Ймовірна відповідь Ірану на обстріл єврейським утворенням консульства в Дамаску

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

1 квітня 2024 року винищувачі F-35, які належать єврейському утворенню, скоїли злочинний акт, нанісши ракетний удар по будівлі іранського консульства в Дамаску. Вони випустили чотири смертоносні ракети американського виробництва, тим самим грубо порушивши усі міжнародні конвенції, які гласять про недоторканість дипломатичних об’єктів, які перебувають під міжнародним захистом. Проте єврейське утворення не надає значення цим нормам, вважаючи себе вище міжнародного права, нахабно порушуючи їх, особливо враховуючи, що жертвами стали виключно араби і мусульмани.

Незважаючи на те, що єврейське утворення добре обізнано про дипломатичні норми, воно навмисно ігнорує їх, прагнучи досягти певних політичних цілей. Як повідомляє ізраїльський 12 телеканал: «Консульство є частиною території держави, якій воно належить, таким чином, атака на іранське консульство рівносильна атаці на території Ірану».

В результаті цього бомбардування загинуло вісім іранців, п’ять сирійців і один ліванець. Серед вбитих іранців були сім високопосадових військових радників, в тому числі Мохаммед Реза Захеді, високопосадовий командир підрозділу «Аль-Кудс», який вважається зарубіжним відділенням Корпусу стражів ісламської революції.

За даними інформаційного агентства «Reuters»: «Обстріл іранського консульства в Дамаску представляє собою ескалацію війни, яку «Ізраїль» веде проти іранських агентів в регіоні», воно також додає: «Атаки «Ізраїля» на військові та інші об’єкти, як належить іранським агентам в Сирії, є буденними вже тривалий час, проте це перший випадок, коли обстрілу піддався саме комплекс іранського посольства».

Дії єврейського утворення можна розцінювати як перетин усіх можливих кордонів, що вказує тільки на те, що сіоністи виходять за встановлені рамки, намагаючись втягнути Америку в більше масштабний конфлікт в регіоні, щоб знизити тиск на себе і знайти вихід із наявного глухого кута. Сьогодні уряд Нетаньяху переживає один із найгірших періодів в своїй історії. Після шести місяців війни він не зміг добитись значних успіхів в Газі, не зумівши також переконати американську і західну громадськість в легітимності продовження своєї військової кампанії і щоденних вбивств. Вони втратили політичну підтримку, яку надавали їм США і західні країни через свою безпощадну війну і нездатність досягти поставлених цілей. Підтримка, яку єврейське утворення отримувало з початку війни, починає слабшати, через що воно заплуталось в своїх рішеннях, уперто відмовляючись від припинення вогню. Обстріл іранського консульства в Дамаску замислювався сіоністами як «рятувальний круг», який міг би відкрити новий фронт, приваблюючи увагу Америки і світової спільноти, тим самим знизивши тиск на єврейське утворення.

В суботу, 6 квітня 2024 року, на похованні Мохаммеда Рези Захеді виступив и начальник Генерального штабу Озброєних сил Ірана генерал-майор Мохаммад Хоссейн Багері, який є найбільш високооплачуваним воєначальником в країні. Він заявив: «Іран сам вирішить, як і коли відповісти на напад» і запевнив, що будь-які заходи помсти будуть «ретельно» підібрані. Після чого він додав: «Ми неодмінно помстимось». Вжите слово «ретельно» в його промові натякає на те, що відповідь, ймовірно, буде незначною.

Іран також звинуватив Сполучені Штати у відповідальності за атаку. Алі Шамхані, політичний радник Верховного лідера Ірана Алі Хаменеі, заявив: «Сполучені Штати несуть безпосередню відповідальність за наліт, здійснений військово-повітряними силами «Ізраїля» на іранське консульство». Міністр іноземних справ Ірана Хусейн Амір Абдоллахіян повідомив, що він направив важливого листа до Сполучених Штатів, в якому описав терористичний характер нападу, скоєного єврейським утворенням, підкресливши відповідальність американського уряду за цей акт агресії. Він вказав, що повідомлення, направлене до Вашингтону, підкреслює їх роль як союзників сіоністського режиму і додав, що «вони повинні прийняти на себе відповідальність на себе за це».

Іранські політики, звинувачуючи Америку у відповідальності за цей наліт, ніби скаржаться своєму господину, питаючи у США: що нам тепер робити? Які кроки нам вжити? Як знайти вихід, який дозволить нам зберегти обличчя після цього нальоту?

У відповідь Америка пропонує Ірану дотримуватись політики «прояву стратегічного терпіння» і погодитись з приниженням, нанесеним йому єврейським утворенням, навіть незважаючи на те, що цього разу воно особливо образливе. Офіційно Сполучені Штати повністю заперечують свою обізнаність про атаку. Представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі, коментуючи іранські звинувачення у співучасті, заявив: «Дозвольте мені внести ясність: ми не маємо ніякого відношення до нападу на Дамаск і не брали участі в ньому». Цією заявою Америка ніби говорить Ірану: якщо ви хочете відповісти на обстріл з боку єврейського утворення, то можете нанести удар по інтересам «Ізраїля» в певних обмежених рамках, але не наближайтесь до американських військових об’єктів в Іраку і в регіоні.

Цей дозвіл не надає абсолютної свободи дій Ірану, щоб не спровокувати нову війну в регіоні і не дати можливість єврейському утворенню втягнути в конфлікт Америку, яка з самого початку війни прагне не дати розширитись конфлікту, підкреслюючи це як один із ключових пріоритетів у своїй зовнішній політиці на Близькому Сході. Таким чином, дороговказне послання Америки Ірану полягає в тому, що відповідь Ірана повинна бути обмеженою, неістотною і незначною. Наприклад, деякі іранські повстанські угрупування в регіоні можуть здійснити неефективні ракетні обстріли єврейського утворення, що буде названо адекватною відповіддю в нинішній ситуації. Але щодо більше серйозної, не ілюзорної відповіді, то її треба відкласти на більш зручний час і місце, що ніколи не настане відповідно до стратегії «терпіння» і «збереження за собою права на відповідь»!

Іран не зможе і не наважиться дати відчутну відповідь єврейському утворенню без схвалення Сполучених Штатів. Протягом десятиріч його відповіді на атаки, здійснені проти нього єврейським утворенням, були такими незначними, що не досягали рівня, заслуговуючого на увагу. Це пов’язано з тим, що після приходу до влади Хомейні Іран знаходиться у сфері впливу США, харчуючись крихтами, які Америка час від часу йому підкидає. Іран грає чітку, практично відведену йому роль керівника так званої вісі опору, що насправді скеровано проти реального проекту опору.


Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатавані
10.04.2024 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая