В ЗМІ активно оговорюють стратегію колишнього американського президента Трампа по завершенню війни в Україні. Він заявляв про наявність у нього плану, згідно якому він міг би припинити конфлікт протягом 24 годин. Трамп неодноразово висловлювався про те, що якщо б він був президентом, то війни б не було. Слід зазначити, що висловлювання Трампа також мають передвиборчий підтекст. «Він заявляє про свої теплі відносини як з українським президентом Зеленським, так і з російським лідером Путіним і критикує нинішнього президента США Байдена за нездатність адекватно взаємодіяти зі світовими лідерами» («Ашарк аль-Аусат», 17 липня 2023 р.).
Просочилась інформація від оточення Дональда Трампа про те, що згідно цьому плану, Україна повинна буде уступити Росії Крим, анексований в 2014 році, і немалу частину Донбасу, яку Росія окупувала після вторгнення в 2022 році. Незважаючи на те, що сам Трамп об’явив про наявність у нього плану, не говорячи про його деталі, найближче оточення кандидата від республіканців розкрило деякі його аспекти. Проте дані витоки не розкривають, які саме території, згідно плану Трампа, Україна повинна уступити для завершення війни.
Цей план кардинально розходиться з політикою, яку веде адміністрація президента Байдена. Його політика скерована на те, щоб позбавити Росію усіх стратегічних досягнень, отриманих внаслідок військових дій в Україні, а також прагне використати український конфлікт як інструмент для підриву міжнародного положення Росії і виснаження її військового і економічного потенціалу.
З урахуванням значної відмінності між планом Трампа і поточною політикою США по українському питанню, слід враховувати два моменти: перший — явний передвиборчий контекст цього плану. Трамп стверджує, що президент Байден не в змозі взаємодіяти зі світовими лідерами і що війна в Україні не трапилась би, якщо б він був при владі, що є спробою зменшити значущість Байдена як свого суперника на виборах. Другий момент полягає в наступному: незважаючи на те, що Республіканська партія відчуває антипатію до Росії, яку вони колись називали «імперією зла», і те, що виборчий штаб республіканців відмовляється коментувати цей план, слід помітити, що аналітики, близькі до Трампу, приділяють підвищену увагу стримуванню Китаю, що додає цьому плану додаткову вагу.
Наявність передвиборчих мотивів в цьому плані не зменшує його значущості. Наприклад, нинішній президент Байден в ході своєї передвиборчої кампанії в 2020 році заявляв про політику, яка кардинально відрізнялась від підходів адміністрації Трампа, особливо у питаннях клімату і обмеженого видобутку і експорту нафти в США. Після своєї перемоги Байден почав реалізацію цієї політики, незважаючи на значну протидію з боку нафтового сектора, який на виборах підтримував його суперника Трампа. Зіткнення між двома основними партіями в Америці стали серйозною проблемою, яка спричиняє вагомий вплив на загальну політику країни і викликаючи її збої при зміні влади між партіями. У випадку перемоги на наступних президентських виборах, Трамп може кардинально змінити американську політику у відношенні України.
З іншого боку, значна кількість республіканців вважає, що протидія росту Китаю, так само як і запобігання зміцненню зв’язків між Китаєм і Росією, повинна займати ключове місце в американській зовнішній політиці. Вони також вважають, що поміркована політика у відношенні Росії як країни, яка втрачає свій впив і становить меншу загрозу для США, може принести відчутну вигоду у протистоянні з Китаєм. Це додає додаткової ваги плану Трампа по завершенню конфлікту в Україні.
З третього боку, колишній президент Трамп невпинно критику минулу політику своєї країни по війнам на Близькому Сході, глузуючи над трильйонами доларів, витраченими США на ці конфлікти. Сьогодні прибічники Трампа в Конгресі прагнуть обмежити американську допомогу Україні, а сам Трамп запропонував надавати її у виді займів, а не безоплатної допомоги. Це відображає його віддання перевазі короткостроковій економічній вигоді у збиток довгостроковим інтересам США. Таким чином, надання допомоги Україні здається йому обтяжливим, незважаючи на стратегічну важливість стримування Росії і зменшення її впливу.
Отож, якщо Україна не зможе самостійно, без американської підтримки, стримувати російську армію, і якщо американський тиск на неї виявиться ефективним, у випадку обрання Трампа, який має намір реалізувати свій план, який примушує її відмовитись від територій на користь Росії для завершення війни, а також якщо європейські країни не зможуть компенсувати відсутність американської допомоги через недостатність свого військово-промислового комплексу і залежності від американської підтримки, то в такому випадку перемога Трампа на американських виборах становить собою стратегічну катастрофу для Європи.
Згідно витокам, в плані Трампа говориться, що в деяких регіонах України рішення про приєднання до Росії зустріли б зі схваленням, що обумовлено переважно руським населенням Східної України. По новим кордонам, прокладеним в плані Трампа, Україна могла б набути певної стабільності за рахунок зменшення російського впливу в країні. Проте європейські держави виражають побоювання, що такий підхід міг би дати Росії можливість для переозброєння і повторного вторгнення з метою повернути собі колишні зони впливу в країнах колишнього Радянського Союзу і в деяких країнах Східної Європи, особливо у випадку послаблення єдності в межах НАТО. Це головним чином бентежить європейців на тлі постійних скептичних висловлювань Трампа про доцільність НАТО і необхідність акцентування уваги на Китаї.
Після зустрічі з Трампом прем’єр-міністр Угорщини і інтерв’ю телеканалу «Аль-Хурра» 8 квітня 2024 року повідомив, що якщо колишній президент США буде переобраний, то він «не виділить ані центу» Україні. Це викликає тривогу у європейських держав, особливо враховуючи, що Трамп неодноразово виражав захоплення російським президентом Путіним. І більше того, Трамп заявив, що якщо він повернеться після виборів в листопаді в Білий дім, то, можливо, стане «заохочувати» Росію атакувати країни НАТО, які не виконують свої фінансові зобов’язання («France 24», 12 лютого 2024 року).
Щодо Росії, яка розуміє глибину свого складного положення в Україні на тлі рясної військової підтримки України з боку Заходу та суворих економічних санкцій, накладених на неї, то припускається, що вона буде згодна на переговори і рішення згідно плану, який може запропонувати Трамп.
Враховуючи усі ці чинники, як внутрішнє розходження в американській політиці, пріоритетність стримування Китаю у зовнішній політиці США, загравання з Росією з метою розриву її відносин з Китаєм, а також розгубленість, яку відчувають європейські країни, необхідно серйозно поставитись до плану Трампа, який іще не був офіційно об’явлений.
Газета «Ар-Рая»
Ісам Аль-Шейх Ганім
01.05.2024 р.
