Сьогодні крупні держави активно працюють над тим, щоб втягнути Талібан в Афганістані в існуючу світову систему, що передвіщає нову загрозу для Ісламської Умми, націлену на Афганістан — могилу імперій.
Якщо говорити про Сполучені Штати, то 1 лютого 2024 року радіо «Голос Америки» повідомило, що «Сполучені Штати розглядають можливість присутності свого консула в Афганістані, який перебуває під контролем руху Талібан». В нещодавно виданому стратегічному документі Державного департаменту під назвою «Комплексна державна стратегія», вказується на те, що «Сполученим Штатам необхідно будувати відносини на рівні відомств, які сприяють досягненню їх цілей».
Відносно Китаю слід зазначити, що він став першою крупною державою, яка зав’язала офіційні дипломатичні відносини з Талібаном в Афганістані, оскільки має найбільші інтереси в цьому регіоні. Міністерство іноземних справ Ісламського Емірату Афганістану 8 лютого 2024 року повідомило, що «Голова Китайської Народної Республіки господин Сі Цзіньпін прийняв вірчі грамоти від господина Мулаві Асадулли (Білал Карімі) у якості надзвичайного і уповноваженого посла Ісламського Емірату Афганістану в Китаї».
Відносно Росії, яка є другим гравцем в регіоні за величиною своїх інтересів, то, як повідомляє російське інформаційне агентство ТАСС від 28 вересня 2023 року, вона «може у майбутньому визнати тимчасовий уряд Талібану, забороненого в Росії, але їх представники повинні заслужити це, виконуючи свої зобов’язання». В інтерв’ю телеканалу RTVI спеціальний представник Президента Росії по Афганістану Замір Кабулов заявив, що «головний інтерес Росії полягає у створенні етнічного інклюзивного уряду, який не буде обмежуватись тільки пуштунським етносом, а буде включати до себе етнічні групи країн колишнього Радянського Союзу, країн Центральної Азії, таджиків і узбеків».
В дійсності немає нічого нового в стратегії крупних держав по відношенню до Афганістану, якщо порівняти це з загальною стратегією у відношенні Великого Близького Сходу, яка була скерована на гегемонію колоніалізму над ісламським світом з миті руйнування Халіфату — 3 березня 1924 року, (28 Раджабу 1342 року по Хіджрі). Щодо Афганістану, то інтерес крупних колоніальних держав викликає ту мить, що він є, як вони його називають, «Саудівською Аравією літія», не говорячи вже про інші багатства, приховані в його землях.
Крупні держави при реалізації своїх стратегій в Афганістані і забезпеченні їх дотримання опираються на систему санкцій і стимулів. Одними із найважливіших стимулів є надання величезної гуманітарної допомоги, збільшення фінансування, зміцнення торгівлі і економіки, а також переконування Талібану прийняти міжнародні економічні стандарти. До санкцій же відноситься криза афганських біженців, викликана маріонеткових урядом Пакистану, який після зустрічі з американськими чиновниками раптом виселив сотні тисяч афганських мусульман, які жили в Пакистані протягом десятиріч і нічого не знати про життя за його межами. Також з цими санкціями пов’язані жорсткі зіткнення пакистанської армії з афганськими племенами в зоні племен. Щодо галасу, здійнятому західними країнами навколо прав жінок і дітей, то це робиться з метою спричинення тиску на Афганістан, оскільки західні країни насправді не занепокоєні цими правами, як це було явно продемонстровано в Газі.
Деякі групи всередині руху Талібан виразили інтерес до зміцненню «конструктивних» відносин з Заходом, що, безумовно, є засуджуваним підходом. Вони роблять серйозну помилку, яку раніше вже робили керівники інших ісламських територій, вибудовуючи відносини з колоніальними країнами, і, як наслідок, потрапили у пастку їх законів і угод. Керівництву Талібану необхідно розуміти, що зовнішня політика крупних держав невідокремлювана від колоніалізму і що колоніалізм, який був вигнаний через парадні двері із Афганістану шляхом джихаду, тепер намагається повернутись через задні двері, використовуючи міжнародні інститути. Сполучені Штати намагаються відновити свій вплив в Афганістані за допомогою економічного впливу і шляхом відновлення своїх розвідувальних мереж, які рухнули після 2021 року.
В умовах запеклої боротьби крупних держав за свої інтереси руху Талібан, який бореться на шляху джихаду, слід прокладати незалежний від них шлях для Ісламської Умми, дистанціюватись від шляху ісламських угрупувань, які, вибудовуючи відносини з крупними державами, зазначили невдачі, ставши інструментом досягнення цілей колонізатора. Талібану необхідно повністю розірвати зв’язки з ворогами мусульман та їх агентами в ісламському світі, а також повністю втягнутись в проект, який може замінити нинішній світовий порядок — проект встановлення Халіфату за методом пророцтва. Цей проект об’єднає ісламські землі в одну державу, звільнить окуповані території, поширить Іслам по усьому світу шляхом заклику і джихаду, змінивши підкорене положення мусульман на панування, а поразку на перемогу. Посланець Аллаха, мир йому, сказав:
مَا تَرَكَ قَوْمٌ الْجِهَادَ إِلَّا ذُلُّوا
«Якщо якийсь народ залишить джихад, він обов’язково буде принижений» (Ахмад).
Газета «Ар-Райя»
Мусаб Умайр, Пакистан
14.02.2024р.
