У своєму протистоянні Китаю адміністрація Байдена активно підтримує Індію, Японію і Австралію, що помітно підсилилось в минулому році. Це примусило Китай виразити своє невдоволення. Газета «South China Morning Post» від 7 березня 2023 року повідомляє, що голова КНР Сі Цзіньпін заявив: «Західні країни на чолі зі Сполученими Штатами здійснюють всебічну блокаду Китаю у спробі придушити його».
Індія користується широкою підтримкою з боку США на основі глобального стратегічного партнерства між двома країнами, про яке було об’явлено 22 червня 2023 року. Агентство «Reuters» 31 січня 2024 року повідомило, що «Білий дім укладе партнерство з Індією, про яке президент об’явить у вівторок». Джо Байден сподівається, що його підтримка, яка надана країнам регіону, дозволить їм конкурувати з Китаєм у військово-технічній області і в області напівпровідників і штучного інтелекту.
Китай занепокоєний розширенням індійської присутності в районі стратегічної протоки Баб-ель-Мандеб в Червоному морі, який історично був ключем до морської переваги Халіфату. 30 січня 2024 року офіційний представник озброєних сил Китаю прокоментував зростаючу присутність Індії в Близькосхідних водах, заявивши, що «Індія прагне стати великою військовою державою».
На жаль, у той час як індійська загрозу наростає, лідери мусульманських країн регіону (Іран, Афганістан, Пакистан), позбавлені далекоглядності, погрузли в руйнівних конфліктах один з одним. Якщо хоча б одна із цих країн встала проти Індії, увесь план Сполучених Штатів рухнув би. Але ці країни втягнуті у прикордонні сутички між собою в такій мірі, що іранський міністр внутрішніх справ Ахмад Вахіді заявив: «Питання закриття кордонів є нашою першочерговою справою»!
Розбрати між мусульманськими країнами створюють саме те необхідне підґрунтя, якого Індія вкрай потребує і без чого вона опинилась би у скрутному стані. Після Другої світової війни Індія пережила три військових зіткнення з Китаєм: Китайсько-індійська війна 1962 року, прикорінні сутички в Натху Ла іЧо Ла в 1967 році і протистояння в Сумдоронг Чу в 1987 році. Прикордонні конфлікти уздовж суперечливого кордону між двома країнами, відомої як Лінія Фактичного Контролю протяжністю в 2100 миль, виявили слабкість Індії. Наприклад, бої в долині Галван в 2020 році призвели до загибелі не менше 20 індійських солдатів, у той час як Китай втратив чотирьох військовослужбовців.
Відомо, що індійська армія не вистоїть перед будь-яким порівняно сильним супротивником, навіть перевага індусів в чисельності позбавляє їх необхідного бойового духу, яким володіють мусульмани, не говорячи вже про класові розділення всередині армії, які корінням уходять в індуїстський фанатизм. Історії відомі випадки, коли нечисленні, але з великою вірою Ісламські армії легко долали орди індусів. До нещодавнього часу муджтахіди Кашміру вселяли жах в ряди страх індійської армії, поки військові лідери Пакистану не нанесли їм удар в спину. Щодо класовості в сучасній індійській армії, то ця проблема досить серйозна і є причиною високої кількості суїцидів серед військових. В газеті «Indian Express» від 16 жовтня 2023 року повідомляється, що «з 2001 року, згідно даним, представленими, індійською армією, щорічно від самогубства гинуть від 100 до 140 солдатів».
Незважаючи на такі слабкі сторони Індії, у Вашингтона немає іншої альтернативи, особливо якщо врахувати глибокі побоювання Америки по відношенню до мусульман і усвідомлення нею величезного потенціалу Ісламської Умми, а також довгі роки переваги Халіфату над Заходом. Сполучені Штати занепокоєні ходом політичного Ісламу в Південній і Центральній Азії, включаючи появу закликів до відновленню Халіфату і уважно стежать за цим. Американці обґрунтовано побоюються Ісламу і мусульман, адже насправді Халіфат може повністю перевернути регіональну обстановку і зруйнувати світовий порядок, підтримуваний Сполученими Штатами.
Можна сміливо припустити, що опора Сполучених Штатів на Індію не виправдає себе, оскільки капіталістична економіка призвела до величезної концентрації багатства в руках еліт і широкому розповсюдженню бідності і зубожіння в індійському суспільстві. Економічна поразка явно відображається в протесті індійських фермерів, який почався 13 лютого 2024 року і став продовженням демонстрацій 2022 року, які тривали протягом року і призвели до смерті 600 людей. Плюс природна слабкість індусів, які ніколи не добивались якого-небудь успіху, окрім як під керівництвом більш сильного народу. Мусульмани протягом багатьох сторіч заповнювали цей величезний вакуум, перетворивши Індійський субконтинент в головний центр усього світу. Навіть коли британці окупували Індійський субконтинент, більшість індусів прагнули приєднатись до мусульман для опору британській окупації.
Лідери мусульман повинні працювати над створенням Халіфату за методом пророцтва, особливо враховуючи виниклі регіональні тенденції. Китай не проллє і сльозинки щодо зникнення індійського домінування під впливом Халіфату, а Америка, яка знаходиться за океанами, буде нездатна протистояти ісламському пануванню. Тому лідерам мусульманських країн регіону слід запровадити проект Халіфату або чекати свого скасування руками тих, хто скористається поточними можливостями, прагнучи до величі, покладаючись на Аллаха, Його Посланця і віруючих. Аллах Всевишній говорить:
الَّذِينَ يَتَّخِذُونَ الْكَافِرِينَ أَوْلِيَاءَ مِنْ دُونِ الْمُؤْمِنِينَ أَيَبْتَغُونَ عِندَهُمُ الْعِزَّةَ فَإِنَّ الْعِزَّةَ لِلَّهِ جَمِيعاً
«Ті, які беруть своїми помічниками і друзями невіруючих замість віруючих. Невже вони хочуть набути могутності з ними, якщо могутність цілком належить Аллаху?» (4:139).
Газета «Ар-Рая»
Мусаб Умайр, Пакистан
13.03.2024 р.
