Тимчасове перемир’я в будь-яких війнах в цілому є необхідністю, тому що припинення бойових дій обумовлюється тактичними і гуманітарними причинами. Досягнення угоди про перемир’я в секторі Газа так само є необхідністю в цій війні, тому підкреслюється важливість ролі посередників і гарантів у встановленні цього перемир’я.
Країни, які виступають у якості посередників, зазвичай хизуються вжитими ними політичними діями, які привели до досягненню угоди про перемир’я, і вважають це одними із своїх найважливіших політичних і стратегічних досягнень.
В нинішній війні в Газі Катар і Єгипет пишаються тією роллю, яку вони грають в досягненні перемир’я між «ХАМАС» і єврейським утворенням, хоча їх роль в цьому носить формальний характер, тому що вони є лише слугами і підкоряються волі Америки.
Говорячи про роль Катара, треба зазначити, що в реальності його роль — це роль поштаря, який отримує повідомлення і носить їх між двома сторонам конфлікту, тобто від Америки до єврейського утворення, з одного боку, і руху «ХАМАС» — з іншого. Катар грає цю роль, показуючи, що він — з політичної точки зору — займає нейтральну позицію у відносинах між двома сторонами, хоча з морального боку очевидно, що він підтримує народ Гази і співчуває його лихому стану. Катар має збалансовані відносини з обома сторонами. Таким чином, саме єврейська держава дозволила йому спілкуватись з лідерами «ХАМАС» через свої канали, а також не перешкоджає фінансуванню сектора Газа з боку Катара, який під контролем сіоністів і не суперечить їх інтересам.
Щодо Єгипту, то він так само займає нейтральну позицію, але більше схиляється на бік єврейського утворення, що видно із останньої заяви голови ради національної безпеки «Ізраїля» Цахі Ханегбі, де він настирливо вимагав, щоб Єгипет був посередником в укладанні угоди між «ХАМАС» та «Ізраїлем». Це пов’язано з важливістю контрольно-пропускного пункту Рафах, який знаходиться на кордоні з Єгиптом, а також з тим, що його лідери беззаперечно підкоряються наказам єврейського утворення про відкриття і зачинення контрольно-пропускного пункту згідно з бажаннями «Ізраїля».
Єгипет завжди доводив те, що він є надійним партнером єврейського утворення, вводячи жорстку блокаду сектора Газа протягом багатьох років. Таким чином, роль Єгипту в цьому перемир’ї нагадує роль прикордонників, оскільки його задача обмежується тільки відкриттям і зачиненням переходу Рафаха за американським чи «ізраїльським» наказом.
Щодо тих, хто грає реальну посередницьку роль в досягненні перемир’я, то це американці, які є ворогами опору в Газі, ворогами її народу і мусульман у цілому. Їх ворожість до них не менша, а то й більша, аніж ворожість самого єврейського утворення. Вони виконують цю злісну роль через співробітників американської розвідки і через Раду національної безпеки. Американці продовжують здійснювати безкінечні поїздки, візити і контакти з лідерами і впливовими особами регіону, і, таким чином, вони — це ті, хто приймають рішення, спричиняють тиск і нав’язують воюючим сторонам перемир’я тоді, коли хочуть.
Щодо Єгипту і Катару, то це усього лише інструменти, зайняті тим, чим займаються співробітники поштової служби, а Америка використовує їх тільки для доставки своїх повідомлень і відкриття або зачинення пропускних пунктів.
Згода правителів Єгипту і Катару грати цю ганебну роль підтверджує їх зрадництво і підкорення Америці, Європі та єврейському утворенню. Ці правителі замість того, щоб надати підтримку своїм пригнобленим братам в Газі і допомогти їм проти злочинної агресії сіоністського утворення, продовжують грати формальну роль, служачи Америці і євреям.
Якщо б Єгипет захотів, то міг би контролювати перехід Рафах замість того, щоб єврейське утворення контролювало його, оскільки з самого початку це його прикордонний перехід, а не єврейської держави, він також міг виконувати своє рішення без необхідності попереднього і обов’язкового узгодження його з Америкою чи з єврейським утворенням. Кордони Єгипту і його прикордонні переходи з точки зору міжнародного права вважаються частиною його внутрішньої безпеки. Неприпустимо долучати Америку і єврейське утворення в процес управління цим, оскільки Єгипет має повне, суверенне право контролювати свої кордони одноосібно. Це мінімум, який повинен зробити Єгипет, щоб не підтримувати тотальну війну проти жителів Гази, які є частиною населення Єгипту і самого Синаю, плюс вони є частиною Ісламської Умми, що робить народ Єгипту, народ Гази та усі ісламські народи одним цілим.
Роль правителів Єгипту як нейтрального посередника в нинішній війні в Газі, яка очевидно є вирішальною битвою між пригнобленими мусульманами та їх ворогами, — це явне зрадництво і очевидне сприяння невірним, ворогам Ісламу, за що вони повинні бути скинуті і відсторонені від влади.
Те ж саме стосується і правителів Катару. Сам факт того, що вони співпрацюють з єврейським утворенням і з ворогами мусульман, такими як Америка і країни Европі, так само говорить про їх зрадництво, за що вони, безперечно, повинні бути скинуті.
В умовах триваючої війни в Газі неприпустимо, щоб яка-небудь ісламська сила залишалась осторонь, незалежно від того, наскільки вона мала чи слабка, тому що це війна між мусульманами та їх ворогами, і в ній немає місця нейтралітету.
Щодо того, хто може бути прийнятним і кваліфікованим посередником в цій війні, то це держави, які управляються в своїй більшості немусульманами, які не заявляли про свою ворожість до мусульман і не заявляли про свою упередженість по відношенню до єврейському утворенню, так як Бразилія, Болівія, Південна Африка або будь-яка інша немусульманська країна.
Тому для мусульманських країн, навіть якщо усі вони не беруть участі у триваючій війні в Газі на боці палестинців проти єврейського утворення, абсолютно неприйнятно бути нейтральною стороною в цій вирішальній битві. Мусульмани — єдина Умма, їх біль — спільний, війна у них одна, і мир у них один! Зовсім не припустимо їм залишатись нейтральними в цьому конфлікті, та й в будь-якому конфлікті мусульман з невірними де б то не було.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатвані
22 Джумада аль-уля 1445 р.х.
6 грудня 2023 р.
