«Наср» в арабській мові означає «сприяння». В збірці «Лісан аль-Араб» наводиться: نَصَرَ المَظْلومَ نَصْراً ونُصوراً («надав допомогу пригнобленому») — сприяв; نَصَرَ الغَيْثُ الأرضَ (букв. «дощ допоміг землі») — охопив сильний ливень.
Протилежним значенням є поразка, розгром, провал, капітуляція, втрата, невдача. Термінологічним значенням є «перемога над ворогом і перевага над ним». Перемога — красиве слово, і тембр його звучання дорогий душі, адже дарує втіху і упевненість на відміну від слова «поразка», адже це огидне слово, і тембр його звучання бентежить душі, тому що містить в собі приниження, зубожіння і перевагу ворога. Перемогою є подолання супротивника, а згідно Шаріату — перемога над ворогами в битвах і війнах. Це слово застосовується в описі положення мусульман у випадку їх перемоги на шляху Аллаха над ворогом на полі битви без обернення у втечу. У більшості випадків воно застосовується в описі наступального джихаду.
Всевишній Аллах сказав:
وَلَقَدْ نَصَرَكُمُ الله بِبَدْرٍ وَأَنتُمْ أَذِلَّةٌ فَاتَّقُوا اللهَ لَعَلَّكُمْ تَشْكُرُونَ
«Аллах вже надав вам підтримку при Бадрі, коли ви були слабкими. Бійтесь же Аллаха, можливо, ви будете вдячними» (3:123).
А також:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِنْ تَنصُرُوا اللهَ يَنصُرْكُمْ وَيُثَبِّتْ أَقْدَامَكُمْ
«О, ті, які увірували! Якщо ви допоможете Аллаху, то і Він допоможе вам і утвердить ваші стопи» (47:7).
Це ясна вказівка, що мусульмани повинні діяти згідно наказам і заборонам Аллаха, щоб Він надав допомогу і зміцнив їх стопи.
Єдиною причиною і джерелом перемоги є виключно Всевишній Аллах, і це згідно Його словам:
وَمَا النَّصْرُ إِلَّا مِنْ عِندِ اللهِ الْعَزِيزِ الْحَكِيمِ
«…перемога приходить тільки від Могутнього і Мудрого Аллаха» (3:126).
Аллах зв’язав допомогу з Могутністю і Мудрістю, оскільки він ниспосилає Свою допомогу згідно Своїй мудрості і обдаровує нею тих, хто заслуговує її згідно Його Могутності.
Слово «наср» наводиться в десятках місць Корану, і усі вони вказують на те, що допомога знаходиться в руках Аллаха. Всевишній сказав:
وَلَيَنصُرَنَّ الله مَن يَنصُرُهُ إِنَّ اللهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ
«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах Всесильний, Могутній» (22:40).
А також:
وَلَقَدْ سَبَقَتْ كَلِمَتُنَا لِعِبَادِنَا الْمُرْسَلِينَ إِنَّهُمْ لَهُمُ الْمَنْصُورُونَ
«Нашим посланим рабам вже було сказано Наше Слово. Воістину, їм буде надана допомога» (37:171,172).
Наводяться також аяти, де говориться, що допомога не надається невірним, лицемірам, гордіям і пригноблювачам. Всевишній сказав:
وَلَا هُمْ يُنصَرُونَ
«… їм не буде надана підтримка» (2:48),
وَإِن يُقَاتِلُوكُمْ يُوَلُّوكُمُ الْأَدْبَارَ ثُمَّ لَا يُنصَرُونَ
«Якщо ж вони будуть битись з вами, то повернуться до вас спиною, після чого їм не буде надана допомога» (3:111),
وَلَا يَسْتَطِيعُونَ لَهُمْ نَصْراً وَلَا أَنفُسَهُمْ يَنْصُرُونَ
«які не здатні надати їм підтримку і не здатні допомогти навіть самим собі?» (7:192).
Допомоги також будуть позбавлені ті віруючі, які відмовляться від Його умов, особливо якщо покладуться на пригноблювачів, і це згідно словам Всевишнього:
وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ اللهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ
«Не схиляйтесь на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів і помічників окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:113).
«Наср» (допомога, перемога) має свої причини, основи і вимоги. Причиною допомоги є Всевишній Аллах, адже вона знаходиться тільки в Його руках. Результати допомоги залежать від того, щоб ті, кому надається допомога, були віруючими, і того, що вона надається у якості дару за виконання вимог Аллаха, а вони при цьому не були пригноблювачами і грішниками. Віруючі повинні допомогти Аллаху, і це не відбувається в прямому змісті цього слова, а необхідно розуміти в переносному, тобто коли віруючі виконують усі вимоги Шаріату і виконують відповідні дії, як сказав Всевишній:
وَلَوْ أَرَادُواْ الْخُرُوجَ لَأَعَدُّواْ لَهُ عُدَّةً
«Якщо б вони бажали виступити у похід, то приготувались би до цього …» (9:46).
Якщо Аллах побачить щирість, цілеспрямованість і підготовку віруючих, тоді Він, Слава Йому, низведе на них перемогу, коли і як побажає.
Що стосується основ, то це полягає в заклику до Всевишньому Аллаху і упевненості в тому, що тільки Він надає допомогу, а людина повинна зробити усе від себе залежне. Всевишній сказав:
وَأَعِدُّوا لَهُم مَّا اسْتَطَعْتُم مِّن قُوَّةٍ وَمِن رِّبَاطِ الْخَيْلِ تُرْهِبُونَ بِهِ عَدُوَّ اللهِ وَعَدُوَّكُمْ وَآخَرِينَ مِن دُونِهِمْ لَا تَعْلَمُونَهُمُ اللهُ يَعْلَمُهُمْ
«Приготуйте проти них скільки можете сили і бойових коней, щоб устрашити ворога Аллаха і вашого ворога, а також тих, яких ви не знаєте, але яких знає Аллах» (8:60).
Тут є ясна вказівка на те, що перемога має дві якості: перемога віруючих і поразка невірних.
Перш ніж розглянути реальність мусульман сьогодні і пояснювати, як вибратись із цього скрутного стану, ми повинні провести відмінність між перемогою (наср) і утвердженням релігії (істіхляф). Наср — це підкорення ворога на полі бою, а істіхляф — це позбавлення від стану слабкості з причини відсутності своєї державності. Тому досягнення перемоги (наср) відрізняється від досягнення утвердження релігії (істіхляф). Досягнення перемоги, як і вказувалось вище, полягає в підготовці до перипетій війни проти невірних. А якщо говорити про утвердження релігії (істіхляф), то тут необхідно вести діяльність, пов’язану з закликом (ідейну і політичну), вступивши у запеклу політичну боротьбу з правителями, які узурпували владу мусульман, відновивши правління Ісламом шляхом встановлення Ісламської Держави і запровадивши Шаріат у внутрішній і зовнішній політиці. Істіхляф хоча і іменується як перемога (наср), проте в дійсності це є напередодні до перемоги і обов’язковою умовою її досягнення. Якщо мусульмани повернуть вкрадене правління, встановлять державу і понесуть заклик шляхом джихаду на шляху Аллаха, то битимуться з ворогом і отримають з волі Аллаха над ним верхи, незважаючи на свої можливості. Це згідно словам Всевишнього:
كَمْ مِنْ فِئَةٍ قَلِيلَةٍ غَلَبَتْ فِئَةً كَثِيرَةً بِإِذْنِ اللهِ وَاللهُ مَعَ الصَّابِرِينَ
«Скільки нечисленних загонів перемогло численні загони з волі Аллаха! Аллах з терплячими» (2:249).
Що стосується точного опису положення мусульман сьогодні та їх поразки, а також правильних дій, щоб вийти із положення слабкості до утвердженню релігії, то він полягає в усвідомленні положення мусульман в політичній, соціальній, економічній, географічній та іншій площині з пошуком відповідного доказу із Корану і Сунни для виправлення цієї реальності. Це потребує детального відстеження положення мусульман і ведення ідейної і політичної діяльності, як це послідовно робив Пророк ﷺ в Мецці, починаючи зі слів Всевишнього اقْرَأْ «читай» і аж до присяги (байат) при Акабі і рішення про переселення до Ясрібу (Медина) з метою встановлення держави після того, як заклик дійшов до володарів сили. Для цього необхідно слідувати шляху Мухаммада ﷺ в Мецці, де почався заклик і ясно промальовувались риси ідейної і політичної діяльності за допомогою згуртування благородних сподвижників на чолі з Пророком ﷺ. Вони розхитали вірування многобожників, опорочили їх божеств, розбили їх мрії, піддали критиці їх економічні, соціальні та інші системи, надавши правильну альтернативу цим збоченим віруванням і системам.
Коли суспільство Мекки застигло для заклику, виникла необхідність вийти за її межі в пошуку захисту підтримки від ватажків племен, а коли вони усі відмовились від цього, Аллах побажав зміцнити Свою релігію і підтримати заклик Пророка, пославши йому ﷺ групу людей із Ясріба, які прибули до курайшитів з проханням про союзництво проти деяких племен. Це стало тими дверима, через які Пророк ﷺ увійшов до Ясрібу до точки опори, відправивши до них Мусаба ібн Умайра (р.а.), щоб він «розплавив» Ясріб в ідейній і політичній формі Ісламу. Це робилось з метою схилення володарів сили, щоб після цього вони вжили усе необхідне для підтримки і захисту Пророка ﷺ і його сподвижників у встановленні ісламського правління в Медині і першої держави для мусульман.
Коли Перша Ісламська Держава була створена і встановлена, вона в рекордно короткі строки атакувала своїх невірних ворогів, що примусило їх забути про підмовляння Сатани, починаючи з Бадра і закінчуючи Ухудом і численними походами. Потім був укладений Худайбійський договір, потім відбулось завоювання Мекки, щоб покінчити з утворенням курайшитів і приєднати ці землі до Ісламської Держави у якості одного із його вілаятів, і при цьому ніхто не пролив щодо цього жодної сльози. Так Ісламська Держава продовжила своє існування, з падіннями і злетами, наближаючись до своєму падінню. Ми сподіваємось, що так само відбудеться і сьогодні зі шкідливими утвореннями держав, які узурпували владу мусульман, за якими стоять пихаті держави Заходу і Сходу, які, пізнавши дні слави, направляються до своєму заходу. Потім буде Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва, який вкаже на своє місце цим державам. Всевишній Аллах сказав:
إِنَّهُمْ يَرَوْنَهُ بَعِيداً وَنَرَاهُ قَرِيباً
«Вони вважають його далеким. Ми ж бачимо, що воно близько» (70:6,7).
Газета «Ар-Рая»
Ісам Аміра
28 Рамадана 1444 р.х.
19 квітня 2023 року
