Почнемо з розгляду подій в єврейському утворенні, де продовжується гостра внутрішня політична боротьба, які досягла безпрецедентного напруження, коли уряд і опозиція готові ламати один одному кістки.
Нетаньяху не проти будь-яких методів, в тому числі витончених, для здійснення своїх судових реформ, навіть якщо вони приведуть до стану громадянської непокори, відтоку капіталу за кордон, втраті зовнішніх зв’язків з Америкою і зниженню інтенсивності нормалізації відносин з арабськими країнами. При цьому уряд єврейського утворення покладається лише на підтримку своїх хазяїв із американської республіканської партії.
Проте президент США – демократ Джо Байден направляє різке послання з проханням негайно зупинити поправки в судовій системі, не підривати демократію в державі, відмовитись від жорстких позицій і піти на компроміс з опозицією. Американський президент в своєму посланні попереджає про наслідки завдання збитку американським інтересам і демократії всередині єврейського утворення.
Після цього різкого повідомлення Нетаньяху був вимушений підкоритись Байдену і смиренно об’явити про призупинення судових поправок. Хоча нещодавно він відкрито заявляв, що «ці поправки є внутрішньою справою, і жодна країна не має права в них втручатись», а міністр із його уряду Бен-Гвір говорив, що їх країна — «не чергова зірка на прапорі Сполучених Штатів».
Адміністрація США виразила своє невдоволення діями Нетаньяху і через інше послання, скероване групою членів Демократичної партії президенту Байдену. В цьому листі вони просили Байдена не підтримувати Нетаньяху, який, як вони виразились, порушує демократію, використовує гроші платників податків США для будівництва незаконних поселень і створює напруженість і нестабільність в регіоні.
Окрім того, адміністрація США виразила своє невдоволення урядом Нетаньяху і в статті, написаної Томасом Фрідманом, в якій він описав Нетаньяху як ірраціонального лідера.
Трохи раніше Америка нанесла удар по Нетаньяху, посадивши Саудівську Аравію та Іран за стіл переговорів, на яких вони досягли перемир’я. Це означає, що Саудівська Аравія відвернеться від єврейського утворення і зблизиться з Іраном, а також підірве ідею нормалізації дипломатичних відносин між єврейським утворенням і Саудівською Аравією.
На тлі такої напруженої атмосфери між Байденом і Нетаньяху на горизонті з’явилась Британія і прийняла в Лондоні міністра іноземних справ єврейського утворення, підписавши з ним угоду про партнерство між двома країнами, щоб іще більше зруйнувати відносини між Америкою і єврейським утворенням.
Тепер поговоримо про дві країни, які пов’язані з Францією, і про те, що в них відбувається, а саме про Туніс і Ліван. Обидві країни знаходяться на грані економічного колапсу. Що стосується Туніса, то голова європейського парламенту Жозеп Боррель назвав ситуацію там – «такою, що рухається до колапсу». Поки президент Туніса продовжує вести країну до абсолютної автократії, Британія прагне підірвати його правління. Британське МЗС підготувало меморандум, який закликає ввести санкції проти Кайса Саіда і деяких туніських міністрів.
Що стосується Лівану, то він котиться у провалля. Ліванський фунт втратив 98% своєї вартості, і тепер 1 долар дорівнює 14 тис. ліванських фунтів. А паризькі зустрічі так і не вирішили дилему обрання голови держави. Створюється враження, що Саудівська Аравія і Америка, яка стоїть за нею, відмовляються співпрацювати з Францією для вирішення проблеми, і Ліван продовжує занурюватись в розруху.
Якщо ми перемістимось в найбільш віддалені країни Магрібу, то знайдемо, що алжирсько-марокканський конфлікт досяг свого максимального розмаху. Президент Алжира Абдульмаджид Теббун заявив, що відносини з Марокко досягли точки неповернення через Західну Сахару. Цей безглуздий конфлікт поглинає енергію двох країн вже більше півсторіччя, і на даний час немає надії на його вирішення. Правда в тому, що цей хронічний мароккансько-алжирський конфлікт є штучним. Він явно розігрівається в угоду англійським колоніальним інтересам. Мета англійців полягає зовсім не в тому, щоб об’єднати дві великі західноафриканські держави і надати можливість двом народам досягти змін, оскільки Британія продовжує контролювати їх і підриває усі спроби американського колонізатора до них дістатись.
На завершення, події, які розглядаються в Ємені, – супроводжуючий їх бурхливий конфлікт між внутрішніми силами контролюється зовнішніми гравцями — Америкою і Британією. Про цей контроль свідчить засідання Чотирибічного комітету по врегулюванню конфлікту в Ємені, до складу якого входять дві міжнародні сили, а саме – Америка і Британія, і дві зв’язані з ними місцеві сили – Саудівська Аравія і ОАЕ.
Такими є останні події на Близькому Сході, або, можна сказати, найважливіші із них.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
21 Рамадан 1444 р.х.
12.04.2023 р.
