Візит до Сполучених Штатів відставного генерала Бені Ганца, члена військової ради і голови політичної партії, має важливе політичне значення, яке потребує детального розгляду. Перед обговоренням даного візиту необхідно зазначити важливі аспекти, які не повинні бути упущені із уваги при описі і аналізі відносин між євреями і Сполученими Штатами.
Слід зазначити, що Сполучені Штати були першою країною, яка 14 травня 1948 року визнала єврейське утворення як незалежну державу. Тоді президент США Гаррі Труман одразу після проголошення про незалежність «Ізраїля» зробив заяву про визнання. В доповіді американського експертного комітету президенту Вільсону від 12 січня 1919 року по Палестині і поселенні в ній євреїв було сказано наступне: «Комісія рекомендує створення окремої держави в Палестині під британським мандатом, запросивши євреїв повернутись до Палестини і поселитись там, надавши їм усю необхідну допомогу, яка не суперечить збереженню прав неєврейського населення». Це те, що стосувалось походження цього утворення.
А тепер найважливіші аспекти у відносинах єврейського утворення з США:
- Стратегічна складова. Єврейське утворення є західним проектом, створеним для політичних цілей і зараз цим утворенням управляє провідна країна світу для реалізації своїх глобальних і регіональних цілей в цьому стратегічно важливому регіоні. Ця «держава» існує як васальне утворення, залежне від волі підтримуючої його сторони, і в основі воно не повинно відходити від цілей, заради яких було створено.
- Релігійна складова. Протестанти вірять у Ветхий Заповіт, причому засновник цього напрямку написав книгу «Христос народився євреєм», в якій він захищав євреїв, говорячи: «Євреї — це хазяї, вони — діти Господа, а ми лише слуги, які харчуються крихтами з їх столу». Тому протестанти, на відміну від католиків, які історично ставились до євреїв вороже, дивляться на них інакше. Відомо, що католики переслідували євреїв в Європі, через що останні шукали притулок в Андалусії, яка перебувала під ісламським правлінням, а після її падіння — в Османській державі.
Це два важливих аспекти, який не варто ігнорувати при обговоренні відносин між Америкою і єврейським утворенням.
Звідси можна зробити висновок, що єврейське утворення є стратегічним західним проектом, створеним з певними цілями, які передбачають його довгострокове існування, тому будь-яка розбіжність між ними не буде стосуватись основ цього західного проекту. Війна в Газі показала, як об’єднується увесь Захід для захисту євреїв.
Розбіжності можуть бути з певними особистостями, наприклад, з Нетаньяху та іншими євреями, які можуть гальмувати американський проект або вийти за межі встановленої американської стратегії в регіоні, що може загрожувати національній безпеці США. Проте це не розбіжності відносно самого проекту і існування цього утворення в цілому.
Тепер ми можемо приступити до розгляду самого візиту Ганца до Америки.
1. Візит Ганца відбувся без згоди і навіть проти волі прем’єр-міністра Нетаньяху. Майкл Герцог, посол євреїв в Вашингтоні, отримав вказівки від офісу Нетаньяху не сприяти візиту Ганца. Це говорить про незгоду Нетаньяху з поїздкою Ганца до Вашингтону. Також це свідчить про глибокий внутрішній розкол між двома сторонами, який досяг ступеня нехтування урядом і проведення переговорів без згоди обраного керівництва.
2. В межах цього візиту пройдуть зустрічі з керівництвом Американсько-ізраїльського комітету по громадським справам (AIPAC) і його виконавчим директором Говардом Кором, а також з координатором Ради національної безпеки США по Близькому Сходу і Африці Бретом Макгорком, віце-президентом Камалою Харріс, радником по національній безпеці Джейком Салліваном і міністром іноземних справ США Ентоні Блінкеном. Зустріч з самим президентом не передбачена, тому що це не переговори, а роздача рішень для виконання, які не підлягають обговоренню, що цілком відповідає американським протоколам.
3. Цей візит є посланням особисто Нетаньяху про те, що він небажана особа і що Сполучені Штати шукають когось, відданого політиці Америки, хто очолить управління васальною державою і цим кимось є Ганц. На виборах в кнесет Америка підтримувала уряд Лапіда і це не секрет. Єврейська газета «Гаарец» пише, що запрошення американською адміністрацією міністра військової ради Бені Ганца відвідати Вашингтон було «посланням прем’єр-міністру Біньяміну Нетаньяху». Також зазначалось, що зустріч Ганца з радником по національній безпеці Джейком Салліваном, коли Ганц був лише лідером опозиційної партії, є ясним посланням не тільки Нетаньяху і політичному істеблішменту «Ізраїля», але й усьому Близькому Сходу про те, що саме цю людину президент Джо Байден вважає здатною поставити «Ізраїль» на шлях, який відповідає цілям американської політики.
Але чому тоді Нетаньяху не звільнює Ганца із військової ради, хоча юридично він має право звільнити будь-якого міністра, який не підтримує позиції уряду? Та тому, що він побоюється наслідків, які можуть призвести до підсиленню напруженості у відносинах з силовими відомствами, а також враховує можливість широкомасштабних протестів, вимагаючих проведення негайних виборів. Але більше за усе Нетаньяху лякає те, що таке звільнення іще більше збільшить і без того високу популярність Ганца. Насправді Нетаньяху хоче, щоб Ганц сам пішов у відставку і покинув уряд, щоб після цього його можна було звинуватити в ухиленні від відповідальності і переслідуванні особистих і партійних інтересів у збиток обов’язку перед державою під час війни.
«Ураган Аль-Акси» привів до жаху невірний Захід і поставив існування єврейського утворення під загрозу. Увесь Захід і його приспішники об’єднались, щоб уберегти це утворення від недалекоглядного уряду, який не усвідомлює реальних загроз для свого утворення, відкидаємого Уммою, яка іде за своєю релігією і прагне здійснити передбачення Посланця ﷺ, в якому сказано:
لا تَقُومُ السَّاعَةُ حتَّى تُقاتِلُوا اليَهُودَ، حتَّى يَقُولَ الحَجَرُ وراءَهُ اليَهُودِيُّ: يا مُسْلِمُ، هذا يَهُودِيٌّ وَرائي فاقْتُلْهُ
«Не наступить Судний день, поки ви не битиметесь з іудеями так, що камінь, за яким буде ховатись іудей, буде говорити: «О, мусульманин! Ось за мною іудей, вбий його»».
В іншій версії, переданої в Сахіху Мусліма, говориться:
لَا تَقُومُ السَّاعَةُ حَتَّى يُقَاتِلَ الْمُسْلِمُونَ الْيَهُودَ، فَيَقْتُلُهُمُ الْمُسْلِمُونَ حَتَّى يَخْتَبِئَ الْيَهُودِيُّ مِنْ وَرَاءِ الْحَجَرِ وَالشَّجَرِ، فَيَقُولُ الْحَجَرُ أَوِ الشَّجَرُ: يَا مُسْلِمُ يَا عَبْدَ اللهِ هَذَا يَهُودِيٌّ خَلْفِي، فَتَعَالَ فَاقْتُلْهُ، إِلَّا الْغَرْقَدَ، فَإِنَّهُ مِنْ شَجَرِ الْيَهُودِ
«Не наступить Судний день, поки мусульманине битимуться з іудеями, де мусульмани будуть вбивати їх так, що іудей буде ховатись за камінням і деревами, а камінь чи дерево будуть говорити: «О, мусульманин! О, раб Аллаха! За мною іудей, прийди і вбий його (і так буде говорити кожне дерево, окрім дерева гаркад, адже воно відноситься до числу іудейських дерев)»».
Газета «Ар-Рая»
Хасан Хамдан, Йорданія
13.03.2024 р.
