Складна роль, яку Іран грає в регіоні, співмірна з тим, що він є крупним регіональним сектантським політичним центром і вимагає від нього створення широкої мережі згуртувань, різних озброєних угрупувань, тісно пов’язаних з релігійними і громадянськими інститутами.
Коли іранська присутність проникає в яку-небудь країну, вона часто носить сектантський характер. Іранські ополченці, які діють в Іраку, Сирії і Лівані, мають сектантське забарвлення, їх військовий вплив відчутний і помітний на місцях, і він завжди супроводжується сектантськими і громадськими інститутами.
Якщо взяти Сирію у якості прикладу, ми виявимо, що Іран використав революцію, яка спалахнула, і негайно уклав союз з режимом Башара, розглядаючи запобігання його падіння як доленосне для себе питання. Таким чином, угрупування, підтримувані Іраном, почали поширюватись в Сирії з травня 2011 року, приблизно через півтора місяці після початку революції проти злочинного сирійського режиму. Згідно підрахункам сирійського центру моніторингу за дотриманням прав людини, чисельність цих угрупувань (сирійських, іракських, ліванських, афганських, пакистанських) складає не менше 65 тисяч людей, розкиданих на територіях, підконтрольних сирійському уряду. У серпні 2020 року командуючий «Корпусом стражів ісламської революції» Ірану Хусейн Саламі визнав, що чисельність цих сил перевищує 100 тисяч людей, вони складають 70 ополченських груп, а загальна кількість іранських об’єктів в Сирії досягла 55 баз і 515 військових пунктів.
Сирійський центр моніторингу у грудні 2021року повідомив, що число проіранських ополченців на півдні Сирії (провінції Дераа, Кунейтра, Ес-Сувейда) оцінюється приблизно в 11500 людей. В середині 2022 року була опублікована карта розташування іранських військ і підтримуваних ними ополченців в південних, центральних і північних районах Сирії, яка показує тільки в південному регіоні наявність 28 позицій іранських військ і підтримуваних ними угрупувань.
Іран також проник в сирійську армію через підконтрольне йому сполучення «Сили тигру», чисельність яких складає близько 8 тисяч бійців під командуванням генерала Сухейла аль-Хасана. Це сирійські сухопутні сили, лояльні Ірану, які користуються значним авторитетом серед військових.
Ці можливості і здібності Ірану в регіоні роблять його об’єктом уваги крупних держав для співпраці з ним, тому що він володіє перевагами, яких немає у маріонеткових держав, таких як Єгипет і Саудівська Аравія. Це робить його країною, яка обертається в орбіті цих держав, а не маріонетковою державою. Завдяки чіткій сектантській політиці і активізації різних способів трансляції своєї сектантської революційної ідеології, Іран набув регіональної сили і впливу, якими від відрізняється від інших країн регіону, ставши серйозним конкурентом для «Ізраїля» і Туреччини в тому регіоні.
Але його регіональна міць не могла б бути досягнута без опори на крупну світову державу. І саме Америка забезпечила режиму релігійного верховного лідера контроль над Іраном після вигнання шаха в 1979 році — який промовив свою знамениту фразу: «Так Америка вигнала мене із Ірану і викинула як дохлу мишу», — і привела Хомейні замість нього у якості абсолютного правителя Ірану, нейтралізувавши армію. З того часу цей сектантський режим зобов’язаний своїм існуванням Америці. Ця співпраця і координація між Америкою та Іраном досягли своєї кульмінації у війнах Америки в Іраку і Афганістані, а потім Америка відкрито передала Ірак Ірану, після чого забезпечила Ірану контроль над Сирією, Ліваном і Єменом. Без цієї співпраці між Америкою і Іраном нинішній іранський режим не зміг би зміцнити свій вплив.
Наївним буде вважати, що Іран самостійно поширив свій вплив на ці країни. Це суперечить геополітичним реаліям і не вкладається у розумі людини зі здоровим глуздом. Хіба Америка настільки наївна і дурна, щоб почату війну в Іраку, мобілізувати світ на підтримку цієї війни, здійснити окупацію з такою величезною кількістю військ, а потім, після усіх цих велетенських зусиль, залишити його Ірану як подарунок на золотому блюдці?Який в цьому сенс? І що це за дурість?
Відчутна політична реальність говорить про те, що підтримання цього величезного американського впливу в Іраку вимагає використання дієвої регіональної сили, здатної контролювати і зберегти цей вплив на тривалий час. Правильний політичний погляд на це питання веде до розуміння того, що для Америки Іран є кращим варіантом для виконання цієї ролі.
Через низку об’єктивних причин неможна публічно заявляти, що Іран є покірним слугою американської політики, адже така заява викриє Іран і покаже його перед своїм народом як маріонеткову державу. Тому найрозумнішим політичним ходом було показати в ЗМІ американську ворожість до Ірану, у той час як насправді, за лаштунками, співпраця між ними проходить найкращим чином, що дуже нагадує відносини між Америкою і Абдель Насером в Єгипті в минулому.
З того часу, як Хомейні прийшов до влади, Америка навмисно перебільшила роль Ірану в регіоні, і це перебільшення його ролі досі є американською грою.
Наприклад, директор ЦРУ Уїльям Бернс говорить: «Ключем до безпеки «Ізраїля» і регіону, є співпраця з Іраном. Криза в Газі підстьобнула іранський режим, і, здається, що він готовий воювати до останнього свого регіонального представника, одночасно розширюючи свою ядерну програму і збільшуючи підтримку російської агресії. Протягом декількох місяців після 7 жовтня хусіти, союзне повстанське угрупування, почали атакувати комерційні суди в Червоному морі, і ризики ескалації на інших фронтах продовжують зберігатись».
Заява Бернса містить перебільшення, яке створює ілюзію, що Іран є ключем до безпеки єврейського утворення і регіону в цілому, що у нього є агенти, готові воювати до безкінечності, і що він допомагає Росії, тим самим зображаючи його так, як нібито він є наддержавою! Насправді такими заявами він лякає країни Перської затоки і використовує Іран як опудало проти єврейського утворення з метою їх стримування, а також використовує це для демонізації Росії і накладання на неї санкцій.
Іран як і раніше знаходиться в орбіті Америки, і з 1979 року Америка використовує його як опудало і розпалювача регіональних конфліктів, а також як свого агента в Іраку, Сирії та Ємені. Щодо загибелі американців від рук деяких іранських сил в різних інцидентах, то це часто пояснюється технічними помилками, а не навмисними діями. Американські ЗМІ вже натякали на технічні помилки в інциденті на американській базі на північному сході Йорданії. Усі військові угрупування і ополченці Ірану як і раніше знаходяться під реальним контролем Ірану, а для Америки Іран залишається успішним регіональним представником, який приносить найкращі вигоди.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
07.02.2024
