Президент Туреччини Ердоган в ході відповіді журналістам 23 листопада 2022 року, як і було очікувано, зробив нову заяву про можливу зустріч зі злочинцем Асадом, підкресливши про ймовірність цього: «В політиці не буває постійної ворожнечі. Врешті решт, буде вжитий такий крок при найбільш сприятливих умовах», — додавши, що існує ймовірність перегляду відносин з Сирією після турецьких виборів, щоб підтвердити, що у відносинах з кровопролитним режимом Шаму усе може повернутись на круги своя.
Те ж саме трапилось і з ворогам Аллаха президентом ас-Сісі після теплої зустрічі в Катарі. Зазначимо, що раніше Ердоган виражав бажання зустрітись з Асадом, сказавши: «Я хотів би, щоб Асад приїхав до Узбекистану, і я б зустрівся з ним».
Офіційні турецькі джерела заявляли телеканалу «Аль-Джазіра», що турецький режим обумовив припинення наземної операції проти «Сирійських демократичних сил» поверненням інститутів злочинного режиму Асада у якості заміни «Сирійським демократичним силам», в тому числі — поверненням асадівських силовиків і прикордонників.
Канал «Аль-Джазіра» також з посиланням на турецьке джерело повідомив, що Анкара проінформувала Москву про своє неприйняття формального розгортання сил сирійського режиму в районах дислокації «Сирійських демократичних сил», тобто він бажає повного фактичного розгортання!
Незалежно від серйозності наміру проведення турецької наземної операції, на які досі накладається американське вето з певних міркувань, вони залишаються подіями, які Ердоган намагається хитро використати в своїй виборчій кампанії, явно інтригуючи тирана Асада і бажаючи скористатись голосами алевітів в Туреччині.
Турецький режим заявляє про безперервні зустрічі між його розвідкою і розвідкою Асада через Алі Мамлюка і Хакана Фідана, а також про його спроби підняти їх до рівня дипломатичних відносин, як про це повідомив Чавушоглу, який неодноразово підтверджував прагнення Туреччини зберегти єдність Сирії і територіальну цілісність країни. Звичайно, усе це повинно відбутись під владою і контролем злочинного режиму, з досягненням постійної стабільності на основі політичного врегулювання, що є отруйним і розробленим Америкою на платформі ООН, щоб поховати революцію Шаму і покірно повернути її під гніт злочинного режиму.
На початку серпня Давутоглу так само закликав сирійську опозицію до примирення зі злочинним режимом Асада, вбивцею дітей, який принизив честь, осквернив святині і вигнав мільйони людей на схід і захід.
Спецпредставник президента Росії по Сирії Олександр Лаврентьєв заявив, що Росія готова виступити посередником в організації переговорів між Сирією і Туреччиною на різних рівнях, підкресливши, що від цього у багато чому залежить врегулювання сирійського конфлікту, і виразив готовність своєї країни надати місце для зустрічі Ердогана і Асада. Він також зазначив зацікавленість Путіна в зближенні Туреччини зі злочинним режимом і нормалізації її відносин з ним, вважаючи її ключем врегулювання конфлікту в Сирії, охарактеризувавши Ердогана як «людину, яка тримає свою обіцянку».
Колишній голова турецької розвідки Ісмаіл Хакки Пекін підкреслив, що «безпека полягає в підтримці центрального уряду сирійського режиму, забезпеченні його контролю над усіма сирійськими землями і відновленні з ним відносин».
Тим часом Туреччина усе іще підштовхує «Сирійські демократичні сили» до того, щоб вони потрапили в обійми злочинного режиму, постійно погрожуючи наземною операцією на додаток до ударів з повітря. Мазлум Абді, командир згуртування «Сирійських демократичних сил», заявив, що їх двері відкриті для керівництва в Дамаску, і він закликає сирійську армію битись разом з ними. Це було сказано на тлі новин про зустріч «Сирійських демократичних сил» з російською делегацією, на якій Росія закликала «Сирійські демократичні сили» до повному відходу від прикордонної полоси на 30 кілометрів вглиб південніше державної траси М4 і до повному поверненню сил безпеки режиму і інститутів держави.
Аналогічні пропозиції Росія робила «Сирійським демократичним силам», що призводять до його повної інтеграції з силами злочинного режиму під його керівництвом, незадовго до початку операцій «Щит Євфрату» і «Оливкова гілка» у противагу тому, щоб переконати Туреччину не проводити очікувану операцію . Саме територіальна цілісність є об’єктом угоди злочинних гарантів — Путіна, Ердогана і Рухані, за якими стоїть Америка. Головним же виконувачем є Туреччина . Зазначимо, що турецький режим раніше неодноразово заявляв, що схвалює присутність на своїх кордонах сил режиму Асада замість «Сирійських демократичних сил».
Помилково розглядати усе вищеперераховане як повне звернення турецького режиму до сирійському досьє. Швидше, це майстерність імітації того, що вимагається на кожному етапі, в постійності реагування і неухильного дотримання вимог Америки плести підступи проти революції Шаму, щоб врятувати свого агента — злочинний режим.
Вступ у змову з Америкою заради ліквідації революції Шаму; відмова називати Путіна вбивцею, координуючи свої дії з ним, з Іраном та усіма ворогами Ісламу, щоб придушити революцію і повернути народ під гніт злочинного режиму; привітання Нетаньяху з перемогою на виборах і хизування особливими відносинами з єврейським утворенням, яке окупує благословенну землю Палестини і оскверняє святині мусульман; підтримка «ХАМАС» за нормалізацію відносин з м’ясником Шаму... Недивно, що той, хто скоїв усе вищеперераховане, безсоромно заявляє про свою квапливість заключити тирана Асада в свої обійми після того, як к засвоїв свою огидну роль у виставі «Друзі сирійського народу».
Розмови ж про колишні розбіжності між Ердоганом і Асадом — ніщо інше, як явна брехня, тому що обидва слідують наказу Америки, яка роздає найбрудніші ролі гравцям поменше. Здається, це просто етап переходу від того, що під столом, до тому, що знаходиться на поверхні стола.
Ця велика революція зняла маску з кожного зрадника, змовника і боягуза, відкривши усьому світу, хто на стороні революції, а хто на стороні її ворогів.
Заяви Ердогана так само лунають на тлі послідовних і неодноразових турецьких заяв, скерованих на закріплення ідеї ганебної нормалізації зі злочинним режимом Асада і підштовхування бунтівного народу до прийняття ідеї примирення, що означає вбивство, приниження честі і потворне поневолення людей. Ця пропозиція стане природною і прийнятною для народу після найжорстокіших видів тиску і систематичних його утискань з боку лідерів повстанських фракцій, принизливо підкорених наказам турецької розвідки, до яких прив’язані держслужбовці, що постійно перебувають з людьми зі шматком хліба і засобами існування, щоб вони підкорились рішенням капітуляції, завуальованим політичними термінами.
Ці заяви також супроводжуються прагненням шкідливих режимів і Ліги арабських держав врятувати злочинний режим і зміцнити його опори після того, як проявилась хрупкість і тріщина його будівлі, а також у зв’язку з тим, що Росія відволікається в Україні, і Іран занурений у свої внутрішні проблеми, які уражають його злочинний режим, через який Америка розпустила свої порочні щупальця в Шам, Ірак, Ліван і Ємен.
Турецький режим зазнав невдачі у якості політичного керівництва, привівши революцію до загибелі і позбавивши її можливості виносити своє рішення за допомогою предметів впливу, маніпуляцій і своїх приспішників. Тому необхідно, щоб щирі революціонери відмовились від цього керівництва і його приспішників, розірвавши усі гріховні відносини з зовнішніми силами, і працювали над поверненням із рук узурпаторів свого панування і можливості прийняття рішень. Необхідно взаємодіяти з народом і його громадською думкою заради вирівнювання рядів, згуртувавшись з істинним політично свідомим керівництвом, яке має проект порятунку. Керівництвом, яке позначить для них чітку дорожню карту,щоб скинути режим і увінчати принесені жертви пануванням Ісламу за допомогою Праведного Халіфату за методом пророцтва. У цьому полягає велич цього світу і блаженство в Останньому житті, з волі Аллаха. Так нехай же стараються заради такого великого блага старанні.
Газета «Ар-Рая»
Насир Шейх Абд аль-Хай
20 Джумада аль-уля 1444 р.х.
14 грудня 2022 р.х.
