Час від час Іран проводить повітряні і наземні навчання. Цього разу вони пройшли спільно з Китаєм і Росією під гаслом «Разом за безпеку і мир» на площі в 17 тисяч квадратних кілометрів на півночі Індійського океану в районі Оманської затоки. Мустафа Таджеддін, представник навчань, відомих як «Морський пояс безпеки – 2024» об’явив, що четверті за рахунком навчання скеровані на забезпечення безпеки в регіоні, розширення співпраці з союзниками, зміцнення міжнародної торгівлі, боротьбу з піратством і морським тероризмом. Також оброблявся обмін інформацією в рятувальних операціях.
Іран зазначив участь в маневрах «дружніх країн», таких як Пакистан, Оман, Казахстан, Азербайджан і Південна Африка у якості спостерігачів. Таджиддін підкреслив, що навчання включають спільну співпрацю для виконання задач по порятунку суден від пожеж і викрадень, відпрацювання стрільби по цілям і відпрацювання нічної стрільби по повітряним цілям. Ці маневри, проведені трьома країнами в період з 11 по 15 березня поточного року, притягли до себе підвищену увагу з боку усіх міжнародних і регіональних сил. З 2019 року ці три країни провели вже декілька спільних військово-морських маневрів в Індійському і Атлантичному океанах, а також в Оманській затоці.
Особливу важливість цим навчанням надає те, що вони проходять на тлі напруженості в регіоні через війну в Газі. Район маневрів вибраний так, щоб охопити три «золотих» протоки: Ормуз, Баб-ель-Мандеб і Малакка, де проходять комерційні маршрути суден, особливо тих, які доставляють енергоносії. Маневри проводяться в Оманській затоці, яка з’єднує Перську затоку і Індійський океан через Ормузьку протоку, а також займає центральне розташування, знаходячись між країнами Перської затоки, такими як Оман і Об’єднані Арабські Емірати з одного боку і Пакистан з Іраном — з другої.
Інший іранський офіційний представник підкреслив, що поточні маневри мають особливе значення через триваючу війну в Газі, а також через те, що він описав як «нахабність» американсько-британського альянсу в водах Червоного моря, Індійського океану і в акваторії регіону. В маневрах беруть декілька есмінців і військових кораблів із військово-морських сил армії і із Військово-морських сил Корпусу стражів ісламської революції, а також повітряні підрозділі Ірану поряд з військовими кораблями і літаками із Росії і Китаю.
Деякі спостерігачі вважають, що ці маневри демонструють військову присутність Росії в Індійському океані і в акваторії близькосхідного регіону, що є викликом західному морському пануванню, особливо американському.
В маневрах взяли участь понад 20 кораблів і груп військових катерів із трьох країн. Серед військових кораблів, які беруть участь в маневрах, були російський ракетний крейсер «Варяг» і фрегат «Маршал Шапошников» із Тихоокеанського флоту Росії. Китай же відправив два кораблі, оснащених управляємими ракетами, і корабель постачання.
Об’явлені цілі цих маневрів чітко визначені і включають до себе проведення навчань для спільної взаємодії у виконанні задач по порятунку суден від пожеж і викрадень, стрілянину по цілям і нічну стрілянину по повітряним цілям. Загальні цілі також ясні і вбирають до себе забезпечення безпеки в регіоні, розширення співпраці з союзниками, зміцнення міжнародної торгівлі, боротьбу з піратством і морським тероризмом, а також обмін інформацією для здійснення рятувальних операцій.
Але найбільш важливим мотивом проведення цих маневрів є посил міжнародним і регіональним сторонам і демонстрація присутності цих трьох країн в регіоні. Мотиви кожної із цих сторін різні.
Росія прагне продемонструвати свою присутність і можливості в регіоні, який не перебуває під її впливом, з метою підкреслити свій глобальний статус. Вона використовує географічно чуттєву зону, в якій проводяться маневри і яка знаходиться далеко від неї, щоб світу були видні переміщення її флотів, озброєнь та її можливостей.
Китай, у свою чергу, демонструє себе як регіональну військову державу, яка вийшла за межі своєї життєво важливої території, і вилучає вигоду із співпраці з Іраном і Росією, які зв’язані з ним і за рахунок Китаю забезпечують міжнародний статус цим маневрам.
Іран за допомогою цих навчань зміцнює свій статус, співпрацюючи з двома крупними світовими державами, демонструючи свої можливості розгортати сили разом з ними, позиціонуючи себе як хазяїн або, принаймні, як найбільш законний володар вод, в яких проходять навчання.
Проте мотиви цих трьох країн продемонструвати свою присутність в регіоні за допомогою цих маневрів підкреслюють лише те, що вони є регіональними, а не глобальними силами. Оскільки Іран, будучи регіональною країною, яка обертається в орбіті Америки і приймаючи Росію і Китай, збільшує свій статус, зменшуючи статус Росії і Китаю, оскільки навчання виглядають як організовані і координовані Іраном, що зменшує значущість російської і китайської участі.
Таким чином, переслідуємі мотиви цих країн виглядають ущербними, на що не звертають уваги Сполучені Штати і Великобританія, які продовжують свою військову активність в Ємені, не беручи до уваги проводимі навчання.
Участь Ірану в навчаннях поряд з Росією і Китаєм знижує їх статус, перетворивши їх в учасників рутинних навчань, які не викликають ні у кого побоювань. Для Китаю і Росії було б вагоміше проводити свої маневри без Ірану, щоб підкреслити глобальний характер своїх навчань а так участь Ірану в навчаннях з ними лише зменшує їх авторитет.
Окрім того, присутність на навчаннях країн, які є союзниками США і Великобританії, таких як ОАЕ, Пакистан і Оман, підриває переслідуємі мотиви Росії і Китаю, перетворивши ці навчання у відображення американського впливу в Індійському і Тихому океанах. Їх присутність показала, що навіть у межах цих навчань вплив США та їх союзників залишається істотним і важливим чинником в регіональній і глобальній політиці, знижуючи тим самим авторитет і незалежність дій Росії, Китаю та Ірану.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатавані
20.03.2024 р.
