Використання хусітами ракет для атаки торгових судів є наступним кроком після їх невдач в захопленні цих суден з подальшим буксируванням їх в порт Худейда, як це відбулось раніше з судном «Leader Galaxy», яке досі знаходиться в цьому порту. Щодо атак на військові кораблі, то це ніщо інше, як спосіб впливу на внутрішню громадську думку, шляхом навіювання переконаності в тому, що ворожість хусітів до американців є справжньою, а не фіктивною.
Раніше були показані зображення атакованих судів, де видно, що ракети, використані для атаки на судна, є запалювального типу, здатними викликати займання уражених цілей. У той же час зображення американського есмінця «USS Gravely» після його атаки не були показані, із чого можна зробити висновок, що руйнівна міць цих ракет мала більш обмежений потенціал.
Події, які відбуваються в Червоному морі, демонструють унікальну роль Америки в формуванні стратегії без узгодження з ключовими членами НАТО, такими як Франція і Іспанія. Роль же інших членів альянсу обмежена лише фінансуванням, внески яких США вимагає збільшити з 2% до 4% ВВП. Це означає, що Америка є головними диригентом плану, а решта країн — лише пасивні спостерігачі.
Значущість протоки Баб-ель-Мандеб для світової торгівлі вельми велика, як для поставок величезних обсягів нафти, які проходять через неї із південних нафтодобувних регіонів на північ, де на цій сировині засновані промисловість і економіка, так і для інших суден, у великій кількості пропливаючих по ньому. Європа терпить великі збитки через проблеми з пароплавством через Баб-ель-Мандеб, внаслідок чого у європейців навіть виникло бажання окупувати Ємен, відродившись в ролі колонізаторів. Сполучені Штати у свою чергу прагнуть до перебудови маршруту свого пароплавства через Індійський і Тихий океани, а не тільки через Тихий, як це було раніше.
Участь США і Великобританії в подіях, які відбуваються в Червоному морі, обумовлена різними цілями через їх боротьбу за вплив в Ємені. США прагнуть закріпити вплив своїх агентів в Ємені і на Близькому Сході, у той час як Великобританія докладає зусилля у наданні підтримки решті своїх агентів. Участь Великобританії в операції «Страж процвітання» скерована на збереження влади прем’єр-міністра в Сані, влади консультативної ради і парламенту, Таріка Мохаммеда Абдулли Салеха в Моху, а також великого списку своїх агентів, які залишились після формального уходу із південного Ємену. Ракетні і повітряні атаки, здійснювані США і Великобританією, нагадують про коаліцію, очолювану Ріядом протягом дев’яти років у боротьбі роти хусітів в Ємені, і про те, що вона не привела до знищенню хусітів, всупереч існуючій тоді думці.
Китай, який незважаючи на свою присутність, залишається невидимим, уникаючи атак хусітів на свої судна в Червоному морі, заявляє про свою непричетність до подій в секторі Газа і агресії проти Ємену, і усе це незважаючи на те, що його агресія проти мусульман-уйгурів у Східному Туркестані «Сіньцзян» очевидна для усього світу. Його участь здійснюється через посередництво Ірану у припиненні нападів хусітів в Червоному морі, що публічно стало проявлятись в закликах про стриманість після атаки на американський есмінець «USS Gravely».
Іран також відкрито не зізнається, що є учасником подій в Червоному морі — як зброєю і військовою активністю, так і політичними заявами.
Скоювані хусітами напади на американські і британські кораблі, спонсоровані Міністерством оборони Ірану, про що повідомив представник Міністерства оборони бригадний генерал Яхья Сарі, скеровані, головним чином, на підняття бойового духу своїх прибічників і зміцнення їх віри в те, що вони борються з Америкою та «Ізраїлем», як гласять їх гасла, і готуються до захоплення Аравійського півострову. Далі, рухаючись до Шаму, їх ціллю буде звільнення Палестини від захопивших її євреїв в обіцяній завойовницькій битві, початок якої з нетерпінням очікують їх прибічники, проходячи підготовку в тренувальних таборах різних провінцій Ємену, на кшталт загону «Аль-Кудс» в Ірані.
Атаки хусітів в Червоному морі співпали з аналогічними атаками Сил народної мобілізації в Іраку і в Сирії, що дає «вісі опору» можливість розпалити обширну міжмазхабну війну на Близькому Сході, а не в протистоянні зі Сполученими Штатами, як це стверджував міністр іноземних справ Ірану Хоссейн Амір-Абдоллахіан, який заявив, що іранська відповідь на американські загрози буде рішучою і негайною!
Тимчасова заміна морських маршрутів в Червоному морі, квапливо розроблена єврейським утворенням через довгий сухопутний маршрут від Об’єднаних Арабських Еміратів через Неджд і Хіджаз, потім через Йорданію до себе, явно виявляє зацікавлені в цьому сторони. Очевидно, що цей маршрут не може замінити морський шлях через Червоне море через малу прохідність і високі витрати.
Колоніальні держави, такі як США, Франція і Китай, які володіють військовими базами в Джибуті, мають військовий вплив в регіоні. Але Близький Схід, завдяки своєму потенціалу, який міститься в Ісламі і таким ресурсам, як нафта та інші корисні копалини, а також з причини свого стратегічного положення, стоїть на порозі відродження після сторічної відсутності Ісламського правління. Це викликає шаленість у тих, хто зруйнував Халіфат, тому, щоб запобігти його відродженню, вони намагаються знов колонізувати регіон військовим шляхом, використовуючи арабів і неарабів, які в минулому були їх помічниками. Це зобов’язує мусульман збільшити зусилля по встановленню Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Газета «Ар-Райя»
Шафік Хаміс, Ємен
14.02.2024р.
