Інтереси представляють собою основу, на якій будуються суспільства, тому що саме спільний інтерес встановлює відносини між людьми у суспільстві.
А якщо відносини, які виникли через інтерес, постійні, то група стає не просто скупченням людей з наявністю відносин, а суспільством, в якому погляд на інтереси єдиний з точки зору їх користі і системи, регулюючої спосіб досягнення цієї користі. Інтереси одного суспільства виникають завдяки спонуканням, які виходять із органічних потреб і інстинктів людей. Всевишній Аллах створив в людині потреби, які необхідно задовольняти, і інстинкті, які потребують свого упорядкованого вдоволення. Це і є основою, на якій виникають інтереси, і вже звідси народжуються суспільства.
Міжнародна спільнота подібна деякому суспільству людей в тому змісті, що інтереси країн призводять до виникненню відносин між державами, хоча в даному випадку інтереси країн не формуються з причини органічних потреб і інстинктів. Саме відносини, які виникають між державами в силу їх інтересів, визначають характер міжнародної спільноти, тобто визначають характер відносин між державами. Інтереси держав часто залежать від прийнятої точки зору на життя, і саме вона визначає метод досягнення інтересів. Америка, наприклад, приймає капіталізм і демократію як точку зору на життя, прийнявши колоніалізм як метод досягнення своїх інтересів. Те ж саме відноситься до Англії, Франції та інших держав. Китай прийняв суміш капіталізм і соціалізму у якості власного погляду на життя, а торгові відносини як спосіб досягнення своїх інтересів. Держава Халіфат прийме ісламську акиду у якості точки зору на життя, а заклик і джихад стане методом досягнення інтересів, заснований на ісламській акиді. Радянський Союз у свій час мав точку зору на життя, засновану на діалектичному і історичному матеріалізмі, застосовуючи політичні дії і комунізм для поширення своєї ідеології і досягнення своїх інтересів.
Переважна більшість країн світу сьогодні має сугубо матеріальні інтереси, більшість із яких зосереджені на отриманні і примноженні багатства, незалежно від його складової. Америка вважає торгівлю нафтою, лихварство через займи і торгівлю зброєю своїми найважливішими напрямками для здійснення інтересів. Для досягнення своїх інтересів вона без сорому використовує військову міць, створюючи військові блоки і підкорюючи країни своїй гегемонії, або окупує їх. На основі цих інтересів формуються її відносини з іншими країнами. Держави, які допомагають їй в досягненні інтересів і не створюють перешкод, Америка вважає дружніми або союзними країнами, в протилежному випадку вони є для неї ворожими. Про це Джордж Буш-молодший говорив: «Хто не з нами, той проти нас». Коли стикаються інтереси держав, змінюються відносини і союзи, друзі можуть стати ворогами, а вороги — друзями. Військовий конфлікт в Україні показав, як Америка усіма силами прагнула позбавити своїх союзників в Європі найважливішого джерела російської енергії (газопроводу «Північний потік»), щоб утримати Європу під своєю гегемонією. Джордж Фрідман, радник по іноземним справам США, сказав: «Війна в Україні показала, що найзапекліші вороги є друзями». Критикуючи думку республіканців про виділення фінансової допомоги Україні, Байден заявив: «Вони не розуміють нашої зовнішньої політики. Ця війна пов’язана з Європою і НАТО». Інтереси Америки в минулому суперечили інтересам Великобританії і Франції на Близькому Сході і в Європі, тому Америка порахувала за необхідне вступити в союз з СРСР в так званий період «Холодної війни», щоб мати можливість викоренити вплив Великобританії і Франції і встановити свою гегемонію над їх колоніями на Близькому Сході і в Африці. І це з урахуванням того, що Радянський Союз є найнебезпечнішим для США ідеологічним супротивником.
В боротьбі за досягнення інтересів можна помітити, що чим більше військова і політична міць держави, тим більше вона здатна самостійно добитись своїх інтересів, а коли сила держави зменшується порівняно з більш сильними державами, то вона пов’язує свої інтереси з інтересами більш сильної держави. Це можна спостерігати серед деяких європейських і азіатських країн, які допомагають Америці в досягненні її інтересів, і не страшно, якщо, у випадку необхідності, пріоритет буде відданий інтересам головуючої держави, аніж власним. Туреччина, наприклад, безперервно діє заради досягнення Америкою своїх інтересів, навіть якщо сама Туреччина в цьому не має ніякої вигоди. Прикладом тому є її позиція в азербайджансько-вірменському конфлікті. Туреччина одного разу зайняла в цьому конфлікті нейтральну позицію, але цього разу рішуче підтримала Азербайджан в поверненні регіону Нагорного Карабаху. Росія ж, наприклад, в обмін на збереження деяких своїх інтересів скерувалась до забезпеченню досягнення Америкою своїх інтересів по збереженню режиму в Сирії, ввівши для цього свій військовий контингент в регіон.
Інтереси держав можуть представляти собою довгострокову стратегію, яку вони прагнуть досягти за допомогою таких стратегічних інструментів, як озброєні сили усіх видів, включаючи ядерну зброю. Це може відбуватись, наприклад, у питаннях контролю над нафтовими родовищами, важливими водними шляхами і панування у космосі. Деякі ж можуть бути менш значущими, називаючись тактичними інтересами, від яких можна відмовитись при певних обставинах або знайти їм альтернативу згідно поточним обставинам.
Що стосується держави Халіфат, то її стратегічні чи тактичні інтереси повинні бути тісно пов’язані з кінцевою метою держави, яка полягає в несенні заклику людству заради порятунку людей від многобожжя і гніту, і при цьому держава не буде звертати уваги на матеріальний інтерес або регіональні і міжнародні обставини. Держава Халіфат завжди повинна залишатись в курсі інтересів крупних держав і способів їх досягнення, а також знати про те, як поставити під загрозу зриву ці інтереси, перегородити їм шлях або взагалі не дати можливості для їх досягнення.
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Джіляні
24 Раджаба 1444 р.х.
15.02.2023 р.
