Перевороти зазвичай відбуваються у країнах, де армія контролює уряд або коли існує внутрішнє протистояння між силами, кожна із яких хоче подолати іншу і захопити владу. Або ж коли над самою державою, або над окремими силами всередині країни переважає іноземний вплив.
Так, Мухаммад Алі-паша захопив владу в Єгипетському вілаяті, заручившись підтримкою Франції проти Халіфату, з метою того, щоб Халіф визнав його правителем Єгипту. Титул «паша» зазвичай дається крупним військовим командирам. Так, Мідхат-паша захопив владу, заручившись підтримкою англійців, і скинув султана Мурада V. Так само Анвар-паша, Джамаль-паша і Талят-паша скинули Халіфа Абдул-Хаміда II. Офіцер армії Мустафа Кемаль, домовившись з англійцями, зруйнував Халіфат за їх наказом, і вони призначили його головою нової утвореної держави, створивши армію, чиєю задачею стало підтримання республіканського світського режиму, замість ведення джихаду, оскільки цей режим не опирався на народ. Він створив армію, засновану на світських принципах, яка боролась проти релігії та її повернення до влади, а армійські офіцери стали повністю лояльними до англійців. Кожного разу, коли вони бачили загрозу світськості чи британському впливу, вони організовували переворот, як це відбулось в 1960, 1971, 1980 і 1997 роках, а також невдалі спроби перевороту в 2003, 2008 і 2016 роках проти правління Ердогана, який затягнув Туреччину під вплив Америки.
Таким чином, ідея перевороту буде залишатись у розумах сил, які борються, в Туреччині, особливо серед агентів Британії, яка бореться за збереження свого впливу проти Америки і протистоїть спробам Умми звільнитись від домінування Англії. Британія маніпулює своїми агентами, жадаючими влади, ненавидячими тих, хто хоче повернути Шаріат, лютуючи кожного разу, коли віруючи піднімають гасло Халіфату, який вони зруйнували. Народ не на їх стороні, і вони не можуть заручитись підтримкою більшості, оскільки більшість жителів країни підтримує тих, хто близький до Ісламу, і тому вони почали прикриватись Ісламом, повторюючи за тими, хто лояльний до Америки.
14 травня 2024 року Ердогана попередили про переворот, який готувався, аналогічним тому, який відбувся 17-25 грудня 2013 року, коли рух Фетхуллаха Гюлена здійснив спробу скинення Ердогана, звинувачуючи його в корупції і хабарництві, ці звинувачення торкнулись його синів, його міністрів, а також чиновників із його партії і зачепили самого Ердогана. Тоді він назвав це спробою перевороту.
Повідомлення про нову змову з’явилось після розкриття зв’язку трьох начальників поліції в Анкарі з мафіозним угрупуванням, очолюваним Айханом Бора Капланом, якого ЗМІ звинуватили у зв’язках з колишнім міністром внутрішніх справ Сулейманом Сойлу. Також повідомлялось, що Ердоган зустрівся з Сойлу і обговорив з ним це питання.
Союзник Ердогана, лідер Націоналістичного руху Девлет Бахчелі, виступаючи перед парламентським зібранням, заявив про «триваючу змову, яку неможна усунути звільненням декількох начальників поліції... Їх ціллю є Народний альянс (його партія і партія Ердогана) і Туреччина». Після виступу Бахчелі Ердоган провів зустріч з головою розвідки Ібрагімом Калином і міністром юстиції Йилмазом Тунчем для обговорення цієї теми.
Міністр внутрішніх справ Алі Ерлікая об’явив про затримання 544 людей в 62 провінціях, підозрюваних в приналежності до руху Гюлена, за звинуваченням в проникненні до державних закладів і використанні додатку ByLock для зв’язку, як це було під час спроби перевороту в 2016 році. Міністр пригрозив тим, хто планує атакувати президента в уряді, співпрацюючи з терористичними організаціями і мафією, що їх плани будуть зірвані.
Тему підняв Девлет Бахчелі, видимо, маючи свій інтерес в цьому питанні. Його заяви про те, що звільнення трьох начальників поліції недосить і що необхідно продовжити розслідування, свідчать про його бажання усунути більше співробітників поліції і позбутись від міністра внутрішніх справ, замінивши його на когось, можливо, більш близького до себе. Особливо це видно із того, що Ердоган не запросив міністра внутрішніх справ на зустріч з головою розвідки і міністром юстиції, у той же час сам міністр зосередився не на мафії, а на переслідуванні руху Гюлена.
Переслідування членів цього руху стало використовуватись для прикриття інших справ, оскільки вони недосить сильні, щоб організувати переворот. Члени цієї групи брали участь разом з агентами Європи, особливо Британії, у спробі перевороту 15 липня 2016року, примкнувши до цих агентів, щоб добитись своїх цілей. Цей рух працює виключно в своїх власних інтересах, тому він взаємодіє з американцями, європейцями і євреями.
Ердоган, його партія і лояльні до нього ЗМІ не стали піднімати і роздувати цю тему зі спробою перевороту. Із цього видно, що вони не хочуть привертати до цього увагу, оскільки це зачепить діячів всередині партії, таких, як колишній міністр внутрішніх справ Сулейман Сойлу, звинувачуваний у зв’язках з мафією. А також тому, що це не було спробою перевороту, а швидше було зведенням рахунків і досягненням партійних інтересів.
Поліція не володіє можливостями для здійснення перевороту, інакше рух Гюлена давно б намагався здійснити його, оскільки Ердоган надав їм контроль над поліцією і службою безпеки в минулому. Тому вони втерлись у довіру до агентів англійців в армії і опираючись на них спробували здійснити переворот в 2016 році.
Політичні партії і організації в Туреччині ставлять свої особисті і партійні інтереси вище за усе. Навіть інтереси країни і народу, про які вони гучно заявляють, займають у них другорядне місце. Ці партії не дотримуються яких-небудь принципів, хоча і декларують прихильність світськості і витікаючим із неї ідеям і законам, вони роблять це через свою ідейну неспроможність і заради досягнення влади і отримання вигод.
Очевидно і те, що вони не дотримуються ісламських принципів. Адже той, хто заявляє про свою прихильність Ісламу, не має права засновувати свою партію на світських принципах, вступати в таку партію чи голосувати за неї, оскільки це є великим гріхом. Його обов’язком є приєднання до політичної партії, заснованої на ісламських ідеях, закликаючої до відродженню ісламського образу життя і поширенню ісламського заклику в усьому світі шляхом встановлення праведного Халіфату, створення якого Пророк Мухаммад ﷺ обіцяв. Благословенні ті, хто трудиться заради цього і вони будуть тими, хто набув успіху.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
05.06.2024 р.
