9 грудня 2022 року голова КНР Сі Цзіньпін провів в Ер-Ріяді арабсько-китайський саміт з 30 керівниками країн і міжнародних організацій. Китай, здається, намагається підсилити свою міжнародну присутність, щоб стати впливовою країною у світі і поширити свою торгівлю, оскільки в 2021 році торговий обмін з арабськими країнами досяг 330 мільярдів доларів.
Китай жадає роздобути вплив в даному життєво важливому регіоні, а якщо до ньому додати іще і решту ісламських земель, то ця цифра подвоїться, зробивши їх і Китай незалежними від Заходу. Китай бажає захистити свої внутрішні проблеми і забезпечити подальше мовчання арабських режимів у відношенні китайської сваволі проти уйгурських мусульман.
Виходячи із цього, в спільній заяві саміту наведені наступні моменти:
— «Зміцнення стратегічного партнерства між арабськими країнами і Китаєм, а також робота над поглибленням арабсько-китайської співпраці в різних областях; повага суверенітету держав, не вдаючись до сили чи загроз і не втручаючись у внутрішні справи держав; робота над збереженням міжнародного порядку, заснованого на міжнародному праві, і просунення принципів міжнародної співпраці, солідарності, справедливості і правосуддя. Прихильність арабських країн принципу єдиного Китаю і підтримка його зусиль по збереженню свого суверенітету і територіальної цілісності, невід’ємною частиною якої є Тайвань; підтримка Китаю у питанні Гонконгу і захисті його національної безпеки; висока оцінка важливих зусиль, вжитих для турботи щодо меншостей як з арабської, так і китайської сторін». Китай недвозначно виражає своє бажання заручитись підтримкою арабських країн в його внутрішніх питаннях і в утисканні мусульман, які були згадані під назвою «меншостей». Китай бажає отримати згоду арабських країн в його свавільних заходах проти мусульман, які є частиною Ісламської Умми, прирівнюючи питання пригноблених в ньому етносів до тому, що є в арабських країнах, знаючи, що в арабських країнах немає проблеми утискання етносів. У прагненні підсилити свою міжнародну присутність Китай використовує стратегічне партнерство і співпрацю з арабськими країнами у якості гаранту мовчання останніх, коли той переслідує мусульман.
— «Ствердження палестинської проблеми у якості основної на Близькому Сході, знайшовши справедливе і міцне рішення, засноване на створені «двох держав»; взаємодія регіональних і міжнародних зусиль по пошуку політичних рішень регіональних криз згідно міжнародному праву, особливо в Сирії, Лівії і Ємені; необхідність спільних дій по протидії терористичним і екстремістським організаціям, діючим в цих країнах; підтримка зусиль Лівану, Сомалі і Судану по забезпеченню безпеки, стабільності, розвитку і процвітання, а також в боротьбі з тероризмом». Китай відкрито говорить, що хоче грати роль у вирішенні питань регіону, і коли він говорить про міжнародне право, то приймає західні рішення, не пропонуючи нічого іншого. Він говорить про американське рішення «двох держав», як нібито може щось зробити для його досягнення. Китай хоче увійти у струю, щоб стати впливовою державою, аргументуючи це наявністю політичних рішень криз в регіоні, фокусуючись на боротьбі з тероризмом і екстремістськими рухами у численних пунктах, що означає боротьбу з Ісламом і ісламськими групами, використовуючи це як привід для боротьби з уйгурськими мусульманами. Арабські ж країни беруть в цьому участь, і їм байдуже щодо Ісламу і мусульман.
— «Докладання максимальних зусиль у побудові арабсько-китайської спільноти заради спільного майбутнього нової ери, підтримуючи реалізацію розвитку нації кожної із них». Чи уявляється можливим побудова арабсько-китайської спільноти, коли їх системи ідеї і почуття відмінні, а арабські народи майже усі є ісламськими?! Розвиток Ісламської Умми можливий тільки з запровадженням ісламської ідеології в державі. Китай застосовує свій комунізм у внутрішній політиці, його жителі не є комуністами, якими правлять вогнем і мечем, а його економіка і зовнішня політика регулюється згідно капіталізму.
— «Ведення політичних консультацій і підтримка обох сторін з питань, які стосуються їх основних інтересів; зміцнення солідарності між ними на міжнародних форумах з питань, які становлять взаємний інтерес; спільна участь в реалізації проекту «Один пояс, один шлях». Китай намагається привернути до себе арабські країни, щоб рухатись разом під приводом консультацій і солідарності, добиваючись реалізації таких проектів, як «Один пояс, один шлях», щоб стати впливовою світовою державою.
— «Визнання загальнолюдських цінностей, виражених в мирі, розвитку, правосудді, справедливості, демократії, свободі, поважаючи права народів на самовизначення, щоб вдосконалити демократію, яка буде відповідати національній специфіці, відкинувши втручання ззовні під приводом захисту демократії. Співпраця в області прав людини на основі рівності і взаємної поваги, припиняючи маніпуляції політизації питань з правами людини, використовуючи це як інструмент тиску на держави і втручання в їх внутрішні справи». Це не загальнолюдські цінності, а швидше, ідеї Заходу, який використовує їх для втручання у внутрішні справи і нав’язування своєї гегемонії. Арабські правителі навіть не думають про ісламські цінності, їх поширення і заклик Китаю і усього світу, щоб вони прийняли ці цінності.
— «Підтримку зусиль по запобіганню поширення ядерної зброї і зброї масового знищення і важливість відсутності зброї масового знищення на Близькому Сході». Китай, як і Америка і інші ядерні країни, вважає, що має право володіти ядерною зброєю і зброєю масового знищення, а арабські країни не мають на це права. Арабські же країни погодились з такою несправедливістю.
— «Сприяння діалогу між культурами, відмова від зіткнення і визнання інших; ствердження того, що арабська і китайська культури зробили унікальний внесок в розвиток людства». Китай прагне протистояти західній культурі і просвіті, які атакують і загрожують його комуністичному режиму. Китай постійно піднімає це питання, бажаючи зміцнити свої позиції за допомогою арабських країн, які не протистоять західній культурі і просвіті, а швидше, підкоряються їм, не захищаючи свою ісламську культуру і просвіту.
— «Прийняття до уваги основних джерел енергії, вкладаючи інвестиції в цю галузь, що стане викликом для країн, які розвиваються». Це непокоїть Китай, тому що Захід в своїх брехливих кліматичних самітах акцентує увагу на відмові від нафти, вугілля і метанового газу під приводом захисту оточуючого середовища, яке Захід, визнавши це, сам же і загубив за 250 лет своїми фабриками. Захід бажає обмежити промислове виробництво Китаю і перешкоджати в розвитку промисловості.
Таким чином, Китай намагається зміцнити свої позиції по багатьом питанням, щоб захистити себе і стати впливовою світовою державою, у той час як арабські режими грають в цьому роль посередника, а не виконавця, схвалюючи дії Китаю, щоб отримати допомогу. Вони погоджуються з Китаєм у питанні боротьби з Ісламом і нанесення по ньому удару, схвалюючи переслідування уйгурських мусульман. Тому вони заслужили скинення і встановлення на їх місці Ісламської Держави, яка буде поширювати благо з пануванням ісламської культури, цінностей і просвіти. Мусульмани набудуть такої величі, що один із правителів скаже: «Я неодмінно увійду в Китай, змету його правителів і візьму з них джизью», — і тоді голова Китаю прийде приниженим, надасть свої землі, виплатить джизью, будучи приниженим, і приведе своїх дітей, щоб ті служили правителю мусульман.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
14 грудня 2022 р.
