На узбережжі Червоного моря у місті Акаба відбувся трибічний саміт, на якому зібрались голова йорданського режиму Абдалла II, президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі і голова палестинської адміністрації Махмуд Аббас. Саміт проходив в сотнях метрів від окупованого сіоністами міста Ейлат, яке служило базою відпочинку для єврейських поселенців.
Також примітний час, вибраний для його проведення: це перший трибічний саміт з початку подій 7 жовтня 2023 року, він пройшов одразу після візиту до регіону держсекретаря США Ентоні Блінкена і в розпал невпинної війни і геноциду в секторі Газа. В цій статті ми розглянемо характер цього саміту і його наслідки, а також розглянемо його результати, як відкриті, так і приховані.
Перш ніж говорити про саміт, необхідно проаналізувати цілі візиту Блінкена до регіону і зрозуміти, як це пов’язано з самітом в Акабі. Блінкен відвідав низку арабських країн регіону, Туреччину, єврейське утворення і адміністрацію в Рамаллі. Видно, що він переслідував низку цілей, пов’язаних з тим, що відбувається в Палестині і в секторі Газа, як, наприклад, організацію післявоєнного устрою — це питання американці пов’язують напряму з єгипетським режимом та іншими режимами в мусульманських країнах. Обговорювалась зростаюча напруженість на ліванському кордоні з метою стримування «іранської партії» від подальшої ескалації конфлікту. А також розглядались побоювання Йорданії, яку лякають плани уряду Нетаньяху у відношенні Західного Берега.
Головна ціль цих візитів пов’язана з самітом в Акабі, і полягає вона в тому, щоб спричинити тиск на єврейське утворення, вимусити його відмовитись від ідеї окупації сектора Газа і виселення його жителів, а також знайти рішення, яке дозволить добитись політичних перетворень після завершення військової операції, щоб в подальшому «ХАМАС» передав владу в секторі Газа палестинській адміністрації під контролем і за підтримкою Америки і зв’язаних з нею режимів в регіоні. Тим більше, що єврейське утворення просувається повільно і не може довести до кінця свою військову операцію так, як воно цього хоче, що заважає йому в реалізації своїх планів, пов’язаних з виселенням населення і встановленням прямого військового контролю. Ці ускладнення спричиняють тиск на сіоністів, підводячи їх до того, щоб прийняти план Америки, яка хоче цим скористатись. У зв’язку з цим Блінкен вирушив до Рамалли і дав розпорядження голові Палестинської адміністрації, щоб той вжив необхідних заходів для підготовки до прийняттю контролю над сектором Газа. В рамках цієї політичної цілі — для створення необхідного підґрунтя і атмосфери і відновлення влади в секторі Газа — відбувся саміт в Акабі.
У підсумковій заяві саміту акцентувалась необхідність спричинення тиску на сіоністів з метою припинення війни в секторі Газа, скорочення людських жертв і забезпечення доставки гуманітарної допомоги. Також підкреслювалась необхідність протистояти будь-яким сіоністським планам, скерованим на виселення палестинців з Західного берега і сектора Газа. Сіоністи застерігались від повторної спроби окупації яких-небудь частин сектору Газа і створення там зон безпеки. Учасники саміту заявили про необхідність засудити дії «Ізраїля» на міжнародному рівні, відкинули усі спроби розділити сектор Газа і Західний берег, а також вимагали припинення бойових дій, які ведуться поселенцями на Західному березі. Були озвучені вимоги припинити зазіхання на святині в Єрусалимі, тому що їх продовження призведе до ескалації конфлікту, який може вийти з-під контролю.
Отож, цей саміт відбувся за бажанням Америки і для втілення її політичного бачення післявоєнного устрою. Вона хоче добитись повернення сектору Газа палестинської адміністрації і послати чіткий сигнал єврейському утворенню про те, що виселення жителів регіону відкидається як єгипетським, так і йорданським режимами, і що єдине рішення післявоєнного устрою полягає в тому, що пропонує Америка.
Поточна війна стала джерелом хвилювання для цих режимів. Через невпинний геноцид, транслюємий у прямому ефірі, підвищується градус невдоволення і розпалюється суспільство, обурене зрадництвом і змовою правителів. Америка хоче, щоб ситуація вдихнула життя у проект двох держав, для якого необхідно відновлення влади палестинської адміністрації над сектором Газа.
У відношенні політичної значущості даного саміту у питанні просунення американського післявоєнного підходу його роль незначна, але важлива у якості додаткової і підтримуючої сили у випадку, якщо єврейське утворення погодиться вдовольнити американські вимоги і передасть управління сектором Газа Палестинській адміністрації, коли Америці вдасться переконати єврейське утворення, яке поки наполягає на проводженні військової операції в кривавій і руйнівній манері з метою відновлення свого іміджу і досягнення «добровільного» переселення, зробивши життя в Газі нестерпним. Єврейське утворення балансує між виконанням і ігноруванням вимог Америки, не звертаючи уваги на саміт в Акабі і на тих, хто виступає за необхідність завершення війни заради успішних політичних і військових трансформацій в секторі Газа, і на тих, хто розходиться в думках з євреями щодо післявоєнного устрою Гази.
Сіоністське утворення прагне до анексії Гази і виселенню звідти людей. Учасники саміту бажають реалізації проекту двох держав, задуманого їх покровителем — Америкою, тому що цей проект покладе край конфлікту, посприяє нормалізації відносин та інтеграції єврейського утворення в регіон. Для Америки ж цей проект є способом підтримання своєї гегемонії у світі, запобігання відродження мусульманського світу і протистояння впливу Китаю. Регіональні правителі так само зацікавлені у врегулюванні цього конфлікту, який викликає у них страх втрати влади, яка усе більше здригається від їх зрадництва і недбалості.
На завершення зазначу, що ці саміти є свідченням слабкості і принизливої підкореності цих правителів Заходу, зокрема — Америці. Вони підкорили потенціал своїх країн і військові можливості жадібним колоніальним інтересам США, в інтересах яких — існування єврейського утворення, які ворожі до Умми, до країн мусульман і до Ісламу. В контексті цієї політичної реальності порятунок народу Палестини неможливий без активної участі мусульманських народів і військової еліти, які повинні об’єднатись навколо усвідомленого політичного керівництва. Це керівництво скине маріонеткові режими, звільнить мусульманські країни від впливу Заходу і прийме рішення, які відповідають їх релігії і інтересам мусульман, керуючись принципами Шаріату. Це вимагатиме негайної мобілізації сил для звільнення Палестини і ліквідації єврейського утворення.
Газета «Ар-Рая»
Д-р Ібрагім ат-Тамімі
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
17.01.2024
