(Урок третій, завершальний)
Система правління в Ісламі має чотири основи:
1. Панування належить виключно Шаріату, а не народу. Панування належить народу — це ідея західної демократичної культури, яка з’явилась внаслідок знаходження компромісу між духовенством і мислителями, проголосивши відокремлення релігії від життя і від політики. Відповідно, вони сказали, що народ сам вибирає для себе систему законів, вибираючи собі представників, які і будуть приймати ті чи інші норми для життя суспільства. Такі системи схильні протиріччю і впливу оточуючого середовища . Тому виходить, що сьогодні в якому-небудь питанні представники народу виносять рішення про його заборону, а по спливанню часу це питання стає дозволеним, як, наприклад, питання про гомосексуалізм, яке просувається в уставі колегії адвокатів і конституції ініціативи «Поклик народу Судану».
2. Влада належить Уммі, оскільки саме вона вибирає, хто буде правити нею згідно Шаріату, до цього присягнувши цьому чоловіку на вірність. Що стосується влади в цій країні, то вона є узурпованою з миті приходу армії Кітченера аж до сьогоднішніх днів. Колонізатор створив партії, надавши їм владу, а вони продовжили правити в межах режиму, встановленого колонізатором. Військова структура в цій країні нізащо не укладе договір врегулювання, який сприяє передачі влади кому-небудь ззовні цієї структури, і тому політичні сили грають лише роль «масовки», а фактичним управлінцем з-за лаштунків залишається армія, за якою стоїть Америка.
Такий сценарій повторюється в мусульманських країнах з разу на раз, коли чоловіку передається неповна влада, в ітозі його влада виявляється провальною, а потім внаслідок чергового перевороту його усувають від влади. Ось за такою схемою відбуваються політичні врегулювання. Стаття 65 проекту Держави Халіфат — халіф є головнокомандуючим армією, і саме він призначає начальника штабу і командуючих бригад і дивізій. В Халіфаті немає незалежної армії, не говорячи вже про армійські формування з безліччю бригад. Армія Халіфату єдина. Поліція не входить в склад армії і проходить власну підготовку.
Судова система в Ісламській Державі унікальна на відміну від цієї неспроможної системи, яка вимагає при подачі позову платити гроші, і чим більше попит на справу, тим більше грошей, не говорячи вже про роками триваючі справи у судах. В статті 75 говориться про судочинство . Це процес, результатом якого є обізнаність про шаріатські рішення в обов’язковому для виконання порядку. Стаття 77 передбачає три категорії суддів. Суддя (каді), який займається вирішенням суперечливих питань громадян у сфері взаємовідносин і покарань. Суддя-мухтасіб, який приймає рішення про порушення, які завдають шкоду суспільству в громадських місцях; рухаючись сьогодні по ринку, ми можемо спостерігати,як третина вулиці захаращена продукцією категорії «фреш», і коли приїжджає час від час служба громадського порядку, то вона не може вирішити це питання! Народні гроші і майно розкрадаються і розтрачаються!
Що ж стосується третього, то ним є суддя-мазалім (суддя по фактам несправедливості з боку органів держави). Він вирішує суперечки між людьми і державою, незалежно від того, чи є той, хто скоїв несправедливість, одним із правителів або одним із державних службовців, і тому в Ісламі немає поняття «імунітет». Проте конституції Судану повні імунітетів і обтяжують людей виконанням закону понад законів! Навіть в Америці — державі номер один у світі — президента судять не в суді, а в Конгресі, і якщо більшість складається із його партії, то його визнають невинним! В Ісламі ж халіф в очах судді є одним із числа мусульман, із простого народу. Чи є система більш справедлива, аніж ця система?
Стаття 114 соціальної системи наділяє жінок тими ж правами і обов’язками, що і чоловіків, за винятком тих сфер, які згідно з шаріатськими доказами є виключно чоловічими чи жіночими правами і обов’язками. Так, жінка має право займатись сільським господарством, торгівлею, виробництвом, укладати різного роду угоди і договори, мати різні види власності, забезпечуючи приріст грошей самій або за допомогою інших осіб.
Стаття 115. Жінка може бути призначеною на державну посаду і на посаду судді, за винятком посади судді «махкамат аль-мазалім» (суду з питань несправедливості), оскільки судді-мазалім займають урядову посаду, а Пророк ﷺ сказав:
لَنْ يُفْلِحَ قَوْمٌ وَلَّوْا أَمْرَهُم امْرَأَة
«Ніколи не набуде успіху народ, який призначив жінку своїм правителем».
Жінка має право обирати членів «Маджліс уль-Умма» (Збори Умми) і бути обраною, а також має право брати участь у виборах халіфа і в принесенні йому присяги.
Що стосується економічної системи, то згідно Шаріату використання багатств країни не може бути скеровано на благо транснаціональних компаній, щоб ті розграбовували наші надбання, а людей залишали у зубожінні, що на жаль,роблять сьогодні наші правителі! Якщо в нашій країні буде проведено політичне врегулювання і буде установлений уряд згідно думці людей, то багатства країни будуть відкрито розкрадатись . Сьогодні люди вже бачать і чують про це, подібно проекту «Alhawad», управління яким було віддано Еміратам, а насправді — сіоністам. Влада працює на компанії,які грабують золото нашої країни, у той час як люди живуть у зубожінні.
Стаття 124: економічна проблема полягає у розподілі багатства серед усіх індивідів населення, а також у наданні їм можливості користуватись цим багатством,володіти ним і прагнути до його набуттю. Судан багатий на свої ресурси, але закон і норми не дозволяють людям ними користуватись, навпаки,вони відкривають двері для компаній, які грабують ці багатства.
Стаття 125: усі основні потреби кожного індивіда повинні повністю і гарантовано вдовольнятись. Основні потреби — їжа, одяг, житло, лікування, освіта, безпека. Якщо ці шість потреб відсутні, то людина не зможе жити належним чином. Тому Держава Халіфат повинна гарантувати вдоволення основних потреб людей. Ми не повинні бути схожими на капіталістів, які примножують свої багатства, купуючи 99%, а решту у виді 1% залишають людям! Всевишній Аллах постановив, що оберт фінансових засобів не повинен протікати тільки серед багатих, тому Халіфат гарантує вдоволення основних потреб кожного громадянина. Іслам визначає власність в 3 видах: приватна, державна і громадська. Майно, яке сьогодні піддається грабуванню, вважається громадським надбанням усіх людей, включаючи золото, нафту та інші корисні копалини.
Газета «Ар-Рая»
18 Джумада ас-сані 1444 р.х.
23 січня 2023 р.
Хатім Джафар (Абу Алі)
Член ради Хізб ут-Тахрір в Судані
