Розбіжності між Америкою і «Ізраїлем» щодо післявоєнного устрою сектора Гази. Зловмисна колоніальна суперечка

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

«Ми бажаємо контролювати безпеку сектора Гази після війни, і Газа повинна бути демілітаризована... Є тільки одна сила, яка може забезпечити це, і це «ізраїльська» армія. І я не готовий прийняти які-небудь інші варіанти. Ми категорично проти того, щоб після війни в секторі Газа управляла Палестинська адміністрація». Це стисле викладення позиції єврейського утворення на чолі з Нетаньяху.

Це суперечить офіційній американській позиції, вираженої президентом Байденом і його адміністрацією в Білому домі. Їх позиція полягає в тому, щоб Палестинська адміністрація взяла на себе контроль над сектором Газа після війни. Ці розбіжності в останній час вийшли на поверхню і стали предметом дискусій і суперечок, особливо всередині військового відомства в єврейському утворенні.

У цій статті ми розглянемо реальність цих протиріч, їх вплив на війну в Газі і на палестинське питання у цілому, а також розглянемо способи протистояння їм.

Напад, яки відбувся 7 жовтня, став ураганом, який зруйнував увесь політичний устрій, на який опирались єврейське утворення і американці в своїх планах по припиненню конфлікту і рішенню палестинського питання. Єврейське утворення покладалось на політичну роздільність Західного Берега і сектора Газа. Існування двох влад та їх розрізнені позиції виправдовували відсутність можливостей для політичного рішення. Вважалось неможливим сісти за стіл переговорів про «мир» до досягнення консенсусу між Рамаллою і сектором Газа. Укладання мирної угоди час від часу блокувало єврейське утворення, перешкоджаючи виборам і виводячи за рамки угоди питання про Єрусалим. Через цю причину палестинська влада відмовилась від участі в виборах, маючи нульовий рейтинг серед народу, під приводом того, що євреї перешкоджають виборам.

Так було, поки сьомого жовтня по єврейському утворенню не був нанесений потужний удар, від якого євреї збожеволіли, спалахнувши ненавистю і бажанням помститись, щоб відновити свій військовий авторитет та імідж безпечної держави. Це спонукало їх почати наземну операцію з метою окупації сектора Газа, який вони покинули в 2005 році, вирішивши більше туди не повертатись. Але зараз над ними зависла загроза з боку воєнізованих угрупувань, внаслідок чого євреї визначили своєю головною задачею змінення політичного устрою в післявоєнному секторі Газа, щоб покласти край цій загрозі.

Щодо Америки, то цей напад сплутав їй усі плани, пов’язані з близькосхідним конфліктом. З одного боку, вона вважає, що передача влади над сектором Газа палестинській адміністрації вдихнула б життя в проект двох держав, хоча вона чудово розуміє, що ідея двох держав стала важкореалізовуваною і навіть в деякій мірі неможливою. Це також підтверджується тим, що Дональд Трамп у свій час просто закинув цей проект.

Проте вона усе ж таки вважає, що передача влади над сектором Газа в руки палестинської адміністрації може збільшити шанси на реалізацію проекту. Але Америка також усвідомлює, наскільки важко буде переконати уряд Нетаньяху, прийняти це, тому що з миті заснування цієї псевдодержави, будучи в кращому положенні, єврейська адміністрація відмовлялась віддавати Західний Берег. Коли при владі був світський лівий рух, який мріяв про державу, яка об’єднала б єврейську діаспору, він хотів, щоб Західний Берег став частиною світської демократичної держави, управляємої євреями, поглинувши арабів. Але потім прийшов правий релігійно-націоналістичний рух який хотів, щоб Західний Берег став частиною єврейської держави, але без арабів, вони не бажають їх знаходження в Палестині, побачивши рішення в їх виселенні зі своїх земель. Ці сили сьогодні перебувають при владі і користуються народною підтримкою. На додаток до усього, цей напад зміцнив у свідомості євреїв жах реальної загрози і того, що їх загибель набагато ближче, аніж вони припускали. Це примусило їх діяти безумно, що обмежило можливості Америки по реалізації проекту двох держав.

Слід зазначити, що хибним буде порівнювати сьогоднішні події і цю війну з подіями, які відбувались раніше, тому що цей напад, його характер, його масштаб і ставлення до нього євреїв поставили питання існування і виживання єврейського утворення, і це було озвучено усіма без винятку єврейськими лідерами і нещодавно резюмовано висловлюванням Галланта: «Без явної перемоги у війни ми не зможемо жити на Близькому Сході», — а Нетаньяху описав її як «друга війна за незалежність, тому що немає іншого місця, куди міг би піти єврейський народ». Колишній міністр оборони Бені Ганц, прокоментувавши рішення Вищого Суду Справедливості про скасування поправки до основному закону, сказав: «Рішення суду необхідно поважати, а із досвіду минулого року слід вилучити уроки. Ми — брати, і наша доля — спільна». Ця реальність дає єврейському утворенню простір для військових і політичних дій під прикриттям Америки, яка встала перед вибором одного із двох варіантів:

  1. Або вона стримає єврейське утворення, яке здійснює обширне, планомірне виселення жителів із сектора Газа після того, як воно зруйнувало усе і зробило ці землі непридатними для життя. Якщо вона так вчинить, то це буде виглядати як провал і поразка сіоністського утворення, що в політичному плані буде означати, що євреї повинні демонтувати своє утворення і роз’їхатись.

  2. Або Америка буде підтримувати їх у цій безумній війні, намагаючись контролювати і переконати їх в своєму баченні післявоєнного устрою, що не робить саму війну і перемогу євреїв предметом розбіжностей, а обмежує ці розбіжності тільки питанням післявоєнного устрою Гази.

Але ситуацію сильно ускладнює рішення єврейського утворення про те, що прийшов час вийти за межі проекту двох держав в політичному відношенні і перевести розмову з повернення сектору Газа під владу ПА до розмов про припинення її влади на Західному Березі, що відображається у його гаслах «Ні Фатехістану і ні Хамасістану».

Цей напад зміцнив переконаність євреїв в тому, що для їх держави і народу не буде безпеки, поки народ Палестини залишається на цій землі. Їх безпека повинна забезпечуватись власною армією і єврейською державою, а не палестинською національною адміністрацією або палестинською державою.

В цьому і полягає різниця у поглядах між Америкою, яка вважає, що безпека єврейського утворення може бути досягнута шляхом припинення конфлікту і відродження проекту двох держав, і євреями, які бачать цей проект мертвим, прагнуть виселити населення сектора Газа, окупувати Західний берег і усунути іранське угрупування від своїх північних кордонів.

Це і викликало розбіжності, які почали виходити на поверхню з деякою обережністю, особливо з боку Америки, для якої пріоритетом стало повторне зміцнення і відновлення іміджу своєї важливої військової бази (єврейського утворення), незважаючи на політичні, фінансові і військові витрати. Наявність «Ізраїля» служить колоніальним і стратегічним інтересам Америки і Заходу і є наріжним каменем в будь-яких мірних проектах з усіма його формами і деталями. Проект двох держав не стоїть вище підтримки і зміцнення цієї «бази», Америка не буде використовувати кувалду для руйнування, якщо не зможе скористатись нею для будівництва і зміцнення.

Таким чином, розбіжності щодо післявоєнного устрою Гази — це зловмисна суперечка між колоніальною державою та її дітищем. Америка хоче забезпечити існування своєї «військової бази» так, як вона вважає кращим, а євреї хочуть захистити свою державу таким способом, який вони вважають найбільш підходящим.

Ця дилема буде визначатись розвитком подій на місцях і ходом військової операції. Або складність битви і важкі втрати примусять євреїв підкоритись американським вимогам, щоб Америка добилась для них політичними діями того, чого вони не змогли добитись за допомогою війни, руйнувань і вбивств, або ж це стане відправною точкою для того, щоб скинути це ярмо з шиї Ісламської Умми раз і назавжди.

Тому дані розбіжності є не більше аніж зловмисною суперечкою між колоніальною Америкою та її дітищем. І немає іншого порятунку для народу Палестини в цій діже небезпечній ситуації, крім реалізації шаріатського рішення палестинського питання, яким є мобілізація Умми з її арміями для звільнення усієї Палестини і для викорінення єврейського утворення.


Газета «Ар-Рая»
Д-р Ібрахім ат-Тамімі
Представник інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
10.01.2024

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню