Іранський уряд об’явив про смерть президента Ібрахіма Раісі внаслідок аварії гелікоптера. Поруч з Раісі, який раніше займав пост голови судової влади країни, на борту гелікоптера знаходились і міністр іноземних справ Хосейн Амір Абдоллахіян, губернатор Східного Азербайджану Малік Рахматі, імам соборної мечеті Тебріза Мохаммад Алі Хашем і іще 7 супроводжуючих. Аварія трапилась в густих лісах Арсебарану в околицях села Оузі в провінції Східний Азербайджан на північному заході Ірану, в умовах щільного туману, що ускладнило прибуття рятувальних служб на місце пригоди.
Перш, ніж говорити про вбивство іранського президента і делегації, яка його супроводжувала, необхідно звернути увагу на декілька важливих моментів:
1. Треба пам’ятати, що політичний аналіз не є гаданням, журналістським сенсаційним матеріалом, передбаченням чи перебиранням ймовірностей, а також пошуком вигодонабувача від події, яка трапилась. Політичний аналіз представляє собою вивчення реальності без упередження, але з урахуванням інформації, яка відноситься до даної реальності. Це вимагає збору усієї інформації, пов’язаної з подією, і уникнення яких-небудь вводячих в оману або таких, що не відносяться до справи, новин.
2. Відомо, що ці держави схильні до брехні, дезінформації, обману і прихованню фактів. Подія досі оповита таємницею, особливо з боку Ірану, де новини і розповіді суперечать один одному. Колишній губернатор і депутат Алі Реза Бейджі заявив, що падіння гелікоптера президента викликає багато питань.
3. Іранська система влади насправді представляє собою неоднорідні сили: серед них є ультраконсерватори і помірковані консерватори, кожен із яких має свої власні позиції і думки, і кожен хоче нав’язати своє бачення. І це стосується тільки консерваторів, а що говорити про розбіжності між ними та іншими іранськими групами, починаючи від реформаторів до опозиції?
4. Події, які трапились, і час показали, що іранський режим або одна із його гілок вбивали деяких особистостей, як, наприклад, вбивство Аятолли Бехешті на початку вісімдесятих років. Він був одним із засновників Ісламської республіканської партії, головою судової влади, головою Ісламської революційної ради і Ради експертів, а також другою за впливовістю особою в революції після Аятолли Хомейні на той час. Мохаммад Казем Шаріатмадарі був ув’язнений під домашній арешт і позбавлений лікування за наказом іранського режиму і верховного лідера Хомейні, незважаючи на те, що у нього був рак. Аятолла Хусейн Монтазері, один із провідних релігійних діячів Ірану і видатний лідер Ісламської революції в Ірані, вважався правою рукою Хомейні. В 1985 році Рада експертів погодилась призначити його заступником верховного лідера Ірану, але в 1989 році він був знятий з посади і поміщений під домашній арешт в своєму домі у місті Кум, де помер 19 грудня 2009 року від серцевого нападу. Цей режим, як і решта усіх репресивних режимів, вбиває і кидає у в’язниці усіх, хто не згоден з ним або звинувачує його в злочинах, позбавляючись від них або шляхом вбивства, або усуненням з політичної сцени шляхом домашнього арешту, як у випадку з Мехді Каррубі.
5. Викликає подив склад делегації, яка супроводжувала президента, наприклад, присутність міністра іноземних справ у поїздці, не пов’язаної з зовнішньою політикою. А також викликає подив присутність їх усіх в одному гелікоптері в бушуюучу негоду з відсутністю прийняття необхідних технічних заходів безпеки у відношенні голови держави. Деякі повідомлення також говорили про те, що Хаменеї наполягав на поїздці Раісі.
6. Як говорять, гелікоптер президента був дуже старим. Хіба Іран не міг купити гелікоптер у Росії чи Китаю? Навіщо використовувати гелікоптер часів шаха і при цьому говорити про важливі технічні недоліки цього гелікоптера?
Ці важливі передумови необхідні для вивчення події і реальності Ірану. Щодо вбивства Раісі, то немає сумнівів, що він був одним із людей революції і дуже жорстким консерватором, тісно пов’язаним з верховним лідером і деякими консервативними силами. Відома його брудна роль у вбивстві опозиціонерів під час його керівництва так званим «Комітетом смерті» в 1988 році і звинувачення у відповідальності за страту тисяч політичних в’язнів в тому ж році. Проте його відповідь на ці звинувачення полягала в тому, що він пишається бути «захисником безпеки народу».
На мою думку, щоб зрозуміти істинну природу цієї пригоди, необхідно знати декілька ключових моментів.
По-перше, боротьба за наступність верховного лідера Алі Хаменеї є об’єктом запеклої боротьби, особливо тому, що ця посада контролює абсолютну владу в Ірані. Верховний лідер має останнє слово по найважливішим питанням, визначає політику і напрямок країни у зовнішній політиці, а також володіє повноваженнями у внутрішніх рішеннях. Серед найбільш ймовірних кандидатів на цю посаду були:
1. Президент Ірану (Ібрахім Раісі), який був одним із найбільш ймовірних кандидатів на пост наступника Хаменеї.
2. Моджтаба Хаменеї (син верховного лідера Алі Хаменеї), але з ним є проблема і пов’язана вона з тим, що посада верховного лідера не успадковується.
3. Садік Ларіджані, але його шанси стати наступником нинішнього лідера Алі Хаменеї здаються слабкими через декілька причин, головна із яких в тому, що він не є Факихом-Муджтіхідом за образом Факихів Хавзи. Також існує напруженість і розбіжності між ним і владними структурами режиму, оскільки він критикував служби безпеки після виключення його брата із передвиборчої гонки за пост президента і був звинувачений в корупції в період, коли був головою судової влади.
По-друге, напружена і триваюча боротьба між консервативними і реформістами в серці правлячої системи в Тегерані. У випадку приходу Раісі до влади у якості верховного лідера, він стане сильною людиною, що призведе до внутрішній і зовнішній напруженості. Усунення президента Ірану (Ібрахіма Раісі) запобіжить його приходу на вищий пост в іранській системі правління. Цей аспект вкрай важливий і не повинен упускатись при вивченні вбивства Раісі.
По-третє, іще один момент, який неможна ігнорувати, це секретні переговори між Сполученими Штатами та Іраном в Маскаті (Оман) по іранській ядерній програмі, які закінчились без досягнення прогресу через зіткнення поглядів і упертості обох сторін.
Сайт «Axios» та іранська газета «Arman Emrooz» повідомили про проведення доленосних непрямих переговорів між представниками американської адміністрації та Ірану для обговорення відродження ядерної угоди, щоб вийти із тупика, хоча б через так звану тимчасову угоду. Також обговорювались регіональні конфлікти на тлі агресії єврейського утворення проти сектора Газа та її наслідки для країн регіону і світу.
В цьому контексті Тегеран прагне проявити гнучкість по відношенню до адміністрації Байдена, побоюючись повернення Трампа в Білий дім, який дотримується жорсткої політики у відношенні Ірану. У свою чергу, Байден хоче добитись дипломатичного успіху з Іраном, щоб приховати свою повну підтримку єврейському утворенню і завадити Трампу прийти до влади. А це, у свою чергу, могло вимагати усунення таких фігур, як Раісі і Абдоллахіян.
Якщо припустити цей сценарій, то наявність прагматичної фігури в інтересах деяких прагматичних сил, які прагнуть вивести Іран з-під санкцій і повернути питання ядерної угоди на порядок денний до проходження американських виборів на тлі побоювань повернення Трампа і повернення до більш жорстких санкцій проти Ірану. Це важлива і необхідна вимога для обох країн — Ірану і Сполучених Штатів.
Враховуючи усе вище сказане, обговорення ролі однієї із сил у вбивстві Раісі не здається далеким, а швидше є цілком ймовірним сценарієм.
Газета «Ар-Рая»
Хасан Хамдан
29.05.2024 р.
