинились під вогнем повстання і революції.
Тому у Америки одразу ж виникли нові і надзвичайні мотиви, які вимагають повномасштабного використання Ірану. Тоді Іран скерувався придушувати революцію в Сирії і підсилив підтримку підконтрольної йому ліванської партії, щоб запобігти переходу революції на Ліван після подій в Тріполі і Сайді. Також він підсилив підтримку своїх прибічників в Бахрейні і Ємені, щоб встановити там американський вплив за рахунок Британії на тлі революцій, які відбуваються. На тлі цих нових американських мотивів роль Ірану набула жахливого характеру гнізда розбрату в регіоні. Ця американська політика призвела до публічної огласки американсько-іранського зближення. ЗМІ заговорили про американські поставки вантажів літаками в Іран після ядерної угоди і комерційних контрактів з компанією «Boeing», а також про зустрічах американських офіційних осіб з європейськими банками з питань спрощення взаємовідносин з Іраном і усунення побоювань цих банків відносно американських санкцій».
Після повернення Саудівської Аравії в обійми Америки і невдач Ірану з деякими справами, включаючи Сирію, і відносної стабільності агентів Америки в регіоні, усе це примусило США вдатись до різновиду використання важелів впливу і ролей і розподілити їх серед своїх агентів. Іран більше не єдиний, хто повинен зберігати усі папки з файлами, і він більше не знаходиться в тому положенні, в якому він опинився з причини змінення політичної ситуації в регіоні, де головними силами стали регіональні держави, такі як Саудівська Аравія, Єгипет, Туреччина і Іран, кожна із яких перебуває під впливом Америки і підкоряється її рішенням. Нові обставини вимагають різноманітних джерел рішень, збільшення важелів впливу і ролей.
Отож, встало питання боротьби між важелями, хоча в дійсності — між деякими кейсами. Але ця боротьба між важелями впливу не відбудеться по деяким важливим причинам, одна із яких — відсутність прямого військового протистояння між ними. І навіть якщо стан справ погіршиться і якщо між важелями цих агентів трапиться зіткнення, воно буде далеко від прямого військового зіткнення. Це з одного боку, але є і інший бік: він полягає в тому, що боротьба знаходиться під контролем американських інтересів в такій мірі, що вона не зачепить їх. Після схвалення Америкою політики різновиду важелів і розподілу ролей відносини між важелями повернуться в нормальне русло для втілення американської схеми без заперечень, і усі будуть злагоджено працювати по заданому сценарію, не заважаючи іншим грати свою роль. Звідси ми можемо зрозуміти реальність боротьби, яка була у часи Абдуллаха Аль Сауда, і її відмінність з сучасним світом з Іраном.
Перший — це політична боротьба між важелями двох сторін, а не однієї, але у сучасному світі ця боротьба ведеться під контролем однієї сторони з політикою різновидів джерел і ролей. Відновлення відносин між ними, безперечно, означає буквальне здійснення плану Америки в регіоні, тим більше, що Америка зараз зайнята Китаєм і хоче піти із регіону, розподіливши ролі між країнами, які підкоряються їй, таким чином, щоб її інтереси зберігались в повній мірі, а це вимагає зустрічей для координації співпраці і скасування ворожої політики.
Про це говорилось у відповіді аміра, нехай береже його Аллах, від 06.10.2021: «Америка готується піти з Близького Сходу і довірити справи своїм агентам і тим, хто з нею на одній хвилі, щоб присвятити себе Китаю». Усе це дозволяє нам зрозуміти, чому відновлення торгових відносин служить початком великої політики Америки, і, можливо, нещодавнє скасування страти для повнолітніх і пом’якшення вироку Аль-Німру і його звільнення із в’язниці були передмовою і ясним посланням Саудівській Аравії Ірану.
Газета «Ар-Рая»
Хасан Хамдан
03.11.2021
