Багато мусульман уявляють Іслам як священицьку релігію, яка зачіпає тільки питання віри і поклоніння, не відаючи про те, що це — досконала релігія для життя, яка має акиду і систему. Ця релігія є Одкровенням, яке приніс Мухаммад ﷺ за допомогою Корану і Сунни.
Всевишній Аллах сказав:
الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا ۚ
«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію,довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3).
В дійсності ж це Одкровення представлено в законодавчих текстах, які містять в собі рішення усіх виникаючих положень і питань людства до Судного Дня, бо хукм може наводитись в текстах як в буквальному (мантук) значенні, так і в розуміємому (мафхум) чи раціональному (макуль) значенні, тобто згідно розумінню вчених науки «усуль», звертаючи увагу на мотив шаріатського закону — іллят. Таким чином, Іслам містить в собі усі виникаючі положення і питання людини, даючи по ним рішення хукму з детальними доказами.
На протязі 123 років, з часів входження в Судан армії невірного колонізатора Кітченера, люди в нашій країні управляються згідно одній і тій же конституції, і часто той, хто іменує себе законодавцем, навіть не робить собі клопоту замінити одні слова іншими, і на протязі усього періоду ці слова несуть одне і теж значення. Так нами почали управляти згідно чуждої нам конституції та її положенням, не маючими нічого спільного з нашою акидою, а уряди почали називатись національними. Звернувшись до першої конституції 1956 року, яка була переписана по прикладу конституції англійського судді Бейкера 1954 року, і конституцій, які заполонили сьогодні нашу арену, будь то устав колегії адвокатів або конституція народних сил оборони Судану, ми виявимо в них повну схожість виразів, присвячених цьому режиму. Тому ми хочемо ознайомити людей з конституцією, розглянувши її особливості. 191 стаття проекту Конституції Держави Халіфат складені тільки на основі Одкровення і сили доказу . Вона не має елементів чуждого закону і чиї-небудь вигоди, а до уваги береться тільки сила доказу. Цю Конституцію ми порівняємо з двома іншими: устав колегії адвокатів, виданий 30 серпня 2022 року, і конституція народних сил оборони Судану, на якій написана «Басмала»,через що деякі вважають її ісламською. При порівнянні ми знайдемо, що тексти і вирази цих конституцій багаторазово повторюються.
Проект Конституції Держави Халіфат є безпрецедентною конституцією, і вона відрізняється від усіх інших конституцій. У цьому зв’язку я звертаюсь до тих, хто вивчав конституційну юриспруденцію по зразку невірного Заходу, в тому числі — до дипломованих та інших осіб, що усі ці конституції починаються з преамбули. Так преамбула уставу колегії адвокатів починається зі слів: «Ми, суверенний суданський народ…», а конституція народних сил оборони Судану починається зі слів: «Ми, народ Судану, хвала Всевишньому Аллаху, Який наділив нас мудрістю і волею …», — даний текст в точності взятий із конституції 2005 року, яка відокремила Південний Судан. В обох преамбулах суданському народу призначено вийти із високого піднесеного положення служіння Всемогутньому Аллаху, стверджуючи, що Він наділив їх мудрістю видання законів і систем, запозичених і скопійованих із конституцій невірного Заходу. Тому вони ввели ці преамбули, повставши проти Всемогутнього Аллаха, а також привели до дії системи і закони, не послані Аллахом, якими управляють нами на протязі 123 років, що призвело нас до цього провалля . Проте в проекті Конституції Держави Халіфат, в першій статті говориться: «Ісламська акида є основою держави», — цим ми стверджуємо свою покірність Аллаху і бажання побудувати наше життя на основі Ісламу, а також те, що ісламська акида є повною системою для життя.
Перші 15 статей законів Конституції із «загального положення» закладають основу, якою є ісламська акида, на якій будується система шаріатських законів, виведених по силі своїх доказів. Стаття 2 гласить, що Дар уль-Іслям є територією, на якій запроваджуються закони Ісламу, а халіф приймає окремі закони Шаріату, надавши їм статусу закону і конституції. Прийняте халіфом стає шаріатським хукмом, бо він не приймає закони, виходячи із своїх забаганок і думок.
В статті 4 наводиться: «Халіф не приймає закони в області поклоніння, за винятком закяту і джихаду з метою збереження єдності мусульман. Халіф також не приймає жодної думки, пов’язаної з ісламською акидою». Багатьом відомо, що ці питання ісламського права (фікх) широкі і мають багато думок, халіф приймає по ним закони, виходячи із сили доказів, але не приймає закони в області акиди, щоб це не призвело до погіршенню взаємодії держави зі своїми громадянами.
Стаття 6: «В державі не повинно бути ніякої дискримінації громадян в області управління, судової системи, ведення справ і т.п., навпаки, ставлення повинно бути однаковим до усіх, незалежно від нації, релігії, раси і т.п.».
Такими є закони Халіфату на протязі усієї історії людства. І мова йде не про сімдесятирічну країну, а про країну, яка уходить корінням в історію, яка існувала більше тринадцяти сторіч, територія якої була в 100 разів більше таз званої «держави» Судан.
Далі буде…
Газета «Ар-Рая»
21 грудня 2022 р.
Хатім Джафар (Абу Алі)
Член ради Хізб ут-Тахрір в Судані
