Питання відокремлення релігії від життя виникло у той час, коли гніт представників Церкви поширився в Європі. Необхідно було покласти край цій несправедливості, і тоді вчені і мислителі повстали проти церковної системи. Згідно західним джерелам, конфлікт між двома групами призвів до мільйонів жертв. Цей конфлікт закінчився компромісом, який полягав в тому, щоб виключити релігійну владу із життя суспільства. На основі цього компромісу вони прийняли ідею відокремлення релігії від життя, що людина сама встановлює для свого життя закони і систему. З тих пір релігійні закони не здійснювали істотного впливу на громадське життя і державу.
Своїм рішенням відокремити релігійну владу від світської вони поставили закони, які виходять із людського розуму і забаганок, вище релігійних законів. Інакше кажучи, зв’язок між Творцем і створіннями був розірваний з боку людей. Для них було б краще знаходитись в пошуку більш міцного і кращого зв’язку між небом і землею, адже вони з самого початку не відкидали його. Слідуючи пророкам і посланцям, вони неминуче прийшли б до тому, що Всевишній Аллах після Іси (а.с.) послав Мухаммада ﷺ з вічним Посланням для упорядкування відносин людини зі своїм Творцем, з самою собою та з іншими людьми. Вони б виявили, що Всевишній Аллах зробив Мухаммада ﷺ печаткою пророків і посланців, щоб людство ніколи не впало в ідейне і законодавче замішання. Проте цим своїм компромісним рішенням вони віддали перевагу розуму і взяли до уваги тільки це відчутне життя. Вони відкинули релігію, Одкровення і сокровенні знання.
Найбільш очевидний недолік цієї легковажної ідеї «відокремлення релігії від життя» — протиріччя здоровому глузду, і це є нездатністю надати відповідь на три основних питання «Звідки прийшла людина? Навіщо вона живе? Куди вона слідує?». Дана ідея нездатна надати відповіді, які переконують розум, відповідають природі людини і наповнюють серце заспокоєнням. Через свою нездатність надати відповіді секуляризм дозволив для себе ображати релігії і святині, порахувавши це своєю спадщиною після вирішення конфлікту з Церквою. Секуляристи виправдали для себе усі червоні лінії, перетинати які неприпустимо для людини, яка бажає гідно влаштувати своє життя і зустріти свого Творця хорошим чином в Судний день.
Після того, як релігія ослабла в серцях людей, напад на неї став легкою справою і відбувався без особливих наслідків, оскільки вигадані людиною закони не передбачали покарань за це, як і не передбачали в якій-небудь формі захист релігії. Релігійні люди стали найнижчим прошарком суспільство, вони були принижені і виключені із громадського життя. Виникло напруження між мислителями і священнослужителями, з’явились ідеї відокремлення життя від Церкви, ідеї свобод і багато іншого; ми не будемо перераховувати усі досягнення Заходу, а обмежимось тільки найважливішим. Найбільш видиме змінення — це надання людям свободи у виданні законів для себе і вибір правителя із числа народа, і це вони назвали демократією.
Ця ідея спіткала Захід і тих, хто послідував за ним із числа немусульманських народів. Що стосується мусульман, то вони виявились в якійсь мірі захищені від таких порочних змінень, поки мали свою державність. Потім, після послаблення позицій і руйнування Османського Халіфату, вплив і авторитет Ісламу серед невіруючих були підірвані. В результаті капіталізм та його вчення проникли в наші землі і вплинули на закони, образ життя і поведінку мусульман. Невіруючі перші посягнули на ісламські цінності, а потім за ними послідували і мусульмани, які обманулись західною просвітою.
На землях мусульман були встановлені дрібні держави, які правили по законам невір’я. Ці країни були нездатні вирішити свою проблему і опинились в слабкому і приниженому положенні, вони виявились нездатними відповісти на ображання релігії, її святинь і цінностей. «Відсутність покарання породжує безкарність», — цим і скористались невіруючі. Було багато випадків спалювання Корану, а карикатури на Посланця Аллаха ﷺ стали буденною справою. Нещодавно офіційні особи із індійської партії «Бхаратія джаната парті» образили і засудили Пророка Мухаммада ﷺ за його одруження на нібито «неповнолітній» Аіші (р.а.). Сьогодні невіруючі принижують і вбивають мусульман, вони розграбовують їх багатства, виселяють і поганяють мусульман із своїх домів. Це положення не дивує, адже мусульмани позбавились свого Імама, свого щита, за яким вони бились і яким захищались. З тих пір наша релігія, наші цінності і святині піддаються нападкам з боку усіляких нечестивців, які ненавидять Іслам. Сказав Всевишній Аллах:
كَيْفَ وَإِن يَظْهَرُواْ عَلَيْكُمْ لَا يَرْقُبُواْ فِيكُمْ إِلّاً وَلَا ذِمَّةً يُرْضُونَكُم بِأَفْوَاهِهِمْ وَتَأْبَى قُلُوبُهُمْ وَأَكْثَرُهُمْ فَاسِقُونَ
«Як (який договір може бути з многобожниками)? Якщо вони подолають вас, то не будуть дотримуватись перед вами ані родинних, ані договірних зобов’язань. На словах вони намагаються догодити вам, але у серцях вони відчувають до вас відразу, адже більшість їх є нечестивцями» (9:8).
Виникає питання: як покласти край цій несправедливості і безкарності? Єдина відповідь — це діяльність по встановленню держави, в якій мусульмани змогли б виконувати усі закони Шаріату, і тоді релігія повернеться на своє гідне місце в житті людини . Всевишній Аллах сказавши:
فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لَا يَجِدُوا فِي أَنفُسِهِمْ حَرَجاً مِّمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيماً
«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, поки не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати в душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65).
Це питання життя і смерті сьогодні через обов’язковість зупинити несправедливість і злочини, через обов’язковість запровадження законів Шаріату цілком в мусульманських землях, а також через обов’язковість несення Ісламу як послання і вірного керівництва до усьому світу за допомогою джихаду на шляху Аллаха, щоб вивести усіх людей з волі Аллаха із морока до світлу, на шляху Могутнього, Достохвального.
إِنَّ فِي هَذَا لَبَلَاغاً لِّقَوْمٍ عَابِدِينَ
«Воістину, у цьому — послання для тих, хто поклоняється (21:106).
Газета «Ар-Рая»
Шейх Іссам Аміра
14 Зуль-хіджа 1443 р.
13 липня 2022 р.
